Урок 1

Будова і функції нервової системи.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання учнів про нервову регуляцію функцій організму людини; ознайомити із будовою та функціями нервової системи; розкрити поняття “нейрон”, “дендрит”, “аксон”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та вирізняти складові центральної і периферичної нервової системи; уміння виділяти головне та визначати значення нервової системи для посилення чи послаблення функцій організму у відповідь на зміни довкілля.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до нервової системи власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
[b]Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, з таблицями.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: нейрон, нервова регуляція, дендрит, аксон, сіра речовина, біла речовина, черепно-мозкові нерви, спинномозкові нерви, нервові вузли, синапси.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про:
1. Нервові системи вивчених тварин, починаючи із нервових клітин кишковопорожнинних і до ссавців
а) дифузна (у кишковопорожнинних);
б) вузлова (у кільчастих червів і членистоногих);
в) розкидано-вузлова (у молюсків);
г) трубчаста (у хордових).
2. Особливості будови нервової тканини людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемні запитання на які ми повинні дати відповідь протягом уроку:
- навіщо потрібно регулювати процеси в організмі людини?
- які системи органів регулюють процеси в організмі людини?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Нервова система утворена спеціальними клітинами – нейронами та міжклітинною речовиною – нейроглією. (Розгляд будови на таблицях або м\медійній дошці та визначення їхніх функцій). Нейрони виконують специфічні функції одержання, перероблення, проведення, передачі інформації, закодованої у вигляді електричних або хімічних сигналів – нервових імпульсів. Нейроглія забезпечує існування нейронів та виконання опорної, живильної, розмежувальної та захисної функцій.
Залежно від функцій нервові клітини поділяють на чутливі, вставні та ефекторні. Чутливі – це рецепторні нейрони, які своїми закінченнями сприймають різні види подразнень. Рецептори відрізняються за своєю будовою, розташуванням та функціями:
а) екстерорецептори – сприймають подразнення із зовнішнього середовища. Вони розташовані в шкірі, слизових оболонках, органах чуттів;
б) інтерорецептори (хеморецептори, барорецептори) – подразнюються при зміні хімічного складу внутрішнього середовища організму;
в) пропріорецептори – сприймають напругу в м’язах, сухожилках, суглобах; вони поділяються на терморецептори, механорецептори,
Вставні нейрони розташовані у межах ЦНС, вони сполучають рухові та чутливі нейрони між собою та з іншими відділами нервової системи. Ефекторні проводять нервові імпульси від мозку до робочого органу.
Нервові волокна утворені відростками нервових клітин. За особливостями будови оболонок нервові волокна поділяють на безмієлінові та мієлінові. (Розповідь про білу та сіру речовини).
Нейрони вступають у контакт один з одним і утворюють ланцюжки, по яких передається нервовий імпульс. Передача імпульсу відбувається в місцях контактів між нейронами – це спеціальна зона – синапс. У них перетворюються електричні сигнали на хімічні та навпаки. Передача збудження здійснюється за допомогою біологічно активних речовин – нейромедіаторів (норадреналін, ацетилхолін, серотонін…). Кожний нейрон утворює величезну кількість синапсів.
Нервова система найскладніша і найважливіша система керування та зв’язку в організмі людини.
Розповідь про її будову анатомічно та функціонально.
Розповідь про черепно-мозкові та спинномозкові нерви.
В основі роботи нервової системи лежить рефлекторний принцип. Рефлекс – відповідна реакція організму на зовнішній або внутрішній вплив, що здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекс поширюється по рефлекторній дузі – це ланцюг, що складається із нервових клітин.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розгляд соматичної та автономної нервових систем на таблицях, малюнках та інших матеріалах.
Складання схеми “Нервова система”.
Складання схеми рефлекторної дуги.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Запис у зошитах функцій нервової системи: регуляція життєдіяльності організму; здійснення зв’язку організму із довкіллям та пристосування до його мінливих умов; визначення психічної діяльності як основи соціального існування людини.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Центральна нервова система. Будова і функції спинного мозку.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про нервову систему людини; ознайомити із загальною структурою центральної нервової системи та її відділами; розкрити значення будови та функцій спинного мозку; особливу увагу звернути на функціональні відмінності сірої та білої речовини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати відділи нервової системи між собою та значення сірої і білої речовин; розвивати уміння спостерігати, бути уважними та вміння робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, з картками.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, муляжі, таблиці, м\медійна дошка,
Основні поняття та терміни: ЦНС, головний мозок, спинний мозок, оболонки мозку, висхідні шляхи, низхідні шляхи.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань учнів про:
- нейрон та його будову;
- значення нейроглії;
- функції нейронів (чутливих, вставних, ефекторних);
- нервові волокна;
- рефлекс та рефлекторну дугу;
- будову та функції нервової системи.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання:
- навіщо ж організму потрібна нервова система, а саме центральна?
- чому спинний мозок вважають еволюційно більш давньою частиною ЦНС?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

