Очі – найважливіший винахід нашої природи. Зір – один із основних органів чуттів у тваринному світі. Птахи не виняток, бо зір в їхньому житті має виключно велике значення. Птахи бачать добре, але не так як людина. Їхні очі захищені трьома повіками і здатні до подвійної акомодації. Змінюється не лише відстань між кришталиком і сітківкою, але й форма самого кришталика. Зір птахів гострий, вони добре розрізняють дрібні кольорові предмети, навіть на великій відстані. Їм необхідно це робити, щоб схопити метелика або сісти на кущ із соковитими ягодами. Тому в житті птахів важливе значення мають яскраво виражені  мітки, що дозволяють в одну мить розпізнати предмет у цілому, не втрачаючи часу на окремі деталі. Зорові світи птахів заповнені обрисами дерев, кутами будинків, фігурами людей, яскравими фарбами.
 Птахи можуть бути позбавлені голосу, але незрячих птахів, тобто позбавлених очей, або із недорозвинутими очима  не існує. Гострота зору у птахів дивна. Сапсан бачить невеликих птахів, завбільшки з горлицю, з відстані більш ніж в один кілометр. Позбавлені нюху птахи можуть розшукувати свою здобич по слуху або з допомогою зору. Гриф примічає в горах свою здобич - полегле копитне іноді з висоти двох-трьох кілометрів.
 Як відомо, у птахів голова вільно повертається на шиї до 180 і навіть 270 градусів. Вони цим користуються. Особливо люблять крутити головою і озиратися сови. Очі нічних птахів відрізняються від денних. Світлочутливість очей нічних птахів дуже велика, тому що в їх очах добре розвинений шар, що відбиває світло. Він утворений клітинами пігментного епітелію, який заповнений барвною речовиною. Завдяки його клітинам світло, що проходить через сітківку, відбивається, чим і пояснюється ефект очей, які неначе світяться вночі.
 Сови не можуть поводити очима направо наліво, так як очні яблука у них щільно заклинені в орбітах. А до того ж у них очі, на відміну від інших птахів, спрямовані вперед. Тому в лісі доводиться іноді спостерігати таку на перший погляд дивну картину: сова сидить на дереві спиною до спостерігача, а голова її повернута так, що дзьоб знаходиться прямо на лінії середини спини, і погляд птиці спрямований прямо назад. Сові це зручно. Вона може, не утворюючи ні найменшого шуму і не витрачаючи часу на повороти, спокійно оглядати все, що навколо неї відбувається. Нічний світ для сови являє собою чорно-білу фотографію галявин, дерев, сплячих лісових тварин. Вона чекає порушників цього спокою і тільки десь зашкрябає в землі мишка, сова миттєво беззвучно пікірує до землі на швидкості 100 км на годину. Для них характерні дуже великі очі із розширеними зіницями. Але птахи не здатні ними рухати в різні боки, а  рухають головою. Це дає змогу бачити дрібні предмети вночі, добре орієнтуватися серед гілок і не натикатися на них.
 Ну, а чи може озирнутися качка, яка летить, особливо, якщо позаду небезпека? Поворот голови, тобто найменше відволікання уваги від польоту для неї може означати загибель. Та й птиці, яка біжить, озиратися назад не зовсім зручно. Що ж тоді робити?  За винятком сов, очі у денних птахів розташовуються не спереду голови, а з боків, і бачать птахи більше убік, ніж вперед. Тому спільне поле зору птахів дуже велике. Горобині птахи і голуби можуть, не поводячи очима і не повертаючи головою, охопити відразу зором до 300 градусів, тільки одна шоста окружності залишається за межами видимого. Завидний кругозір! У людини спільне поле зору становить всього 150 градусів.
 Є й більш «щасливі» птахи. У дрімлюг скроневий край ока звернений трохи назад і поле зору у нього складає 360 градусів. Це означає, що дрімлюга може, не повертаючи голови, абсолютно вільно помічати, що відбувається попереду нього, збоку та ззаду. Вигідне положення для цієї птиці! Адже дрімлюга ловить свою здобич в повітрі. Якщо цей птах буде ганятися тільки за тим, що примітив спереду, ситий не буде. Політ у дрімлюги спритний, верткий. Отже, запримітивши промайнувшу збоку або ззаду здобич, відразу розвернутися і схопити її своєю широкою пащею. Для цього і треба насамперед помітити цю здобич, тобто бачити під час польоту і спереду, і ззаду.
 Бачити, що відбувається позаду, може і вальдшнеп. Годуючись, він засовує свій дзьоб в м'який грунт, на дотик розшукує собі там їжу, забуваючи, можна сказати, про все навколишнє. Оглядатися йому зовсім не до ладу. Бічна (і навіть трохи назад) посадка очей цілком дозволяє йому помітити небезпеку, що наближається, не повертаючи голови, не виймаючи без потреби дзьоб з поживної ділянки грунту.
