Пошук:
Автор Pavlenko | 3 декабря 2010 | Коментарів: 1 | Переглянуто 61276
Рубрика: Уроки колегам біологам / Уроки для 10 класів

Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)

Урок 1

Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

Мета.
Освітня.
Почати формувати поняття про клітинний рівень організації живих систем; ознайомити з етапами розвитку цитології та методами цитологічних досліджень; пояснити залежність розвитку вчення про клітину від удосконалення методів досліджень
Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння порівнювати між собою методи досліджень у біології; розвивати комунікативні навички.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живих організмів та власного здоров’я; виховувати в учнів відповідальність за справу, яку вони виконують.

Тип уроку. Засвоєння нових знань. Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Вступний у темі.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда,
повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем (таблиці).
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, мікробіологія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, портрети вчених.
Основні поняття та терміни: цитологія, клітина, цитологічні дослідження, мікробіологія, мікроскопія, хроматографія, центрифугування, рентгеноструктивний аналіз.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

- Повторення знань учнів про клітинну будову із попередніх курсів “Рослини”, “Тварини”, “Гриби”, “Дроб’янки”.
- Які є рівні організації живої матерії?
- У чому проявляється дискретність та безперервність рівнів один щодо одного?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- про який рівень організації живої матерії можна говорити як про гарант розквіту всіх інших рівнів?
- чи можливий розвиток сучасної біології без розвитку і удосконалення знань із мікроскопічної біології?
Що означають слова «Подивитися в мікроскоп здатен кожний, однак тільки деякі можуть судити про побачене».

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Клітина – найменша структурна і функціональна одиниця живих організмів. Клітини існують як самостійні організми. Клітини є складовими частинами багатоклітинних організмів. Вони досить різноманітні за розмірами, формою, особливостями організації та функціями. У багатоклітинних організмів клітини тісно пов’язані між собою, але вони відрізняються за будовою та функціями і утворюють тканини, органи, системи органів. Багатоклітинний організм функціонує як єдине ціле, а клітини є його елементарними складовими частинами.
З якого часу відомо про збільшувальні прилади. Ось що говорить історія: «Історія появи перших кварцових лінзочок зовсім припала порохом віків, адже ще короткозорий Нерон втішався гладіаторськими боями крізь відшліфований смарагд. Дехто вважає, що мікроскоп винайшли батько та син Янсени у кінці ХVІ ст.. Чимало хто приписує винахід приладу Г.Галілею, який розпочав принципово нову епоху у науці.
Цитологія – наука про клітину. Предметом цитології є клітини живих організмів і одноклітинних і багатоклітинних. Зміст цитології:
- вивчення й експериментальне дослідження будови й хімічного складу клітини;
- функції внутрішньоклітинних структур;
- функції клітин у живих організмів;
- розмноження й розвиток клітин;
- пристосування клітин до умов середовища.
Розповідь про історію розвитку клітини у хронологічному порядку:
- Перший примітивний мікроскоп з’явився у ХVІ ст.. у Голландії і складався із трубки, прикріпленої до підставки. В цій трубці було два збільшувальних стекла. Але перший опис клітини було зроблено у 1665 р., тому саме ХVІІ ст.. вважається появою науки цитології. Зробив це англійський фізик та ботанік Р.Гук, який зрозумів і оцінив величезне значення цього приладу. Використав вчений мікроскоп для дослідження рослинних і тваринних тканин. Вивчаючи зріз стебла бузини, Гук помітив, що його складу входить велика кількість дуже малих порожнинок, схожих за формою на бджолині соти. Він дав їм назву комірки або клітини. З того часу термін «клітина» назавжди залишився в біології, хоча вчений бачив лише оболонки клітин. Всі спостереження Р.Гук виклав у праці «Мікрографія». Його сучасники італ. Мальпігі та англ.. Грю також виявили таку ж комірчасту будову багатьох рослинних об’єктів.
- Удосконалив мікроскоп гол. дослідник Антоні ван Левенгук, тому що його прилад давав збільшення вже у 270 разів. Він розглядав тваринні клітини, особливо інфузорії, які назвав анімалькулі, а також вперше побачив еритроцити, бактерії та сперматозоїди.
- У ХVІІ ст.. - ХVІІІ ст..було накопичено багато знань про клітину, але питання про те, чи входять клітини до складу всіх рослин і чи побудовані з них тваринні організми залишалось відкритим.
- У 1833 р. англ. ботанік Р.Броун зробив відкриття, що всередині рослинних клітин знаходиться ядро.
- У 1838-1839 р.р. нім. вчені М.Шлейден і Т.Шванн узагальнили знання про клітину і показали, що клітини становлять одиницю будови всіх живих організмів. Ними була сформульована клітинна теорія.
- У 1858 р. Р.Вірхов сформував положення про те, що кожна нова клітина походить від такої самої вихідної шляхом поділу.
- У ХІХ ст.. К.Бер сформулював положення, що клітина не тільки одиниця будови, а й одиниця розвитку живих організмів, тобто організм починає життя із заплідненої яйцеклітини.
Методи цитологічних досліджень: Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)
1. Мікроскопія (світлова та електронна).
2. Цитохімічний аналіз - вибіркове забарвлення органел.
3. Розділення клітинних структур (центрифугування, електрофорез, хроматографія).
4. Вивчення внутрішньоклітинної організації (мічені атоми, ізотопний аналіз, реєстрація біоелектронних потенціалів).
5. Рентгеноконструктивний аналіз.
6. Культивування клітин і тканин.
7. Метод мікрохірургії – операції на живій клітині.
Основні положення сучасної клітинної теорії:
- Клітина – елементарна структурна та функціональна одиниця живих організмів.
- Клітини різних організмів гомологічні за своєю будовою.
- Розмноження клітин відбувається шляхом поділу материнської клітини.
- Багатоклітинні організми – це складні ансамблі клітин, поєднані у цілісні інтегровані системи тканин і органів, які пов’язані між собою міжклітинними, гуморальними і нервовими формами регуляції.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота над схемами
Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)

