Освітня. Сформувати в учнів уявлення про те, що водорості – нижчі рослини; ознайомити із середовищами їх існування, пристосувальними рисами будови та життєдіяльності; дати поняття "слань, талом”. ознайомити з різноманітністю водоростей у Світовому океані: червоні, бурі, золотисті, діатомові та їхнім значенням у природі та житті людини.

        Розвиваюча.  Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, який вивчається; уміння пов’язувати будову і функції органів, розуміти взаємозв’язок причинно-наслідкових зв’язків у біології; робити висновки та узагальнення.

        Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати спостережливість, пам’ять, увагу, уяву та інтерес до гідробіології. виховувати допитливість, спостережливість, увагу та екологічно грамотного громадянина.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Вступний (перший у темі).

1.Інформаційно-рецептивний:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

в) практичний: виконання лабораторного дослідження

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схеми.

5.Когнітивні: методи емпатії, порівняння, фактів. 

6.Креативні: методи придумування, образної картинки.

7.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші.

8.Релаксопедичний: фізкульхвилинка.

Міжпредметні зв язки: історія, географія, гідробіологія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: водорість, слань, талом, нижчі рослини, спори, нитчасті водорості, пластинчасті водорості. зелені водорості, нитчасті водорості, альгологія, хламідомонада, спірогира, ульва, хлорела. багрянки, ламінарія, навікула, пінулярія, фукус, макроцистіс, сарган, порфіра, кароліна, сфенела.

Провести гру "Експрес – тести”:

1.Клітинну будову мають:

а) усі рослини;б) лише деякі рослини.

2.Хлоропласти – це пластиди:

а) жовтого забарвлення;б) зеленого забарвлення.

3.У процесі фотосинтезу утворюється:

а) крохмаль;б) білок.

4.Надає клітині постійної форми:

а) оболонка;б) цитоплазма.

5.Вміст клітини є живим, за винятком:

а) цитоплазми;б) вакуолей.

Слово "водорість” можна поділити на два слова: водо - "вода” та рість – "рости”. А чи тільки у воді існують водорості? Які вони? Скільки їх? Отже, ми повинні відшукати відповіді на ці запитання.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

   Рослини надзвичайно різноманітні. Залежно від будови їх ділять на дві великі групи - водорості та вищі рослини. Тіло деяких водоростей може складатися з однієї клітини, як у хламідомонади та хлорели. Тіло багатоклітинних водоростей не має складної тканинної будови, коренів, стебла, листків.

   Які ж ознаки притаманні водоростям? Спільна ознака різних представників водоростей - наявність у їхніх клітинах хлоропластів із хлорофілом. Отже, ці рослини, так само як і вищі, здатні до фотосинтезу. Крім хлорофілу, хлоропласти водоростей часто можуть містити й інші пігменти. Це надає їм червоного, бурого або жовто-зеленого забарвлення.

   Водорості трапляються як у прісних, так і в солоних водоймах. Одні з них плавають на поверхні води, інші мешкають у її товщі або прикріплені до дна. Є види водоростей, якими обростають різноманітні предмети, розташовані у воді.

   Водорості можуть жити лише в тих шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається. На суходолі вони здатні оселятися лише на зволожених ділянках: на корі дерев, у розколинах скель, у верхніх шарах ґрунту.

Які особливості властиві зеленим водоростям? Повторення знань про особливості будови та життєдіяльності хламідомонади і хлорели та зупинитися на вивченні спірогири, улотрикса, морських водоростей: червоні, бурі, діатомові, використовуючи таблиці та м\м дошку. Звернути увагу на загальну характеристику водоростей, про будову їх тіла, про спосіб живлення, про середовища існування, про розмноження.

   Улотрикс поширений переважно в солоних водоймах, але трапляється й у прісних. Його клітини розташовані в один ряд і утворюють нитку завдовжки до 10 см. Кожна з клітин містить ядро та один хлоропласт, що має вигляд незамкненого кільця, а також вакуолю з клітинним соком. Біля основи нитки улотрикса є безбарвна клітина, за допомогою якої ця водорість кріпиться до поверхонь. Розмножується улотрикс нестатево (уривками нитки або за участі чотириджгутикових спор) та статевим способом (за участі дводжгутикових статевих клітин).

