Зір – одна із основних сенсорних систем організму. Але чи для всіх організмів тваринного світу? Розглядаючи переваги та недоліки по-різному влаштованих очей тварин cтає зрозуміло, що природа проявила немало творчості та винахідливості при створенні зорових органів.
Здатність сприймати світло у різних тварин різноманітна. Примітивні тварини не мають спеціальних органів для сприйняття світла. У деяких одноклітинних наявне пігментоване червоне вічко, яке реагує на світлові подразнення, але ці тварини не здатні розрізняти предмети. За дослідженнями вчених завдяки червоному вічку, наприклад, евглени підпливають до освітленої сонячним світлом поверхні води.
У морської зірки також відсутні спеціальні органи зору, але на кінцях її щупалець розміщені чутливі до світла клітини, за допомогою яких вона безпомилково може знаходити раковини мідій, якими живиться.
У летючих мишей очі недорозвинені, вони ледь розрізняють світло і темряву. Але це не заважає їм бути добрими мисливцями в темний період доби.
У процесі еволюції було створено складний орган зору, який властивий вищим багатоклітинним тваринним організмам. Орган зору складається із двох основних частин:
- Чутливої, рецепторної поверхні з великою кількістю фоточутливих клітин;
- Оптичної системи – рогівки та кришталика, що передають образ на рецепторне поле або сітківку.
Очі такого типу називають камерними, вони характерні для всіх хребетних тварин, а також деяких павукоподібних та молюсків. В таких очах рухливий кришталик здатний змінювати свою форму (кривизну), таким чином дозволяє оку дивитися і бачити предмети далеко і близько, та чітко розрізняти оточуючий світ. Камерні очі павуків та молюсків можна порівняти із фотоапаратом, заправленим чорно-білою фотоплівкою. Очі людини та деяких інших хребетних здатні сприймати кольорову гаму.
Сітківка ока складається із 11 шарів, але для зору найважливіший шар, що складається із паличок та колбочок. Основна функція сітківки – це сприйняття подразнень від світла та кольору. Палички сприймають слабкі світлові подразнення, особливо в темний період, а колбочки – сильні подразнення і хвилі різної довжини або світлові подразнення. Вченими було доведено, що добре адаптоване до темряви око здатне сприймати досить малу кількість світла, десь 6-7 квантів. Ми знаємо, що світло складається із дрібних частинок, які названі фотонами, а енергія 1 фотона дорівнює 1 кванту.
В Африці існують племена, представники яких мають феноменальну здатність відмінно бачити в темряві та в досить непроглядних джунглях. Таких людей називають нікталопами. Їх вважають найкращими мисливцями у світі, хоча вони полюють примітивною зброєю. Низькорослі люди мають прекрасний зір, що відрізняється гостротою вдень та високою чутливістю вночі.
Деякі риби мають стереоскопічний зір. Вони мають дві пари очей, які в дійсності спеціальною перетинкою поділені на дві частини, одна частина бачить під водою, а інша над водою. Наприклад, риба морських глибин «батилихнопус екзилис». Тому здається, що очей не 2, а 4. Риб наших водойм бачать кожним оком окрему частину простору.
Цікаві очі мають комахи. По-перше їм властива багатоокість, а по-друге вони мають складні фасеткові очі. В середньому їх складають 5-10 тисяч зорових одиниць (омматидій), що ізольовані між собою секторами. Кожна омматидія сприймає промені, які падають паралельні її осі. Такі очі утворюють мозаїку із абсолютно ідентичних образів, і кожен елемент ока дає окреме зображення. Якби людина мала можливість подивитися на предмет через таку модель фасеткового ока, то побачила б численне відображення цього предмету у сонячному ореолі.
Фасеткові очі нічних тварин виключно чутливі до контрастів і здатні до великої адаптації: вони можуть змінювати чутливість своїх очей у 4-5 разів. Крім того, їхні очі можуть реагувати і на зміни спектрального складу, тобто забезпечувати кольоровий зір. Багато комах можуть сприймати ще й ультрафіолетові промені, до яких ми, люди, сліпі. Бджоли, крім пари фасеткових очей мають ще три простих вічка. Вчені довели, що це свого роду фотометри. Завдяки їм бджоли здатні реагувати на виключно слабке освітлення. Експериментами було доведено, що при втраті бачення цими простими вічками, бджоли втрачають відчуття сприйняття ранкових або сутінкових годин, тому не встигають повернутися до вулика до настання темряви.
Із мешканців морських глибин найгострішим зором володіють кальмари та восьминоги. Вони здатні бачити і великому, і при малому освітленні. В клітинах їх сітківки міститься спеціальний зернистий пігмент, який рівномірно розміщений по всій клітині. Вночі цей пігмент переміщується в нижній край паличковидних клітин, завдяки чому чутливість очей набагато збільшується.
Багато тварин дивляться випуклими вперед нерухомими очима. При цьому вони можуть бачити лише рухому здобич. Це жаби, деякі риби.