V. Узагальнення та систематизація знань.

Порівняння клітинної теорії М.Щлейдена і Т.Шванна із сучасною клітинною теорією.

Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)

Таким чином, цитологія наука давня, але можна сказати, що вона ще досить молода, так як дуже багато ще необхідно вивчити і науково обґрунтувати, бо без знання життєдіяльності клітини та всіх її процесів неможливо досконало вирішувати проблеми людства, особливо ті, що пов’язані зі здоров’ям. наприклад:
- проблема материнства, так як у нашому екологічно забрудненому середовищі негативні фактори (радіація та хімія) надто впливають на репродуктивні органи;
- проблема хвороб крові, тобто утворення клітин крові в червоному кістковому мозку і його пересадка залишається сьогодні ще актуальнішою;
- генна, клітинна інженерія та клонування вивчаються саме на клітинному рівні;
- проблема відновлення нервових клітин;
- вивчення регенерації, яка властива деяким тваринам та використання її для відновлення частин людського тіла;
- проблема цукрового діабету, тобто вивчення клітин підшлункової залози, які виділяють гормон інсулін;
- проблема старіння клітин, тобто проблема геронтології, адже за дослідженнями вчених організм може жити більше 100 років, а старіють першими саме клітини;

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 2


Будова клітин прокаріотів та еукаріотів. Лабораторна робота № 3 «Будова клітин прокаріотів та еукаріотів».

Мета.
Освітня.
Почати формувати знання учнів про особливості організації живих систем на основі клітинної будови прокаріотів та еукаріотів; ознайомити із основними типами організації клітин; розкрити особливості будови клітин прокаріотів на прикладі бактеріальних клітин.
Розвиваюча. Розвивати творчу активність та пізнавальний інтерес; уміння порівнювати та розпізнавати клітини одноклітинних та багатоклітинних організмів на малюнках, таблицях та муляжах.
Виховна. Актуалізувати особистісний інтерес до вивчення нової теми; продовжити розвивати навички роботи з мікроскопом; виховувати працелюбність, старанність, спостережливість та бережливе ставлення до природи.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
6. Візуальний: складання схем.
7. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
8. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, мікроскоп та мікропрепарати, презентація.
Основні поняття та терміни: клітинний рівень життя, еволюція, прокаріоти, еукаріоти.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


1. Відтворити хронологію вивчення клітини у вигляді гри «Логічний ланцюжок»:
а) кожен учень по черзі встає і одним-двома реченнями повідомляє певні етапи вивчення клітини.
б) охарактеризувати вклад Р.Гука, А.Левенгука, Т.Шванна і М.Шлейдена, Р.Вірхова та К.Бера у розвиток цитології.
в) яка суть сучасної клітинної теорії?
2. Доповнити речення:
- Систематики об’єднують усіх живих організмів у дві імперії ….., два над царства ……, 5 царств………. ;
- прокаріоти – це організми …………, еукаріоти …………..;
- еволюційно молодшою є …………….клітина, тому що ……..