   До нитчастих водоростей належить також спірогіра. Ця водорість поширена в стоячих або з повільною течією прісних водоймах. Вона може утворювати значні маси яскраво-зеленого ослизлого жабуриння. Її клітини здебільшого видовжені, так само, як і в улотрикса, розташовані в один ряд. У клітинах спірогіри містяться спірально закручені стрічкоподібні хлоропласти (їх може бути від 1 до 4). Більшу частину об’єму клітини займає вакуоля з клітинним соком. Розмножується ця водорість уривками нитки. Спірогіра статевих клітин не утворює, проте її клітини можуть обмінюватися спадковою інформацією через тимчасові цитоплазматичні містки.

   Діатомові водорості - мікроскопічні одноклітинні чи колоніальні організми, поширені по всій земній кулі. Вони мають своєрідну будову клітинної оболонки, що нагадує панцир. Він складається з двох половинок, що вкладаються одна в одну та містять сполуки Силіцію. Панцирі діатомових водоростей мають мікроскопічні отвори, крізь які здійснюється обмін речовин клітини із зовнішнім середовищем.

   На відміну від зелених і діатомових водоростей, усі бурі водорості - багатоклітинні. Їхнє тіло забарвлено в жовто-бурий колір, адже в їхніх хлоропластах, крім хлорофілу, є значна кількість інших пігментів коричневого та жовтого кольорів. Ці рослини мають найскладнішу будову з усіх водоростей. У деяких з них клітини зібрані у групи, які нагадують тканини вищих рослин. У клітинах бурих водоростей відкладається не крохмаль, як у зелених, а інший вуглевод - ламінарин.

Бурі водорості розмножуються нестатево (рухомими спорами) та статевим способом. Можливе відокремлення ділянок пластинки. Найвідоміша бура водорість - ламінарія, або морська капуста. До поверхні каменів і каменистого дна ламінарія кріпиться міцними розгалуженими ризоїдами. Вони відростають від нижньої частини тіла - «стовбурця», що зовні схожий на черешок листка. «Стовбурець» розширюється у видовжену (до 3-4 м завдовжки) буро-зелену «листкову» пластинку.

Червоні водорості - здебільшого багатоклітинні організми. Окрім хлорофілу, їхні клітини містять червоні та жовті пігменти, поєднання яких зумовлюють різноманітні забарвлення тіла - від темно-червоного до жовтого чи блакитно-зеленого. Червоні пігменти дають змогу водоростям уловлювати слабке світло на глибинах до 200-250 м. Це найбільші глибини, на яких можуть мешкати водорості. Розмножуються статевим та нестатевим способами. Запасають червоні водорості особливий багрянковий крохмаль - речовину, за хімічною будовою подібну до вуглеводу, що запасається в клітинах тварин і грибів.

   Прослухати розповідь і дати пояснення: "Життя у вологих тропіках стало серйозною проблемою для двох полярних ведмедів, що живуть у сінгапурському зоопарку, - вони позеленіли від того, що на шерсті почали активно рости водорості. Це сталося внаслідок жаркого і вологого клімату Сінгапуру. Одного разу працівники зоопарку намагалися відчистити їх пероксидом водню. Стара ведмедиця побіліла, а от її внук – маленький ведмедик – ні.” 

   Полярники кажуть, що у липні "цвіте” Арктика. Великі снігові простори стають червоними, неначе яскраві тропічні квіти виростають на полярних крижинах. Так здавалося здалеку. Зблизька ніяких рослин не видно. Але весь шар снігу завглибшки іноді до 5 см ніби хтось навмисне пофарбував. Учені дослідили дивний сніг під мікроскопом і виявили в ньому найдрібніші яскраво-червоні організми – живі хвостаті "кульки”. Коли сніг скуто морозом, кульки нерухомі. Та тільки-но влітку сонце розтопить сніг, як кульки оживають, починають рости і ділитися. З однієї утворюється 4, 6, іноді 8 нових організмів. "Новонароджені” крихітки теж мають ниткоподібні хвостики-джгутики. Вони плавають, ударяючи по воді джгутиками, ніби веслами.

Що то за кульки? Чому вони червоні? Як вони живуть? До якої групи організмів вони належать?

Мікроскопічні одноклітинні організми з "хвостиками” називають джгутиконосцями. Вони стоять на межі двох світів – рослин і тварин. Вони рухливі як тварини, а живляться як рослини. 

   Робота зі слайдами. 

1.Накопичують органічні речовини.

2.Джерело кисню у водоймах.

3.Є поживою для тваринних організмів (улотрикс є кормом для прісноводних риб, молюсків).

4.Хлорела, ульва (морський салат) використовуються людиною в їжу.

5.Хлорела містить вітаміни і велику кількість білків, які рівноцінні білку сухого молока.

