Пігменти від латинського слова «фарба» і в біології ними називають речовини, які зумовлюють забарвлення тканин, рідин рослинних і тваринних організмів. Колір пігментів визначається наявністю в їх молекулах так званих хромофорних груп, які обумовлюють виборче поглинання світла у видимій частині сонячного спектра.

Про різнокольоровість рослин нам всім відомо, адже краса рослин створюється за допомогою хлорофілів, каротиноїдів та фікобілінів. Хлорофіли надають рослинному світу зеленого кольору, каротиноїди – це жовті, оранжеві та червоні пігменти. Фікобіліни наявні у фотосинтезуючих водоростей, тобто у синьозелених та багрянок. У клітинному соку рослин містяться також водорозчинні нефотосинтетичні пігменти – антоціани, які надають рослинам коричневого, лілового, синього кольорів.

Хінони - хімічні сполуки виявлені у багатьох грибів, лишайників і в деяких групах безхребетних. Їх забарвлення варіює від блідо-жовтого до помаранчевого, червоного, пурпурового, коричневого і майже чорного.

Люциферин - світловипромінюючий біологічний пігмент, що зустрічається в організмів, здатних до біолюмінесценції. Це невеликі молекули, що служать субстратом для відповідних ферментів люциферази, які здійснюють їх окислення.

Основним пігментом в організмі людини є пігмент крові – гемоглобін, який знаходиться в еритроцитах і забезпечує транспортування кисню та вуглекислого газу при диханні. Головною складовою частиною гемоглобіну, як і хлорофілу, є порфіринове ядро, в центрі якого міститься атом заліза. У хлорофілу в центрі міститься атом магнію. Гемоглобін за природою білок, гем – залізовмісна частина, а глобін – білкова.

В клітинах росткового шару шкіри є пігмент меланін, яким зумовлюється її відтінок. Зміна розподілу цього пігменту під впливом меланоцитстимулюючого гормону забезпечує пристосування тваринних організмів до умов середовища, маскує їх при висліджуванні здобичі у засідках або попереджують ворогів про свою отруйність. А в людини? Кількість цього пігменту спричиняє колір шкіри, волосся, а також здійснює захист організму від ультрафіолетового випромінювання сонця. Але інколи ми бачимозовсім білих особин у зграї - це альбіноси. В даний час вважається. що причиною альбінізму є відсутність ферменту тирозинази. необхідної для нормального синтезу меланіну.

Меланін міститься також у пігментному шарі сітківки ока і бере участь у забезпеченні чіткості зору. Хоча основним зоровим пігментом є родопсин – високомолекулярна сполука, що містить альдегід вітаміну А та білок опсин. Розташований він у рецепторах сітківки. При освітленні родопсин розщеплюється з виникненням сигналу, а при відсутності світла – родопсин відновлюється.

Райдужна оболонка ока людини складається з ектодермального і мезодермального шарів. Від характеру розподілу в них пігментів і залежить її колір. У передньому мезодермальному шарі розподілені хроматофори, що містять меланін. У задньому шарі міститься багато заповнених фусціном пігментних клітин. Крім цього, роль грають судини і волокна райдужної оболонки. Ектодермальний шар відрізняється темно-синім кольором. Якщо волокна зовнішнього шару райдужної оболонки відрізняються малою щільністю і малим вмістом меланіну, то низькочастотне світло поглинається заднім шаром, а високочастотне  відбивається від нього, тому очі виходять сині. У випадку карих очей в зовнішньому шарі райдужної оболонки міститься багато меланіну. Тому на ньому відбувається поглинання низькочастотного світла, а відображене світло в сумі дає коричневий. Чим більша концентрація меланіну, тим темніші очі, в деяких випадках він може бути майже чорним. Зелений колір очей визначається невеликою кількістю меланіну.

У організмі людини відомі також жовчні пігменти – білірубін та білівердин, які виділяються печінкою як кінцеві продукти розкладу гемоглобіну. Вони мають відповідно червоно-жовтий та зелений кольори. Кількість виділеного білірубіну є показником функціонування печінки, а надходження його в кров викликає хворобу – «жовтуху». Розрізняють три основні групи порушень пігментного обміну: гемоглобінопатія, гіпербілірубінемія і порфірія.

Рослинні пігменти мають важливе значення для функціонування організмів тварин та людини. Особливо пігмент каротин, що використовується для властивого тільки людині і тваринам синтезу вітаміну А, відсутність якого веде до порушення росту, розвитку та зору. Крім того, у у молекулах рослинних пігментів є багато ненасичених подвійних зв’язків, що забезпечує їх високу активність в окисно-відновних реакціях, зокрема у поглинанні вільних радикалів, що виникають у клітинах під впливом несприятливих факторів, і особливо при радіоактивному опроміненні. Сполуки такого типу отримали назву антиоксидантів і застосовуються для підвищенні стійкості організму.