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми знаємо, що всі живі організми складаються із клітин. Рослини, тварини, людина, бактерії мають різноманітні типи клітин. Наприклад, у невеликій калюжі є значна кількість клітинних організмів (одноклітинних і багатоклітинних), тіло тварин має клітини, які відрізняються від клітин рослин, а клітини ссавців відрізняються від клітин комах. Тому метою нашого уроку є виявити риси подібності та відмінності клітин між собою.
Проблемні запитання:
- Причини відмінності між прокаріотами та еукаріотами.
- Чому не існує одноклітинних організмів великих розмірів?
- Чому форми еукаріотичних організмів різноманітніші, ніж прокаріотичних?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про особливості будови прокаріотичної та еукаріотичної клітин, використовуючи таблиці, малюнки, мікропрепарати, мікрофотографії, м\м дошку.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи «Будова клітин прокаріотів та еукаріотів».
Робота виконується згідно інструктивної картки.
Результатом роботи є заповнення таблиці та складання запитань:
а) простих, відповіді на які потребують знань фактичного матеріалу;
б) уточнюючих, які передбачають представлення інформації у новому вигляді;
в) творчих, які сприяють прийняттю творчого рішення та які дають змогу використовувати досвід на створення нової форми уявлень.
Відповіді на проблемні запитання:
- Клітини прокаріотів на відміну від еукаріотів не мають ядра і багатьох органоїдів, тому в них по-різному організовано генетичний матеріал і структуру клітини.
- У клітин еукаріотів, на відміну від прокаріотів, цитоплазму поділено на відділи системою мембран.
- Більшість еукаріотів є багатоклітинними організмами з диференційованими клітинами, а прокаріоти – одноклітинні з недиференційованими клітинами. Диференціація клітин забезпечує більшу різноманітність їх форм, а за наявності у прокаріотів лише однієї клітини, диференціація неможлива.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Таким чином, прокаріотичні та еукаріотичні клітини різних живих організмів характеризуються своєю різноманітністю, тобто мають свої особливості будови та функцій; в той же час вони мають ознаки подібності, що доводить єдність усього живого світу.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 3

Клітинні мембрани.

Мета.
Освітня.
Продовжити формувати знання учнів про клітини; ознайомити із особливостями будови клітинної мембрани, з її функціями, хімічним складом, молекулярною організацією, особливостями активного та пасивного транспорту крізь мембрану; актуалізувати інтерес учнів до вивчення нової теми.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати взаємозв’язок будови і функцій мембрани та особливості транспортних систем поверхневого апарату.
Виховна. Виховувати спостережливість, увагу, старанність.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
9. Візуальний: складання схематичних таблиць.
10. Сугестивний: застосування музики під час виконання роботи.
11. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка, електронні посібники.
Основні поняття та терміни: мембрана, поверхневий апарат, гідрофільність, гідрофобність, ендоцитоз, фагоцитоз, піноцитоз, активний транспорт, пасивний транспорт, дифузія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Повторення вивченого матеріалу у вигляді гри «Я – прокаріот, ти – еукаріот».Кожна команда захищає себе у порівнянні один із одним. Вищі бали отримають ті учні, які висловлять більше фактів із будови та функцій та процесів життєдіяльності прокаріотів та еукаріотів.
Чим пояснити підвищений ступінь організації еукаріотичних клітин?
Чим можна пояснити простішу будову клітин прокаріотів порівняно із клітинами еукаріотів?
Чому клітин прокаріотів немає великого розміру?
Чому еукаріоти різноманітніші за формою, ніж прокаріоти?

Поділити учнів на групи (згідно рядам). Кожна група отримує конверт із аркушами, на яких написані назви структурних компонентів клітин:
- Перша група відбирає компоненти бактеріальної клітини;
- Друга група - компоненти рослинної клітини;
- Третя - компоненти тваринної клітини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблемне запитання: завдяки чому речовини, які всмоктались у кров, потрапляють в усі клітини?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