А от у людини очі створені природою так, що ними необхідно рухати, щоб бачити предмети, бо мають численну кількість м’язових волокон. Ми, навіть, не відчуваємо цих численних, безперервних, непомітних для нас їхніх скорочень. Якщо проробити дослід і розглядати предмети, зовсім не рухаючи очними яблуками, то через деякий час образи стануть розпливчастими і безколірними. А потім ще почнеться ріжучий біль в очах.
Люди вважають, що коти мають добре розвинений нічний зір. Але це не так, мишей вони ловлять виключно завдяки слуху та дотику. Очі сов, сичів та інших нічних хижих птахів, які великі та надто променисті, вселяли в людей страх, вірячи в їхні зверхприродні сили. Але сьогодні ми знаємо, що такі очі пристосовані до збільшення чутливості ока сприймати найслабші дози світлової енергії. Зіниця в очах таких тварин не завжди округла, а може бути вертикально-овальною. Тому, що в таке око потрапляє більша кількість світлових променів. Совині птахи мають такі великі очі, що не здатні, навіть, рухати ними в різні боки. Щоб переслідувати здобич, їм необхідно крутити головою. Лемури Мадагаскару мають такі ж великі очі як і наші совині птахи, тому не боячись можуть вільно переміщатися по верхніх гілках дерев у пошуках комах. Досить великими очима у порівнянні з маленькою головою відрізняється білка-летяга. Вони допомагають їй у темряві стрибати із гілки на гілку.
В очах нічних тварин добре розвинений шар, що відбиває світло. Він утворений клітинами пігментного епітелію, який заповнений барвною речовиною. Завдяки його клітинам світло, що проходить через сітківку, відбивається, чим і пояснюється ефект очей тварин, які неначе світяться вночі. Гострота зору у нічних тварин при підвищеній чутливості до слабких доз світла помітно знижена, ось чому вони не можуть добре бачити на великій відстані. А ось денні хижі птахи – яструби та орли – залишаються чемпіонами у далекозорості, адже вони здатні побачити маленьку мишку у траві з висоти. За даними досліджень вони бачать на відстані 8 км.
А що можуть виражати очі тварин?
У багатьох тварин як і в людини очі можуть випромінювати злість, безмовне прохання, дружелюбність, провину, страх… Все це можна поставити у пряму залежність від рівня психічної організації тварини. У вищих тварин погляд може сказати багато про що. Погляд «очі в очі» для багатьох тварин є досить важливим. Наприклад, агресію незнайомого собаки можна зупинити своїм твердим поглядом «очі в очі». Його гавкіт стає невпевненим, агресивний погляд зникає, пес стає почухуватися та похитувати головою, і в кінці кінців тварина починає відводити погляд від людини, тобто перестає дивитися «очі в очі». Експерименти показують, що не завжди такий спосіб може допомогти, тому що треба боятися не того собаки, що гавкає, а того, що кусає зненацька. Для всіх тварин прямий зустрічний погляд є неприємним. Погляд може спровокувати напад тварини. В інших випадках перехоплювання погляду означає, що тварину викрито, тому їй необхідно рятуватися. За дослідженнями вчених, підходити до тварини «лоб в лоб» не бажано, необхідно робити це по колу, постійно звужуючи його. Тоді тварина вважає, що її не помічено і пряме загрожування відсутнє.
А чи є в очах тварин гіпнотизуюча сила? Можливо. Погляд сильної істоти примушує заціпеніти, вкритися холодним потом, втратити дар мови або навпаки закричати. Люди бояться очей нічних тварин, але ми вже знаємо, що це не магічна сила, а властивість самих очей цих тварин.
Очі денних тварин різноманітні, особливо тих, хто живе на відкритих просторах. Вони схожі на чудові прибори, що уловлюють і світло, і колір. Наприклад, страуси мають великі очі.
У разі небезпеки ці тварини тікають і на їхню поведінку реагують великі ссавці, такі як зебри і антилопи: поруч небезпека.
У багатьох комах, гусені наявні очі на тілі, але це в дійсності не органи зору, а специфічні малюнки – камуфляж, яким беззахисні тварини забезпечують собі безпечне існування. Наприклад, у метелика павичевого ока малюнки нагадують очі сови. Птах, який підлітає клюнути комаху, побачивши «відкриті совині очі», летить геть.
Більшість тварин добре знають, що очі – вразлива точка ворога. При захисті або нападі тварини хочуть обов’язково попасти один одному в око: рогами - рогаті тварини, птахи - дзьобами, тварини, які «плюються» - струменем слини. Цим вони відбивають охоту переслідувати їх. Найкращий спеціаліст по осліпленню – ворона, у якої дзьоб схожий на долото. Вона завжди буде клювати свою жертву в очі. Але часто це схоже на демонстрування вмінь, так як «ворон ворону ока не виклює».скачать dle 10.3фильмы бесплатно