Здається ніде не можна побачити красивіших “очей” ніж у метелика – павичевого ока. Вони такі великі, з чорними зіницями і райдужними розводами навколо них. Голубий колір схожий на те, що неначе безкрає небо і водна гладь відображені у них.
Змахнув він своїми бархатними червоно-вишневими крильцями і відкрились світу його прекрасні "очі". Склав крила і вони неначе закрились на певну мить. В погляді таких павичевих очей відчувається дитяча безпосередність. І сам метелик схожий на безтурботну дитину: пурхає з квітки на квітку цілими днями, пізнаючи світ.
Здається, що нічого цього метелика не турбує. Але ні, він сповнений тривоги: в його маленькій голівці одна “думка” – зберегтись, вціліти. Тому що ця комаха досить помітна птахам, завдяки цим же красивим малюнкам-очам. Ніхто з птахів не мине м’якого, жирного тільця метелика. Якщо комаха помітить підлітаючого птаха, вона зразу ж складає крильця і стає схожою на сухий неїстівний листочок. Чудові перетворення – то неймовірна краса крил, то сухий непомітний листок чи шматочок кори...
Павичеве око по-дитячому беззахисне. Йому приходиться розраховувати лише на себе, на свої малюнки-очі. Завдяки їм існує весь рід. Це і є той єдиний шанс, який дає кожному матінка-природа.скачать dle 10.3фильмы бесплатно