З винайденням мікроскопу було вивчено будову клітини, але безпосередньо, чим вкрита клітина стало відомо набагато пізніше, коли було винайдено електронний мікроскоп.
Клітини обмежені плазматичною мембраною – плазмолемою. Вона забезпечує обмін речовин із зовнішнім середовищем, а в багатоклітинних – ще й взаємодію клітин між собою. Тому у біологічних мембранах відбуваються процеси, пов’язані зі сприйняттям інформації, що надходить із навколишнього середовища, перетворення енергії, захист від проникнення хвороботворних мікроорганізмів.
Товщина плазматичної мембрани – 2-10 нм.
Загальні принципи організації мембрани.
До загальних принципів організації мембран належать:
- неоднорідність;
- лабільність - частина мембранних складових знаходиться у стані безперервного руху;
- високий рівень асиметричності - зовнішній та внутрішній шари мембрани відрізняються за якісним та кількісним їхнім складом,тобто асиметричні.
Складаються клітинні мембрани з ліпідів, білків та вуглеводів, але у різних співвідношеннях:
а) мембранні ліпіди становлять близько 30% сухої маси, більшість яких є фосфоліпідами. Розташовані подвійним шаром так, щоб гідрофільні «головки» були назовні, а неполярні хвостики створювали всередині гідрофобний шар. Таке унікальне розміщення забезпечує напівпроникність мембрани;
б) мембранні білки становлять близько 50% від маси більшості клітинних мембран і об’єднані в дві групи. Першу групу становлять периферійні білки, не занурені в ліпідний шар та не з’єднані з ним ковалентно, а зв’язані з мембраною лише іонними взаємодіями. Білки другого типу – інтегральні – занурюються в товщу ліпідного шару на різну глибину або пронизують його наскрізь (рецептори та транспортні білки);
в) мембранні вуглеводи локалізовані переважно на протилежному від цитозолю боці мембран: у плазмолемі вони обернені в позаклітинне середовище, у внутрішньоклітинних мембранах – всередину оточеного мембраною компартменту. Представлені вони глікопротеїнами та гліколіпідами.

Рідинно-мозаїчна модель мембрани (Сінгера та Ніколсона).

На сьогоднішній день – це найприйнятніша модель структури мембран,Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.) запропонована С.Сінгером та Дж.Ніколсоном у 1972 р.
Молекули ліпідів розташовуються у два шари: їхні гідрофільні частинки обернені до зовнішнього та внутрішнього боку мембрани, а гідрофобні «хвости», які складаються із ланцюжків жирних кислот, обернені всередину. Але основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки. Одні з молекул білків розташовані або на зовнішній, або на внутрішній поверхні мембран, тому їх називають поверхневими. Інші молекули білків заглиблені в товщу мембрани на різну глибину, тому їх називають внутрішніми. Особливі білкові молекули перетинають мембрану наскрізь, зв’язуючи зовнішню та внутрішню її поверхні. Назва цієї моделі пояснюється тим, що лише 30% ліпідів міцно пов’язані з внутрішніми білками в комплексні сполуки, а решта перебувають у рідкому стані.
Різноманітність мембран. Різні види мембран мають різний якісний та кількісний склад ліпідних, білкових та вуглеводних компонентів:
- мембрани, з домінуючими бар’єрною та ізоляційною функціями (мієлінові волокна) мають вищий вміст ліпідів (80%);
- функціонально активні мембрани (мембрани ЕПС, мітохондрій) містять більше білків (70%).
Функції плазматичної мембрани:
- захисна – оберігає внутрішнє середовище клітини від несприятливих впливів;
- рецепторна – для регуляції поділу, росту, розвитку, організації й обміну інформацією, координації функцій клітини взаємодіють між собою. На мембранах розташовані сигнальні молекули – білки-рецептори, які мають спеціальну ділянку для зв’язування фізіологічно активних молекул:гормонів та нейромедіаторів;
- транспортна – гідрофобність внутрішнього шару мембрани обить її майже непроникним бар’єром для більшості полярних молекул. Ця властивість зумовлена необхідністю «утримання» всередині водорозчинного вмісту клітини. Вибіркова проникність плазмалеми разом із механізмами активного транспорту через неї створюють суттєву відмінність між речовинами по обидва боки мембрани;
- компартментація – це просторове озмежування клітини внутрішніми мамбранами на відсіки, що дає змогу здійснювати перебіг багатьох біохімічних реакцій одночасно й незалежно одна від одної; кожен відсік має у своєму складі специфічні білки, що визначають його унікальні функції;
- утворення міжклітинних контактів – тканина, орган, система органів і сам організм функціонують за умови їх взаємного впізнання, утворення контактів між ними та численних процесів – міжклітинних взаємодій: десмосоми, щільні та прості контакти, синапси.
Такі міжклітинні контакти забезпечують обмін речовин з навколишнім середовищем. Одні сполуки можуть швидко проходити через мембрану, інші – повільніше, а деякі взагалі не можуть пройти. Тому обмін речовин здійснюється за допомогою пасивного та активного транспорту.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Пасивний транспорт забезпечує вибіркове проникнення речовин через мембрани. При ньому молекули переміщаються завдяки різниці концентрації речовин по обидва боки мембрани: з ділянки, де їхня концентрація висока, у ділянку, де їхня концентрація нижча. Він триває до тих пір, поки не вирівняються концентрації речовин по обидва боки мембрани. При пасивному транспорті витрачається невелика кількість енергії. Найкращим прикладом пасивного транспорту є дифузія.
Активний транспорт здійснюється за участю спеціального білка-переносника – транслокази. Характерно те, що він відбувається проти градієнта концентрації і потребує затрат енергії. Один із механізмів активного транспорту назвали калій-натрієвим насосом.
Цитоз – це механізм транспорту, який поділяється на ендоцитоз та екзоцитоз. За допомогою ендоцитозу до клітини потрапляють речовини, а за допомогою екзоцитозу виводяться з нього.
Ендоцитоз може відбуватися у вигляді:
а) фагоцитоз – активне захоплення твердих мікроскопічних об’єктів;
б) піноцитоз – процес поглинання клітиною рідини разом з розчиненими в ній сполуками.

