Райдужка – так коротко називають райдужну оболонку наших очей. Вивчаючи зорову сенсорну систему у 9 класі, учні, по-перше, задають запитання саме про колір очей. Всім цікаво, чому райдужка така різноманітна, і не лише за відтінком певного кольору, але й за наявністю на ній крапочок, смужечок та інших плямок, які помітні при детальному її розгляді? 

Райдужна оболонка розміщена позаду рогівки і являє собою дископодібне утворення, розташоване між рогівкою і кришталиком, на межі між передньою і задньою камерами ока. Вона є похідною судинної і сітчастої оболонок. Райдужка відділяється від власне судинної оболонки війковим, або циліарним, тілом. У товщі тіла знаходиться війковий м'яз, при скороченні якого розслабляються зв'язки, які утримують кришталик, і він стає більш опуклим. А при розслабленні війкового м'яза зв'язки, навпаки, натягаються, що веде до деякого сплощення кришталика. Таким чином, циліарне тіло забезпечує фокусування зору, без чого неможливо розрізняти предмети, розташовані на відстані. Внутрішній шар циліарного тіла, багатий кровоносними судинами, продукує водянисту вологу, що надходить в задню камеру ока, розташовану між райдужкою і кришталиком.

У райдужці розрізняють передню поверхню, звернену до рогівки, і задню, прилеглу до кришталика. Передня поверхня, видима через прозору рогівку, має різне забарвлення у різних людей і обумовлює колір їх очей. Це залежить від кількості пігменту в поверхневих шарах райдужки. Якщо пігменту багато, то очі мають коричневий (карий) аж до чорного колір, навпаки, якщо шар пігменту слабо розвинений, або навіть, майже відсутній, то виходять змішані зеленувато-сірі і блакитні тони: головним чином це відбувається від просвічування чорного пігменту на задній стороні райдужки. Тобто, в одному з шарів райдужки є особливі клітини, що містять барвник - пігмент, від кількості якого й залежить колір очей. Коли пігменту багато - очі темно - або світло - карі, а коли мало - сірі або блакитні.

У центрі райдужної оболонки є невеликий отвір - зіниця, який, звужуючись або розширюючись, пропускає то більшу, то меншу кількість променів світла. За дослідженнями вчених зіниця лежить не точно в її середині, а трошки зміщена у бік носа.

Край райдужки, що з'єднує її з циліарним тілом, називається циліарним краєм. Строма райдужки складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, багатої пігментними клітинами. Тут розташовуються гладкі міоцити, що утворюють м'язи, які звужують і розширюють зіницю. Отже, райдужка відіграє роль регулювання кількості світла, що надходить в око, завдяки чому зіницю при сильному світлі звужується, а при слабкому розширюється. 

Райдужна оболонка, виконуючи функцію діафрагми, має дивну рухливістю, що забезпечується тонкою пристосованістю і кореляцією складових її компонентів. Так, основа райдужки складається з сполучної тканини, що має архітектуру решітки, в яку вставлено судини, що йдуть радіально, від периферії до зіниці. Ці судини, що є єдиними носіями еластичних елементів (так як сполучна тканина строми не містить еластичних волокон), разом із сполучною тканиною утворюють еластичний скелет райдужки, що дозволяє їй легко змінюватися за величиною.

У райдужці розрізняють 5 шарів: 

-передній епітелій, що покриває передню поверхню райдужки; 

-зовнішній прикордонний (безсудинний) шар;

-судинний шар; 

-внутрішній прикордонний шар; 

-пігментний епітелій.

Передній епітелій представлений плоскими клітинами. Він є продовженням епітелію, що покриває задню поверхню рогівки. 

Зовнішній прикордонний шар складається з основної речовини, в якому розташовуються значна кількість фібробластів і пігментних клітин. Різне становище і кількість меланіновмісних клітин обумовлюють колір очей. У альбіносів пігмент відсутній і райдужка має червоний колір у зв'язку з тим, що через її товщу просвічують кровоносні судини. У літньому віці спостерігається депігментація райдужки і вона робиться більш світлою. Внутрішній прикордонний шар не відрізняється за будовою від зовнішнього шару.

Судинний шар райдужки складається з численних судин, простір між якими заповнено пухкою волокнистою сполучною тканиною з пігментними клітинами.

Задній пігментний епітелій є продовженням двошарового епітелію сітківки, що покриває циліарне тіло і відростки.

Непроникність діафрагми для світла досягається наявністю на її задній поверхні двошарового пігментного епітелію. На передній поверхні, що омивається рідиною, вона покрита ендотелієм передньої камери. Серединне розташування судинної оболонки між фіброзною і сітчастою сприяє затриманню її пігментним шаром зайвих променів, падаючих на сітківку, і розподілу судин у всіх шарах очного яблука.

Райдужна оболонка ока - унікальна для кожної людини біометрична характеристика. Вона формується в перші півтора роки життя і залишається практично без змін до самої смерті. Зміни можуть виражатися у вигляді зміни кольору, появи пігментних плям, ліній, кіл, змін ободка оболонки, деформації зіниці і т.д. Ці особливості використовуються при ірідоаналізі для діагностики захворювань і схильності до них.

Зараз використовуються два основних підходи до методів ідентифікації по райдужці, що відрізняються способами представлення образів.

У першому підході райдужка виділяється з зображення ока, у другому - образом є матриця штрих-кодів, відповідна райдужці.

Переваги біометричного методу: високий ступінь розпізнавання; мала кількість помилок; безконтактний спосіб сканування; малий обсяг бази даних, що характерно для більшості біометричних систем. Недоліки: неприйнятність методу деякими людьми через можливість виявлення хвороб.