ЦНС складається зі спинного та головного мозку і їхніх захисних оболонок:
а) тверда;
б) павутинна;
в) м’яка, що зрощена із поверхнею мозку.
Між м’якою та павутинною є простір, що містить спинномозкову рідину, яка омиває спинний і головний мозок.
Розповідь про сіру та білу речовину.
Розповідь про будову спинного мозку.
Розповідь про спинномозкові нерви.
Розповідь про рефлекторну та провідникову функції спинного мозку.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Запис у зошит функцій спинного мозку.

1. Рефлекторна полягає у здійсненні рефлексів, пов’язаних із забезпеченням руху: підтримання постави, ходіння, відсмикування руки від гарячого або гострого предмета. Через спинний мозок проходять рефлекторні дуги, з якими пов’язане скорочення скелетних м’язів (крім м’язів голови).
2. Провідникова забезпечує зв’язок і узгоджену роботу всіх відділів ЦНС. Нервові імпульси, що надходять у спинний мозок від рецепторів по висхідних провідних шляхах передаються до головного мозку, а з нього по низхідних провідних шляхах повертаються до спинного мозку, а звідти – до робочих органів.
Таким чином спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і периферичною нервовою системою, керує простими рефлекторними діями.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Будова і функції головного мозку.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів із будовою та функціями ЦНС; розкрити особливості будови та функцій головного мозку; дати поняття “ретикулярна формація”, “міст”, “мозочок”, “кора головного мозку”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та функції спинного та головного мозку; уміння спостерігати за власними рефлексами; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власної нервової системи та близьких та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди, муляжі.
Основні поняття та терміни: головний мозок, стовбур мозку, міст, мозочок, ретикулярна формація, кора головного мозку, мозолисте тіло, півкулі головного мозку, звивини, борозни.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Провести бліц-опитування про знання спинного мозку.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.
Поставити проблемне запитання, на яке учні повинні дати відповідь по закінченні вивчення даної теми:
- чому мозок вважають найбільш складно влаштованим органом тіла людини?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Головний мозок – це передній вищий відділ ЦНС, розташований у порожнині черепа. Він є матеріальним субстратом вищої нервової діяльності і разом з ендокринною системою регулює всі життєво важливі функції організму. Його маса – 1100-1600 г.
Вкритий головний мозок мозковими оболонками: твердою, павутинною та м’якою. Між ними перебуває цереброспінальна рідина, що заповнює порожнини мозкових шлуночків.
Головний мозок складається із двох півкуль – правої та лівої, з’єднаних сплетінням нервових волокон – мозолистим тілом.
Головний мозок поділяють на три основні відділи: стовбур, мозочок та кінцевий мозок (великі півкулі). До стовбура входять довгастий мозок, міст, середній та проміжний мозок. Най розвиненішою і найбільш функціонально важливішою є півкулі великого мозку.
Від стовбура мозку відходить більша частина черепно-мозкових нервів. По ньому проходять висхідні та низхідні шляхи, що поєднують головний та спинний мозок. Серед цих шляхів найбільш важливими є трійчастий нерв та ретикулярна формація. Трійчастий нерв ділиться на три головних нерви: очноямковий, верхньощелепний, нижньощелепний. Він іннервує тканини й органи лицьової частини голови.
Ретикулярна формація – це комплекс клітинних і ядерних утворень, що займають центральне місце в стовбурі головного мозку і у верхньому відділі спинного мозку. Ретикулярна формація одержує інформацію від усіх органів чуття, внутрішніх органів, оцінює її, фільтрує й передає в лімбічну систему та кору великих півкуль.
Ретикулярна формація регулює рівень збудливості й тонусу різних відділів ЦНС, відіграє важливу роль у свідомості, мисленні, пам’яті, сприйнятті, емоціях сні, бадьорості, цілеспрямованих рухах… Вона також виконує функцію фільтра, який дозволяє важливим сенсорним сигналам активувати кору мозку.
Велику роль у діяльності головного мозку відіграє лімбічна система, яка розташована на внутрішній поверхні півкуль головного мозку і у глибині бічних шлуночків. Вона складається з гіпокампа, перетинки, мигдалеподібних тіл, грушоподібної і поясної звивини, пиптикуватих тіл, бахроми. Вона відповідає за позитивні і негативні емоції, бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, інстинктів, пам’яті… Учені припускають, що лімбічна система пов’язана з інстинктивними, спадковими реакціями, які обумовлюють вроджену основу емоцій та з деякими видами пам’яті.