V. Узагальнення та систематизація знань.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 4

Поверхневий апарат клітини – система отримання інформації із зовнішнього середовища, його функції.
Лабораторна робота № 6 «Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин».

Мета.
Освітня.
Продовжити формувати знання учнів про клітини; ознайомити із над мембранним комплексом (клітинною стінкою та глікокаліксом) та підмембранним комплексом клітин (цитоскелет); розкрити функції клітинної стінки.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати взаємозв’язок будови і функцій мембрани та значення надмемранного та підмембранного комплексів; розвивати пам’ять, спостережливість, увагу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до життєвих процесів, які відбуваються в живих організмах та власному організмі на прикладі поверхневого апарату.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схематичних малюнків.
3. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
4. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, інформатика.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: мембрана, підмембранний та надмембранний комплекс, клітинна стінка, целюлоза, глікокалікс, мікрофіламенти.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Повторення знань про:
- роль мембрани у розділенні клітини на окремі функціональні ділянки – компартменти;
- будову та функції плазматичної мембрани;
- транспорт речовин через мембрану.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Що нового ми можемо отримати із даного уроку, на основі знань про будову оболонок рослинної і тваринної клітин із вивчених раніше розділів (у 7-8 класах)?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Клітини організмів різних царств природи мають деякі відмінності у будові оболонок. Крім мембрани до складу оболонки входять структури, розташовані над або під мембраною - надмембранний та підмембранний комплекси.
Надмембранний комплекс. У клітинах бактерій, грибів та рослин плазматична мембрана зовні вкрита більш-менш щільною клітинною стінкою. У рослин вона найчастіше включає зібрані в пучки водонерозчинні волоконця полісахариду целюлози. Крім неї можуть входити неорганічні сполуки з кальцію та силіцію. Клітинні стінки здатні дерев’яніти, тобто проміжки між волоконцями целюлози заповнює полісахарид лігнін, що надає стінкам додаткової міцності. У грибів основу клітинної стінки складають полісахариди, наприклад, це може бути нітрогеновмісний полісахарид хітин, який підвищує міцність та глікоген.
Функції клітинної стінки: опорна, захисна, транспортна. Клітинна стінка має багато дрібних отворів – пор, які сполучаються з подібними утворами сусідніх клітин.
У клітинах тварин тверда клітинна стінка відсутня, над їхньою мембраною розташований глікокалікс, що складається із сполук білків та ліпідів з вуглеводами. Він забезпечує безпосередній зв’язок клітин у багатоклітинному організмі між собою, із навколишнім середовищем, здатний сприймати подразники довкілля, брати участь у вибірковому транспорті речовин, а також до його складу можуть входити ферменти, які беруть участь у при мембранному травленні – розщепленні сполук, розташованих поблизу поверхні клітини і поза нею.
Підмембранний комплекс. До нього належать різноманітні структури білкової природи: мікронитки (мікрофіламенти) та мікротрубочки. Ці структури утворюють цитоскелет, який виконує опорну функцію, сполучає всі компоненти клітини та сприяє закріпленню органел у певному положенні та їхньому переміщенню в клітині.
У клітинах багатьох багатоклітинних тварин – інфузорії, евглени, до під мембранних комплексів належить пелікула. Вона складається із структур, розташованих в ущільненому зовнішньому шарі цитоплазми і надає міцності оболонці клітини, забезпечкуючи відносну сталість її форми.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Проникність клітинних стінок рослин проявляється в явищах плазмолізу і деплазмолізу.
Виконання лабораторної роботи «Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин».

