Урок 1

Поняття про біологічні системи.

Мета.
Освітня. Розкрити поняття “біологічна система”; ознайомити учнів із біологічними системами та особливостями їх функціонуван-
ня; формувати біологічне мислення.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні системи між собою; уміння логічно мислити та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати системне біологічне мислення.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Вступний (перший у темі)
.
Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: система, біологічна система, відкрита система, обмін речовин, регуляція.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про одноклітинні та багатоклітинні організми, про їхні процеси життєдіяльності.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання:
- чому не можуть існувати клітини багатоклітинного організму поза цим організмом, вони гинуть?
- чи існують неживі системи?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Система – (від грец. systema - ціле, складене із частин, поєднання) – це безліч елементів, взаємозалежних і пов’язаних між собою, що утворюють певну цілісність та єдність. Навколишній світ складається із систем.
Існують живі або біологічні системи та неживі або абіотичні системи. З появою людини з’явилися соціальні системи: нації, народності, держави…
До біологічних систем належать біологічні об’єкти різного рівня складності: клітини, тканини, органи, системи органів, організми, популяції, біоценози…
Відкрита система – це структура, яка здійснює постійний обмін речовин та енергії із середовищем, у котрому вона народилася, та є структурно стійкою в ньому. Класичним прикладом такої системи є “комірка Бернара”, що утворюється у воді, яка постійно підігрівається знизу за рахунок конвекційних потоків. Ми легко можемо їх спостерігати, якщо поглянемо в каструлю, де кипить вода.
Відкритими системами є усі біологічні системи: клітини, тканини, органи… Їхніми основними властивостями є:
- особливий хімічний склад (упорядкованість хімічних елементів та сполук);
- відкритість та наявність обміну речовин;
- здатність до саморегуляції;
- стійкість, адаптація та гомеостаз;
- спадковість та мінливість;
- подразливість;
- циклічність;
- здатність до розмноження та розвитку…
Біологічним системам властива ієрархічність. Це означає, що система одного рівня організації може бути елементом системи більш високого рангу. Наприклад, клітина – це складна система, що складається із органел. Водночас вона є елементом більш складної системи – тканини. Тканини у свою чергу утворюють органи … Найбільш цікавою для людини біологічною системою є власний організм. Це цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних та взаємопов’язаних між собою компонентів – клітин, тканин, органів та фізіологічних систем. Жоден компонент людського організму не може довго існувати самостійно, тому що він не здатен виконувати одночасно всі функції живого.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Складання схеми.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота з підручником та мультимедійною дошкою.
Запитання для обговорення:
- що таке система?
- у чому полягають особливості біологічних систем?
- як довести, що організм людини – цілісна система?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Особливості будови клітини як біологічної системи.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів зі структурною організацією клітини, з особливостями клітини як біологічної системи.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати компоненти клітини між собою та їхні функції, уміння співставляти та робити відповідні висновки; розвивати системне біологічне мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та складових здоров’я.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем (таблиць).
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: мікробіологія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: цитологія, мембрана, цитоплазма, органели, ядро, мітохондрії, лізосоми, ЕПС, комплекс Гольджі, рибосоми, клітинний центр.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом фронтальної та індивідуальних бесід з’ясувати знання учнів про будову, функції та форми клітин рослин і тварин. Чим вони подібні та відмінні між собою?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Поставити проблемне запитання:
- чи є подібності та відмінності у будові та процесах життєдіяльності рослинних і тваринних клітин у порівнянні з клітинами тіла людини?
- у зв’язку з чим виникли відмінності?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Хімічний склад клітини людини.
Структурна складність клітини:
1. Поверхневий апарат.
2. Цитоплазма з органелами.
3. Ядро.
4. Включення.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з таблицями, малюнками, муляжами та м\медійною дошкою.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Від чого залежить важливість того чи іншого хімічного елемента у клітині?
Чому клітина є структурною та функціональною одиницею живого організму?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Характеристика тканин. Органи. Фізіологічні системи органів людини.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з основними типами тканин організму людини, розкрити взаємозв’язок їх будови та функцій; дати поняття “гістологія”; розглянути різноманітність органів тіла людини, його фізіологічних та функціональних системам та їхнє значення для процесів життєдіяльності.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою, співставляти їх та робити логічні висновки і узагальнення; розвивати пам’ять, мислення, уяву.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та його здоров’я, до функціональних та фізіологічних систем.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
В) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: робота з м\медійною дошкою.
5.Сугестивний: застосування музики.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: мікробіологія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\медійна дошка.
Основні поняття та терміни: гістологія, епітеліальна тканина, м’язова тканина, сполучна тканина, нервова тканина, кров, лімфа, кісткова тканина, хрящ, нейрон, нейроглія, аксон, дендрит.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Проведення біологічного диктанту з теми “Клітина”.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Задати проблемне запитання:
- як ви вважаєте, коли бігти крос, які органи та системи організму беруть участь у цьому процесі?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До складу організму людини входять такі групи тканин:
- епітеліальні;
- сполучні;
- м’язові;
- нервова.
Орган – це частина тіла, що має певну форму, будову й виконує одну чи декілька специфічних функцій. Органи складаються з різних типів тканин, але один тип переважає й визначає основну функцію даного органу.
Фізіологічна система – це анатомічне або функціональне об’єднання органів, що виконують в організмі спільну функцію. Навести перелік фізіологічних систем.
Функціональна система – це взаємоузгоджене об’єднання різних органів і фізіологічних систем, яке спрямоване на досягнення корисного для організму результату. До таких систем належать: транспортна, імунна…
Фізіологічні процеси відбуваються злагоджено. Чому? Це тому, що в організмі здійснюються регуляції всіх життєвих функцій. До таких регуляцій належать: нервова та гуморальна. Їхня діяльність нерозривно поєднана і утворює єдину нейрогуморальну регуляцію.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Демонстрація різних типів тканин під мікроскопом або на м\медійній дошці. Демонстрація муляжів органів та їхнього розміщення в організмі (на роздаткових матеріалах, таблицях та м\медійній дошці).