Розповідь про кору головного мозку.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з муляжами та мультимедійними матеріалами.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Головний мозок – це найскладніший орган в організмі людини. Його вивчають у лабораторіях та клініках багатьох країн світу за допомогою фізіологічних, психологічних, клінічних, біохімічних, біофізичних, морфологічних, кібернетичних та інших методів.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Довгастий мозок. Міст. Мозочок.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів із будовою та функціями головного мозку людини; охарактеризувати особливості довгастого мозку, мосту та мозочку; розкрити значення даних систем для регуляції функцій організму людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та їхні функції; уміння спостерігати, співставляти, робити висновки для підтримання нормальної життєдіяльності людини.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, муляжі, слайди.
Основні поняття та терміни: довгастий мозок, міст, вароліїв міст, мозочок.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про:
- будову та функції головного мозку;
- оболонки головного мозку;
- черепно-мозкові нерви;
- кору головного мозку;
- лімбічну систему;
- ретикулярну формацію.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:
- завдяки чому людина може підтримувати рівновагу свого тіла, м’язовий тонус та здійснювати координацію рухів?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь-пояснення про будову та функції таких відділів головного мозку як:
- довгастий мозок;
- вароліїв міст;
- мозочок.
Прослухати повідомлення учнів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з муляжами, роздатковими та мультимедійними матеріалами.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Розглянувши будову та функції довгастого мозку, моста та мозочка пояснити, які явища будуть спостерігатися при частковому та загальному їхньому ураженню?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 5

Середній мозок. Проміжний мозок. Лабораторна робота №6 “Будова головного мозку людини”
(вивчення за муляжами, моделями та пластинчастими препаратами)