V. Узагальнення та систематизація знань.

Поверхневий апарат виконує функції, без яких не відбуватимуться всі клітинні реакції:
- осмос;
- тургор;
- захист;
- покрив;
- транспорт речовин.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 5

Ядро – система збереження і відтворення спадкової інформації. Будова і функції ядра.
Нуклеоїд прокаріотичних клітин.

Мета.
Освітня.
Ознайомити учнів із основною системою збереження і відтворення спадкової інформації – ядром; розкрити особливості його будови і функцій; дати поняття нуклеоїд прокаріотів.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму на прикладі ядра, як системи збереження і відтворення спадкової інформації кожного організму.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем (схематичних малюнків)
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв’язки: історія, генетика.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: ядро, ядерце, ядерний матрикс, хроматин, хромосоми.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Повторення вивченого у вигляді гри про надмембранний та підмембранний комплекси клітин. Кожна команда дає одна одній запитання і хто більше і змістовніше надасть відповідь, матиме вищий бал.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблемне запитання.
Ми досить багато вивчили про клітину, але яка структура забезпечує основні життєві функції збереження і відтворення спадкової інформації? Чи відрізняється вона від інших структур клітини? Чому ядро – є центром керування процесами

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На основі знань про прокаріоти та еукаріоти, ми вже знаємо, що організми, які не мають сформованого ядра називаються доядерними або прокаріотами, а ті, що мають сформоване ядро – ядерними або еукаріотами.
Розповідь про ядро як складову еукріотичної клітини.
Повідомлення учнів про:Розробки уроків до теми "Клітинний рівень організації життя" (10 кл.)
- клітини організмів, які з певних причин не мають ядер: еритроцити, тромбоцити, ситоподібні трубочки;
- клітини, які мають не одне, а декілька ядер.
Форма ядер буває різноманітна, в основному ядра кулясті, але бувають овальними та неправильної форми у деяких типів лейкоцитів. Розміри від 1 мкм до 1мм.
Будова ядра. Ядро складається із поверхневого апарату та внутрішнього середовища. Поверхневий апарат утворений двома мембранами – зовнішньою і внутрішньою, між якими є щілинний простір. У деяких місцях зовнішня мембрана сполучена із внутрішньою мікроскопічними отворами – ядерними порами.
Поверхневий апарат функціонально контактує з мембранами ЕПС. Ядерний матрикс – внутрішнє середовище ядра, що складається із ядерного соку, ядерець та ниток хроматину.
Функції ядра. Повідомлення учнів про хромосоми та про нуклеоїд.
Розповідь про плазміди – позахромосомних факторів спадковості.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Поверхневий апарат ядра забезпечує регуляцію транспорту речовин. Із цитоплазми всередину ядра надходять синтезовані в ній білки, а з ядра до цитоплазми транспортуються різні типи молекул РНК.
Розгляд хромосом на різноманітних носіях (паперових та електронних).

V. Узагальнення та систематизація знань.

Провести мінідискусії на теми:
Чи є ядро – багатофункціональною органелою?
Чому саме ядро – носій спадкової інформації?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу
ВСТУП 1. Тваринний світ – складова частина природи. Різноманітність тварин та їх класифікація. 2. Роль тварин у житті людини....
Всі розробки уроків до теми Всі розробки уроків до теми "Будова і життєдіяльність тварин" для 8 кл.
Всі розробки уроків до теми "Будова і життєдіяльність тварин". 1. Основні процеси життєдіяльності тварин. 2. Клітинна будова тварин та особливості...
Загальна характеристика типу Членистоногі Загальна характеристика типу Членистоногі
Загальна характеристика типу Членистоногі...
Риси пристосованості птахів до польоту Риси пристосованості птахів до польоту
Риси пристосованості птахів до польоту...
Загальна характеристика класу Птахи Загальна характеристика класу Птахи
Загальна характеристика класу Птахи. Особливості життєдіяльності птахів...
Hаписал: liudmila, 1 апреля 2012 13:31
Комментариев: 0 Тема:
Гості
Змістові розробки уроків
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