V. Узагальнення та систематизація знань.

VІ. Підведення підсумків уроку. Надання д\з.


Урок 4

Регуляторні системи організму людини.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів з фізіологічними та функціональними системами організму людини; особливу увагу звернути на регуляції функцій та регуляторні системи організму; формувати уявлення про організм як цілісну саморегулювальну систему.
Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, який вивчається; уміння порівнювати біологічні об’єкти та системи організму; уміння робити логічні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, мислення, спостережливість, уяву.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму, до його функціональних та фізіологічних систем.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: ботаніка, зоологія, історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, муляжі, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: система органів, нервова регуляція, гуморальна регуляція, фізіологічна система, функціональна система, імунна система.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірка знань тканин, органів та з’ясувати різницю між фізіологічними та функціональними системами організму людини за допомогою бліц-опитування.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми вже знаємо, що людський організм складається з безлічі компонентів – клітин, тканин, органів та фізіологічних систем. Поставити проблемне запитання:
- яким способом усі ці компоненти можуть діяти узгоджено?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Фізіологічні процеси в організмі людини протікають узгоджено внаслідок існування певних механізмів регуляції – нервової та гуморальної. Нервова здійснюється за допомогою нервової системи, а гуморальна – за допомогою гуморальних чинників (гормонів), які виділяються в кров.
Нервова регуляція здійснюється за допомогою нервових імпульсів. Вона є швидкою і локальною та стосується всіх систем організму. В основі лежить рефлекторний принцип – реакція-відповідь на подразнення, що здійснюється через ЦНС і контролюється нею. Структурно-функціональною основою рефлексу є рефлекторна дуга.
Гуморальна регуляція – це координація фізіологічних та біохімічних процесів, яка здійснюється через рідини організму (humor – від лат. волога, рідина).
Імунна система також є регулятором функцій організму, так як імунітет забезпечує стійкість організму до чужорідних антигенів. Завданням імунної системи є розпізнавання й руйнування всіх чужорідних структур.
Іммунологічна реакція є невід’ємною частиною гуморальної, тому що більшість фізіологічних та біохімічних процесів здійснюється при особистій участі гуморальних посередників. Інтенсивність імунної відповіді регулюється також нейрогуморальним способом. Робота імунної системи корегується мозком і ендокринною системою. Така нервова й гуморальна регуляція здійснюється за допомогою нейромедіаторів, нейропептидів, які досягають органів імунної системи по аксонах нервів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Провести порівняльну характеристику нервової та гуморальної регуляцій.


Вчені притримуються думки, що крім цих двох регуляцій наявна ще імунна.
Яка з цих регуляцій виникла раніше? Раніше в процесі еволюції виникла гуморальна регуляція. З часом вона ускладнювалася і перетворилася на ендокринну систему.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій регуляції і становить разом з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції функцій організму. Це відіграє важливу роль у підтримці відносної сталості складу та властивостей внутрішнього середовища організму – гомеостазу та пристосування його до змінних умов довкілля.
Таким чином, регуляція функцій не може здійснюватися за допомогою лише нервової чи гуморальної регуляції, тому що це єдиний комплекс – нейрогуморальна регуляція.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.скачать dle 10.3фильмы бесплатно