Урок 1

Принцип роботи ендокринної системи.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання про гуморальну регуляцію функцій організму людини; розглянути гормональну (ендокринну) систему та принципи її роботи; дати поняття “залози внутрішньої системи”, “гормони”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві процеси в організмі людини; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, муляжі, м\медійна дошка, слайди.
Основні поняття та терміни: гуморальна регуляція, ендокринна регуляція, залози внутрішньої секреції, ендокринні залози, екзокринні залози, гормони.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання з тем “Шкіра” та “Виділення”, які були вивчені на минулих уроках (у вигляді визначення вірних та невірних тверджень). Наприклад:
- легені є органами дихання та виділення;
- епідерміс утворений сполучною тканиною;
- у шкірі наявні залози, які виділяють певні речовини назовні тіла;
- людина має парні нирки;
- у процесі фільтрації утворюється первинна сеча, близько 150-180 л;
- структурною одиницею нирки є нефрон;
- сеча з нирки виходить через ворота;
- нігті – це вирости кісткової тканини;
- нирки мають коркову та мозкову речовину;
- ………………….

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми повинні згадати із курсу зоології: як тварини регулюють свої процеси життя, які системи органів відповідають за регуляцію процесів у ссавців та поставити проблемні запитання:
- Чи подібна регуляція функцій організму людини із вивченими тваринами, особливо із ссавцями?
- Яким чином забезпечується узгоджена робота всі органів і систем людини, у результаті росту та розвитку?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ми вже знаємо, що існують залози екзокринної секреції, які виділяють свій секрет назовні тіла або в порожнини тіла. Але у ході еволюції виникли такі органи, що спеціалізуються на виділенні біологічно активних речовин – гормонів. Цими органами є залози внутрішньої секреції – ЗВС. Саме вони і здійснюють гуморальну регуляцію функцій організму, тобто регуляцію через рідини тіла, “гумор” – рідина.
Основною рідиною нашого організму є кров. Таким чином, це регуляція здійснюється через кров. Хімічні сполуки (гормони), які утворюються в організмі у процесі життєдіяльності надходять у кров і тканинну рідину, розносяться ними по всьому організму і регулюють життєдіяльністю.
Гормони впливають не на всі клітини організму, а на конкретні, які називаються мішенями. Це обумовлено наявністю на клітинах-мішенях специфічних рецепторів, які розпізнають і зв’язують певний гормон.
Хімічна природа гормонів різна. Переважна кількість гормонів належать до білків і похідних амінокислот, частина їх – до стероїдів (похідних холестерину).
Ендокринна система складається із залоз, які розташовані у різних частинах тіла. Ці залози не мають вивідних проток, і їхні гормони надходять безпосередньо у кров.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Гормони, які виділяються ЗВС можуть збуджувати або пригнічувати діяльність організму.
До залоз внутрішньої секреції належать:
- гіпоталамус;
- гіпофіз;
- епіфіз;
- щитоподібна;
- прищитоподібні;
- вилочкова (тимус);
- підшлункова;
- надниркові;
- статеві.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота з таблицями, муляжем “Ендокринні залози”, слайдами на м\медійній дошці.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Центральні ендокринні залози: гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про ендокринну регуляцію функцій організму людини; ознайомити із центральними залозами: гіпоталамусом, гіпофізом та епіфізом; розкрити значення гормонів цих залоз у підтриманні життєдіяльності.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів спостерігати за функціями власного тіла, за різними своїми процесами життя та визначати важливість гормонів.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно - рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання таблиці.
5.Сугестивний: застосування творів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, муляжі, слайди.
Основні поняття та терміни: гіпоталамус, гіпофіз, гормон
росту, епіфіз, тиреотропний, адренокортикотропний, лютенізуючий, фолікулостимулюючий, пролактин, вазопресин, окситоцин, ліберини.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про те, як вони зрозуміли різницю між залозами зовнішньої секреції та залозами внутрішньої секреції.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Чому люди між собою відрізняються різним ростом, особливо чому є дуже високі або дуже низькі?
Чи пов’язано це із залозами внутрішньої секреції, які ми вивчаємо?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Гіпоталамус є вищим нервовим центром регуляції ендокринних функцій. Ця ділянка проміжного мозку поєднує ендокринні механізми регуляції з нервовими. Нервові клітини гіпоталамуса, що синтезують і виділяють у кров гормони, називають нейросекреторними клітинами. Для них характерна наявність гранул нейросекрету, які транспортуються по аксону. У деяких місцях цей нейросекрет накопичується у великій кількості, розтягуючи аксон. Такі ділянки називаються тільцями Херрінга. У них зосереджена найбільша кількість нейросекрету.
У гіпоталамусі розрізняють передній, середній та задній відділи. У передньому нейпросекреторні клітини продукують білкові нейрогормони – вазопресин і окситоцин. Вазопресин викликає посилення тонусу гладеньких м’язів артеріол, що призводить до підвищення АТ. Друга назва антидіуретичний пов’язана з тим, що впливаючи на нирки забезпечує зворотне всмоктування рідини, відфільтрованої у первинну сечу із крові. Окситоцин викликає скорочення м’язової оболонки матки під час пологів.
У середньому відділі гіпоталамуса виробляються аденогіпофізотропні нейрогормони – ліберини та статини. Ліберини стимулюють виділення й продукування гормонів передньою та середньою частками гіпофізу. Статини пригнічують функції аденогіпофіза.
Гіпофіз є центральним органом ендокринної системи. Він регулює активність багатьох інших ЗВС і слугує місцем виділення гормонів, утворених у гіпоталамусі – вазопресину та окситоцину. Разом із гіпоталамусом гіпофіз утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему, що контролює діяльність периферичних ендокринних залоз.
Сам гіпофіз складається із трьох частин:
- передньої – аденогіпофіза;
- середньої;
- задньої – нейрогіпофіза.
Епіфіз – верхній придаток головного мозку або шишкоподібне тіло. Бере участь у у регуляції циклічних процесів в організмі. Виділяє гормон мелатонін – гормон фото періодичності. Він виділяється переважно вночі, оскільки вдень його пригнічують імпульси, що надходять із сітківки ока.
При порушенні функції епіфіза у дитячому віці може відбуватися передчасне статеве дозрівання. Він також впливає на статеву поведінку. Тому що у дітей його розміри набагато більші, ніж у дорослих.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з електронною дошкою та у зошиті із друкованою основою.
Гормони передньої частки: гормон росту (соматотропін), тиреотропний (тиреотропін), адренокортикотропний (АКТГ, кортикотропін), лактогенний (пролактин), гонадотропні (лютенізуючий та фолікулостимулюючий).