 Таке широке поле зору потрібно не всім птахам. Хижакам воно ні до чого. Хижі птахи, як правило, годуються досить великою здобиччю, примічають її заздалегідь і, кинувшись до неї, повинні весь час пильно тримати її в полі свого зору. Очі у хижака спрямовані вперед, спільне поле зору не таке вже й велике (у боривітра, наприклад, 160 градусів). Качка в цьому відношенні - пряма протилежність яструбу. Їй корисно бачити, що відбувається позаду, причому бачити, так би мовити, мимохідь, не повертаючи голови. Ось вона пропускає через дзьоб жирний мул на березі водойми. Бачити тут особливо нема чого. Нехай краще очі стежать за тим, що відбувається позаду. Бачити ззаду потрібно качці і під час польоту. А що, якщо позаду хижак? І качка дійсно може помітити його, не повертаючи голови. Ось що значить поле зору в 360 градусів!
 Крім положення очей, велике значення у птахів має  напрям найбільш гострого зору кожного ока. Цей напрямок залежить від анатомічного пристрою очей різних видів птахів і ніколи не буває однаковим. Найбільш гостре зорове сприйняття у птахів зазвичай направлено убік, за межі бінокулярного зору, що дозволяє птаху, що летить, мати праворуч і ліворуч, залежні один від одного поля ясного зору.
 Показово в цьому відношенні порівняння ластівок і стрижів. І ті й інші годуються в повітрі однорідною їжею - повітряним планктоном, а очі у цих птахів влаштовані по-різному. Стриж дивиться в основному вперед. Інша справа - ластівка. Гостре зорове сприйняття у неї спрямоване головним чином убік, і вона чудово зауважує кожну мошку, яка промайнула повз неї, спереду вона пролетіла чи збоку. Літальний апарат у ластівки такий, що вона може зараз же зробити поворот і схопити промайнулу здобич. Швидкість польоту ластівки не така вже й велика, і вона робить розвороти на місці дуже легко. Стриж робити розворот на місці не може, він занадто стрімко літає. Через особливості свого зору стриж просто і не помітить мошку, яка знаходиться позаду, він ловить тільки те, що спереду. Який спосіб полювання «вигідніше»? Поки повітряного планктону в повітрі багато, це абсолютно все одно. Але коли в повітрі їжі стає менше, першим потрапляє в скрутне становище стриж. Того, що він «пропашет» своїм дзьобом у повітрі по прямій, йому вже недостатньо. Можлива їжа праворуч і ліворуч від нього прихована завдяки особливостям зору. Ластівка ж чудово виходить з положення, повертаючись за кожною пролетівшою збоку мошкою. Мало того, вона може навіть, літаючи вздовж пригрітої сонцем скелі або стіни будинку, злякуючи крилом комах, тут же їх схоплювати. Тому стриж не може довго затримуватися у нас до осені, а ластівка може.
 Птахи мало дивляться вгору. Для них головне те, що відбувається на землі. Це позначається і на влаштуванні їх очей. У сітчастій оболонці денних птахів, верхній її сегмент, той, який сприймає промені, що йдуть від землі, більш насичений так званими біполярними клітинами і гангліями, просто краще бачить, тоді як нижній сегмент, що відображає небо, збіднений цими утвореннями. Ось і доводиться птахові, якщо потрібно, уважніше розглянути, що відбувається на небі (скажімо, чи не летить хижак), закидати голову на спину і дивитися вгору в такому положенні.
 Що відображають очі птахів, чи мають вони «вираз»? У яструба світло-жовті очі, вони залишають неприємне враження, здається, що яструб володіє злим характером. Однак тут справа зовсім не в характері, просто райдужка у цього хижака жовта, а очі його не висловлюють нічого. Очі старих бакланів світяться глибоким зеленим тоном і теж нічого не виражають. Все це - зовнішнє оформлення очей, не пов'язане з тим, як птах поводиться.
 Деякі види птахів повинні добре бачити в різних середовищах. Крохаль, наприклад, і баклан бачать добре в повітрі і нітрохи не гірше у воді. Для цього потрібна підвищена здатність до акомодації. І дійсно, баклан здатний змінювати заломлюючу силу очей на 40-50 діоптрій, тоді як людина - всього лише на 14-15 діоптрій. Але ось у сов здатність до акомодації зовсім незначна, яких-небудь 2-4 діоптрії. Внаслідок цього вони, мабуть, нічого не можуть бачити в безпосередній близькості від себе.
 А чи є у птахів кольоровий зір? Для чого птахам яскраві фарби і строкате, часто досить оригінальне забарвлення? Спостереження природодослідників та орнітологів показують, що багато деталей оперення пернатих мають сигнальне значення для них і чудово ними сприймаються. Але чи бачать птахи кольори природи саме так як бачить їх людина - це залишається ще незрозумілим.