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про будову та функції головного мозку людини; дати характеристику середньому та проміжному відділах мозку; звернути увагу на особливості розміщення цих відділів та їхнього значення для підтримання нормальної життєдіяльності організму людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою на прикладі відділів головного мозку та робити відповідні висновки і узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, зоологія, психологія.
Матеріали та обладнання: муляжі, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: середній мозок, проміжний мозок, гіпоталамус, чотиригорбикове тіло, ніжки мозку, ІІІ шлуночок.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Провести порівняльну характеристику ЦНС та периферичної нервової системи, спинного та головного мозку, поділивши клас на дві групи.
Кожна група готує запитання. Відповіді повинні дати учні протилежної групи. Якщо у них вони відсутні або неповні, то відповідають ті, хто ставив запитання. В кінці визначеного часу виграє та група, яка дала більшу кількість запитань та вичерпних відповідей.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:
- яким чином можна поєднати дві системи регуляції функцій – нервову та ендокринну?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про середній відділ мозку.
Середній мозок бере участь в аналізі сенсорної інформації, а також у регуляції рухів. Він визначає низку рефлексів, до числа яких належить сторожовий, який полягає у тому, що при раптовій подачі світлового або звукового подразника рефлекторно відбувається посилення тонусу м’язів-згиначів.
Розповідь про проміжний відділ мозку (таламус та гіпоталамус).
Таламус – зорові бугри – масивне парне утворення, що займає основну частину проміжного мозку. Він складається із 120 пар ядер і має зв’язки з спинним мозком, стовбуром мозку, гіпоталамусом та з підкірковими ядрами. Таламус відіграє роль переробного, об’єднувального й перемикального центру для всієї сенсорної інформації.
Гіпоталамус – це частина проміжного мозку, що не має чітких меж. Він розташований безпосередньо під таламусом і над гіпофізом. Він має особливе значення для вегетативної нервової системи, тому що це вищий орган її керування. Гіпоталамус контролює такі функції як енергетичну, теплову, також водний баланс тіла, циркуляцію крові, цикл овуляції, скорочення матки під час пологів, бере участь в управлінні функцій сну.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи.

V. Узагальнення та систематизація знань.

У середньому мозку здійснюється замикання орієнтувальних, зорових, слухових і оборонних рефлексів. Середній мозок пов’язує кору великих півкуль із мостом та спинним мозком. Середньому мозку належить важлива роль у регуляції очних рухів.
Таламус фільтрує інформацію, що надходить від усіх рецепторів, здійснює її переробку, а після цього спрямовує її в різні ділянки кори.
Гіпоталамус разом з гіпофізом регулює секрецію більшості гормонів і підтримує сталість складу крові й тканин. Він є вищим центром регуляції ендокринних функцій, тому що поєднує нервові і ендокринні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему, координує нервові і гормональні механізми регуляції функцій внутрішніх органів. Гіпоталамус та гіпофіз становлять єдиний функціональний комплекс.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 6

Великі півкулі головного мозку.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про нервову систему; ознайомити із будовою та функціями великих півкуль; особливу увагу звернути на будову кори головного мозку; розкрити локалізацію функцій у корі.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати будову та біологічне значення всіх відділів головного мозку людини та визначати провідну роль великих півкуль; уміння виділяти головне та робити висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до нервової системи свого організму, близьких та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схематичних малюнків.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, муляжі, таблиці, слайди, рентгенівські знімки.
Основні поняття та терміни: великі півкулі, передній відділ, підкірка, сіра речовина, біла речовина, звивини, борозни.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Провести тестову перевірку про знання будови та функцій нервової системи людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відомо, що площа кори великих півкуль у людини досягає 1468-1670 куб.см. Як ви вважаєте, для чого потрібна така велика площа поверхні?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Великі півкулі головного мозку – це передній відділ мозку або кінцевий відділ. Основну масу півкуль становить біла речовина, а вкриті вони сірою речовиною – корою, товщина якої у різних відділах коливається від 1,3 до 4,5 мм. Поєднуються дві півкулі мозолистим тілом – це утвір, що побудований з нервових волокон, які забезпечують зв’язок і взаємоузгоджену роботу лівої та правої півкуль.
Поверхня півкуль має борозни і звивини, які значно збільшують площу кори.
Півкулі поділяються на такі частки:
- лобові;
- тім’яні;
- скроневі;
- потиличні. Межею між частками є найвиразніші борозни – центральна, бічна та тім’яно-потилична. У них ніби сховано 2\3 поверхні кори.
Права півкуля керує органами лівої частини тіла і отримає інформацію зліва. Ліва півкуля, навпаки, регулює роботу органів правої частини тулуба і сприймає інформацію справа.
У корі виділяють давню і стару кору, що відіграють вирішальну роль у регуляції вегетативних функцій, інстинктивній поведінці, виникненні емоцій і нову кору, що відповідають за виконання моторних, сенсорних та асоціативних функцій.
Розповідь про клітини Беца та дослідження цього вченого.
Розповідь про поля Бродмана (нім. вчений) – це ділянки кори головного мозку, які утворюють зони: рухова, зорова, слухова.
Розповідь про мовленнєво-руховий центр Брока – руховий центр м’язів язика, що розташований у нижній частині лобових звивин.
Розповідь про сенсорний центр Верніке, що розташований у скроневій зоні і пов’язаний зі сприйняттям усного мовлення. Центр сприйняття письмової мови розташований у зоровій зоні кори.
Окрім кори, у глибині кожної півкулі є скупчення сірої речовини у вигляді окремих ядер. Вони розташовані у товщі білої, ближче до основи мозку, тому їх називають базальними або підкорковими ядрами до підкоркових ядер належать смугасте тіло та мигдалеподібне тіло.
Крім всього, що ми розглянули у головному мозку наявні ще шлуночки, які заповнені рідиною – ліквором.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Кінцевий мозок контролює функції всієї нервової системи, складні форми поведінки, що забезпечують пристосування організму до змін умов довкілля.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Давня кора – палеокортекс, стара кора – архіокортекс, нова кора – неокортекс та проміжна кора. Поверхня нової становить 95,6%, старої – 2,2%, давньої – 0,6%, проміжної – 1,6%.
Кора великого мозку забезпечує вищу нервову діяльність людини, сприяє адаптації організму до мінливих умов середовища, регулює набуті форми поведінки, забезпечує рівень психічних здатностей людини.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 7