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота зі слайдами із зображенням людей, хворих на гігантизм, карликовість, акромегалію.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Периферичні ендокринні залози: щитовидна й паращитовидні залози, наднирники, тимус.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про ендокринну регуляцію функцій організму людини; ознайомити із периферичними залозами внутрішньої секреції; розкрити значення гормонів цих залоз для підтримання життєдіяльності організму.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення дії гормонів на біологічні процеси в організмі, уміння спостерігати, співставляти та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: медицина, зоологія, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: щитовидна залоза, прищитовидні (паращитовидні) залози, вилочкова залоза, тимус, Т-лімфоцити, тироксин, трийодтиронін, кальцитонін, зоб, кретинізм, мікседема, базедова хвороба, надниркові залози, адреналін, норадреналін, бронзова хвороба, стрес.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз.
Робота над схематичним малюнком на ст.. 139 підручника для 9 кл. (Н.Матяш, М.Шабатура) даючи відповідь на запитання: як гіпофіз взаємопов’язаний із іншими залозами внутрішньої секреції?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- чи може організм нормально функціонувати без периферичних залоз внутрішньої секреції?
- чому інколи на упаковці солі написано: “йодована сіль”?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До периферичних залоз внутрішньої секреції належать:
- щитовидна;
- прищитовидні (навколощитовидні, паращитовидні);
- вилочкова;
- надниркові.
Розповідь про будову та гормони цих залоз, використовуючи таблиці, муляжі, малюнки та слайди на м\медійній дошці.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота над питаннями:
1. Яка із залоз є найбільшою?
2. Які залози містяться у товщі іншої залози?
3. Назвіть причини виникнення кретинізму та базедової хвороби?
4. Чи існують профілактичні заходи щодо появи ендемічного зобу?
5. Чи існують гіпо- та гіперфункції ЗВС?