Периферична нервова система.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів із нервовою системою людини; охарактеризувати будову та функції периферичної нервової системи; розкрити особливості іннервації тіла черепно-мозковими та спинномозковими нервами.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати спинномозкові та черепно-мозкові нерви між собою; уміння спостерігати, логічно мислити та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до нервової системи власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда,повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем або таблиць.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: медицина, психологія, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: черепно-мозкові нерви, спинномозкові нерви, аферентні нервові волокна, еферентні нервові волокна, рухові нерви, чутливі нерви, змішані нерви.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Бліц-опитування.

Дати однослівну відповідь на запитання:

1. Нервова система складається із структурних і функціональних одиниць – нефронів.
2. Нерви утворюють ЦНС.
3. Скупчення тіл нервових клітин утворюють сіру речовину.
4. Нервову систему поділяють анатомічно і функціонально.
5. Вегетативна нервова система відповідає за регулювання функцій внутрішніх органів.
6. Спинний мозок розміщений поруч і паралельно з каналом хребта.
7. Спинний мозок виконує рефлекторну та провідникову функції.
8. Спинний мозок – це стовбур головного мозку.
9. До заднього відділу головного мозку входять міст та мозочок.
10. Мозочок відповідає за координацію рухів.
11. Таламус – це зорові горби, а гіпоталамус – це підзоровогорбова ділянка.
12. Півкулі з’єднані між собою мозолистим тілом.
13. Площа кори головного мозку дорівнює 2 кв.м.
14. Борозни проділяють півкулі на частки: лобову, скроневу, тім’яну та потиличну.
15. Кора разом із лімбічною системою утворюють єдину функціональну систему, яка відповідає за емоційний стан, формує мотиви поведінки, бере участь у процесах навчання та пам’яті.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Чи можуть спинний та головний мозок виконувати свої функції без участі нервів, які розташовані у тканинах та органах організму?
Повідомити тему, мету та завдання уроку. В кінці уроку ми повинні дати відповідь на проблемне запитання та обговорити його.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Периферична нервова система утворена вузлами, нервами та нервовими закінченнями – рецепторами, що сприймають подразнення зовнішнього та внутрішнього середовища.
До нервів відносяться черепномозкові та спинномозкові, яких нараховують 43 пари. Кожний нерв складається з мієлінізованих і немілінієзованих нервових волокон. Зовні нерви покриті сполучнотканинною оболонкою, до якої входять ще й судини, які їх живлять.
Залежно від виконуваної функції розрізняють чутливі нерви, рухові та змішані. Чутливі нерви утворені дендритами, а рухові нерви з аксонів нервових клітин.
Нерви відрізняються за довжиною й товщиною. Найдовшим є черепний нерв – блукаючий. Нерви з великим діаметром називають нервовими стовбурами, а відгалуження нервів – гілками. Товщина нерва залежить від кількості нервових волокон, з яких утворені нерви. Число волокон нерва може становити кілька десятків тисяч.
Нервові волокна можуть проходити не тільки прямолінійно, але й зигзагоподібно, що захищає їх від пере розтягнення при рухах тулуба й кінцівок.
Нервові волокна, що утворюють нерви, поділяють на доцентрові й відцентрові. Доцентрові – аферентні, що передають інформацію від рецепторів до ЦНС. Відцентрові – еферентні, що передають інформацію від ЦНС до іннервованого органу.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з малюнками, таблицями та слайдами про черепномозкові та спинномозкові нерви.
Таблиця назв черепномозкових нервів.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Черепномозкових нервів – 12 пар, спинномозкових – 31 пара. Одні з них чутливі, інші рухові, а їх поєднання – змішані.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 8