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота у зошиті із друкованою основою.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Підшлункова залоза.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів із залозами внутрішньої секреції; розкрити значення підшлункової залози, як залози подвійної дії; дати поняття “панкреатичні острівці”, “острівці Лангерганса”, “інсулін”, “глюкагон”, ”гіпоглікемічна кома”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення гормонів для життєдіяльності організму, уміння спостерігати за власним тілом, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до особистого здоров’я та оточуючих і близьких людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, муляжі, слайди.
Основні поняття та терміни: підшлункова залоза, травні ферменти, гормони, інсулін, глюкагон, панкреатичні острівці, цукровий діабет, гіпоглікемічна кома.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Біологічний диктант.
Дати перелік вивчених залоз, а біля них вписувати гормони, які вони виділяють. Назви гормонів по черзі виходять на екран мультимедійної дошки.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Що ми знаємо про цукровий діабет і чого ми не знаємо? Це буде темою нашого уроку, адже виникає таке захворювання із-за порушення функцій підшлункової залози.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про будову підшлункової залози.
Розповідь про гормони підшлункової залози.
Розповідь про порушення синтезу гормонів підшлункової залози.
Розповідь-бесіда про значення підшлункової залози у травленні.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота із таблицею, малюнками та слайдами:
- чи пов’язана будова підшлункової залози із функціями, які вона виконує та ендокринною діяльністю? (головка залози виділяє підшлунковий сік, який поступає протоками у 12-палу кишку, а хвостик, до складу якого входять острівці - виділяє гормони).

V. Узагальнення та систематизація знань.

Чому ж підшлункова залоза є залозою подвійної дії, тобто залозою змішаної секреції?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 5

Статеві залози. Плацента.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про залози змішаної секреції – подвійної дії; ознайомити із статевими залозами та їхніми гормонами; дати поняття “андрогени” та “естрогени”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічне значення статевих гормонів у житті людини у порівнянні з іншою гормональною діяльністю.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та людей протилежної статі.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, акушерство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, муляжі.
Основні поняття та терміни: статеві залози, яєчка, яєчники, гамети, андрогени, естрогени, тестостерон, прогестерон, естрадіол.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про подвійну діяльність підшлункової залози.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання про зміни хлопців та дівчат у підлітковому віці: чому так відбувається?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про місцезнаходження статевих залоз у жіночої та чоловічої статі.
Розповідь про зовнішню секрецію статевих залоз.
Розповідь про статеві гормони. Статеві гормони сприяють формуванню та розвитку статевих органів та появу вторинних статевих ознак. Вони також визначають статеве дозрівання та поведінку людини. Усі статеві гормони синтезуються із одного попередника – холестерину.
У жіночому організмі статеві гормони виробляються у яєчниках – це естрогени: естрон, естрадіол, естріол. Вони стимулюють розвиток первинних та вторинних ознак, регулюють овуляцію, менструальний цикл, забезпечують нормальне протікання вагітності та ріст молочних залоз. Жіночі статеві гормони під час вагітності виробляються ще у плаценті – жовте тіло (прогестерон).
У чоловічих залозах формуються гормони, які забезпечують розвиток первинних та вторинних статевих ознак чоловіків. Але чоловічих сім’яниках утворюється деяка кількість жіночих гормонів за допомогою спеціальних клітин Сертолі. Найважливішим гормоном є тестостерон. Він збільшує синтез білка, особливо у м’язах, що і збільшує їхню масу, прискорює процеси росту та розвитку хлопців, забезпечує товщину та міцність кісток, зменшення жиру.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Таким чином, у чоловічих статевих залозах переважають андрогени, а у жіночих – естрогени. Під впливом усіх статевих гормонів змінюється емоційний і психічний стан підлітків.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота у зошиті із друкованою основою.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 6

Регуляція функцій залоз внутрішньої секреції.

Мета.
Освітня. Познайомити учнів із особливостями регуляції функцій залоз внутрішньої секреції; розкрити значення ендокринології у життєдіяльності людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати важливість фізіологічних процесів в організмі людини, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та здоров’я.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування музики під час обдумування.
6.Релаксопедичний:психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: ендокринологія, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: регуляція функцій, гуморальні регуляція, ендокринна регуляція, нейрогуморальна регуляція, інгібітори секреції, гормони-антагоністи.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Тестова перевірка знань залоз внутрішньої секреції, змішаної секреції та їхніх гормонів.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Якщо залози внутрішньої секреції регулюють життєдіяльністю організму, то хто керує ними?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Медициною було з’ясовано, що гормони мають дуже високу біологічну активність. Деякі гормони діють лише на клітини-мішені, а решта на безліч різних клітин організму.
Гормони беруть участь у регуляції гомеостазу, в обміні речовин, впливають на ріст, розвиток, розмноження та забезпечують відповідну реакцію на зміни зовнішнього середовища.
Ендокринологи поділяють функції гормонів на три групи:
- ті, що забезпечують ріст та розвиток;
- ті, що забезпечують адаптацію до мінливих умов;
- ті, що забезпечують гомеостаз. Ще ендокринологи виявили,
що крім залоз в організму людини наявні клітини, які продукують речовини, котрим притаманна гормональна дія. Вони назвали їх дифузною нейроендокринною системою. Ці клітини розкидані окремо або невеликими групами. Ця система доповнює нервову та ендокринну системи.
Регуляція діяльності самих ЗВС здійснюється нервовими й гуморальними чинниками. Зони гіпоталамусу, епіфіз, мозкова речовина наднирників регулюються нервовими механізмами. У більшості випадків нервові волокна, що підходять до ЗВС регулюють не секреторні клітини, а тонус кровоносних судин, від яких залежить кровопостачання і активність залоз.
Регулювальний вплив ЦНС на діяльність ендокринних залоз здійснюється через гіпоталамус. Він отримує сигнали із зовнішнього та внутрішнього середовища. Нейросекреторні клітини гіпоталамуса перетворюють нервові стимули на гуморальні чинники, виробляючи рилізинг-гормони. Серед них виділяють ліберини – стимулятори синтезу й виділення гормонів і статини – інгібітори секреції. Вони називаються тропними гормонами. У свою чергу тропні гормони регулюють активність периферичних залоз внутрішньої секреції – кору наднирників, щитовидну залозу, статеві.
Деякі ЗВС (підшлункова, прищитовидні) не підлягають впливу гормонів гіпофізу. Діяльність цих залоз залежить від концентрації тих речовин, рівень яких регулюється цими ж гормонами. Рівень паратгормона і кальцитоніну визначається концентрацією іонів кальцію в крові. Глюкоза регулює продукування інсуліну й глюкагону. Ще функціонування цих залоз здійснюється за рахунок впливу рівня гормонів антагоністів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Таким чином, у людини наявні три складні системи керування функціями:
- нервова;
- гуморальна;
- ендокринна. Вони тісно пов’язані між собою і здійснюють єдину нейрогуморально-гормональну регуляцію.

V. Узагальнення та систематизація знань.

ЦНС і особливо її кора регулює функції залоз внутрішньої секреції. Це відбувається як шляхом безпосередньої іннервації залоз, так і завдяки регуляції гіпоталамусом діяльності гіпофіза.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.скачать dle 10.3фильмы бесплатно