Соматична й вегетативна нервова система.

Мета.
Освітня. Закінчити знайомити учнів з нервовою системою людини на прикладі поділу її на соматичну та вегетативну; розкрити значення цього поділу для іннервації тіла; охарактеризувати два відділи автономної: симпатичну та парасимпатичну.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічну роль соматичної та вегетативної нервової систем для здійснення регуляції функцій організму людини.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та життєву необхідність здорового способу життя.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Останній у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, медицина, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: соматична нервова система, автономна нервова система, вегетативна нервова система, симпатичний відділ, парасимпатичний відділ.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Тестова перевірка знань нервової системи.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Чи можемо ми дати команду своїм м’язам, які розташовані в скелетних м’язах, щоб вони скоротилися чи розслабилися та м’язам в стінках кишечника, щоб вони скоротилися?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про соматичну нервову систему, яка збирає інформацію від органів чуттів та посилає її до ЦНС, потім передає сигнали від неї до скелетних м’язів. Вона відповідає за регуляцію поведінки в зовнішньому середовищі й за процеси руху, так як іннервує скелетні м’язи, м’язи обличчя, язика, глотки, гортань, також тулуба, кінцівок, шкіру.
Розповідь про вегетативну нервову систему, яка іннервує внутрішні органи, залози, гладенькі м’язи органів і шкіри, судини, серце та регулює обмінні процеси в тканинах. Центри вегетативної нервової системи розташовані в сірій речовині середнього, довгастого та спинного мозку, а периферична її частина утворена вегетативними нервами, що виходять із головного та спинного мозку, гілками й нервовими волокнами, вегетативними сплетіннями та їхніми вузлами, що лежать попереду хребта і поруч з хребтом, а також розташованими поблизу великих судин біля органів.
Автономна нервова система поділяється на дві частини – симпатичну і парасимпатичну.
Бесіда про чинники, які можуть впливати на роботу нервової системи: фізичні чинники, хімічні чинники, стреси, непосильні психічні та фізичні навантаження, травматичні чинники та, звичайно, спадкові.
Для нормального існування організму необхідне збереження цілісності всіх відділів ЦНС і периферичної нервової системи, їхня узгоджена спільна робота.
Діяльність нервових центрів може порушуватися через нестачу кисню, під дією отруйних речовин, що потрапили в кров…

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Провести порівняльну характеристику іннервації органів симпатичними та парасимпатичними нервами.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Таким чином, дії соматичної нервової системи підконтрольні людській свідомості, тому людина може усвідомлено давати команди скелетним м’язам.
Автономна нервова система забезпечує гомеостаз, координує й регулює діяльність внутрішніх органів, обмін речовин. Вона не перебуває під безпосереднім контролем свідомості, її функція регулюється вищими відділами мозку.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


висловити власну думку щодо цієї теми можна на форумі: http://pti.kiev.ua/forum/topic_8скачать dle 10.3фильмы бесплатно