6.Японці переробляють хлорелу у порошок і додають до борошна при випіканні хліба.

7.У наукових дослідженнях використовують хлорелу, хламідомонаду, ацетабулярію, вольвокс…

8.Хлорела вважалась космічною водорістю, але сьогодні вчені дотримуються інших поглядів, тому що вона виділяє в атмосферу чадний газ і оксиди нітрогену.

9.Викликають "цвітіння води”, чим завдають великих збитків рибному господарству.

10.Зібрану зелену масу під час "цвітіння води” використовують як добриво, а також використовують для виготовлення паперу, картону, лаків, фарб.

1.Найважливіші виробники органічних речовин (25% всієї світової маси цих сполук).

2.Джерело їжі для прісноводних і морських тварин.

3.Відмираючи, діатомові водорості, стають джерелом поживних речовин для живлення бактерій і найпростіших тварин.

4.Поживна цінність діатомей не поступається поживній цінності картоплі та хлібних злаків.

5.У водоймах вони беруть участь у руйнуванні підводних споруд і мостів, забивають водопровідні труби.

6.Наземні діатомові водорості беруть участь у ґрунтоутворенні.

7.Панцири діатомових водоростей використовують для настроювання оптичних приладів і перевірки їх якості.

8.Кремнисті панцири відмерлих діатомей, що накопичувались мільйони р., утворили дрібнозернистий порошок – діатомовий мул. 

9.Діатомовий мул використовується в техніці для полірування виробів і для фільтрування речовин.

10.З панцирів відмерлих утворилися осадові породи – діатоміт, доломіт, трепел.

11.Деякі види діатомових водоростей є індикаторами забруднення морської води різними відходами та нафтопродуктами. 

12.Людина використовує накопичені осадові породи діатомових водоростей для свої потреб.

1.Вони створюють в прибережній зоні органічну речовину, що використовується в їжу морськими тваринами помірних і приполярних широт.

2.Вимерлі бурі водорості утворили водоростеве вугілля.

3.Людина використовує їх у їжу, особливо ламінарію, оскільки в ній міститься багато поживних речовин, вітамінів, йоду..

4.Ламінарія використовується як профілактичний засіб при шлунково-кишкових хворобах, склерозі, рахіті, зобі…

5.Велика кількість бурих водоростей збирається та використовується як добриво, тому що в них багато калію.

6.У медицині із них добувають йод, бром, замінники крові…

7.Бурі водорості є основним джерелом отримання альгінатів – сполук альгінової кислоти, яка використовується для покращення морозива, соків, та для проклеювання паперу.

8.З них виготовляють хірургічні нитки, а в хімічній промисловості – барвники, які використовують в поліграфії для кольорового друку.

9.У текстильній промисловості фарбування такими барвниками робить натуральні тканини стійкими до дії води та сонця.

1.Утворюють кисень, беруть участь у процесах самоочищення води.

2.Вони є їжею для тварин.

3.У клітинних стінках банрянок відкладається карбонат кальцію.

4.Людина використовує багрянки в їжу (порфіра – червоний морський салат, який вважається делікатесом).

5.Кароліна використовується як лікарська водорость, виготовляючи з неї препарати для усунення печії.

6.Хондрус використовують як ліки при хворобах дихальних шляхів (у сухому вигляді).

7.Агар використовують у мікробіологічних дослідженнях як живильне середовище для вирощування мікробів.

8.Кондитери та пекарі додають агар у тісто, щоб хліб, батони та бісквіти не черствіли.

9.З філофори видобувають йод.

10.Коралінові водорості відіграють важливу роль в утворенні коралових рифів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Виконання лабораторного дослідження «Будова зелених нитчастих водоростей».

Перевірити знання про водорості у вигляді гри  "Чи вірите ви, що…”:

-усі водорості живуть у воді;

-усі водорості багатоклітинні;

-розмір водоростей може бути кілька десятків метрів;

-водорості є різного кольору;

-розмноження тільки статеве;

-водорості живуть усередині інших організмів;

-у клітинах водоростей одне ядро;

-водорості автотрофи;

-водоростям властиве чергування поколінь;

-водорості не здатні до фотосинтезу.

Заповнити схеми про будову та середовища існування водоростей.

Освітня. Дати уявлення про вищі спорові рослини; з’ясувати основні проблеми, з якими зіштовхнулися рослини при виході на суходіл; показати, як розв’язання цих проблем позначилося на будові рослин; ознайомити із особливостями вищих спорових рослин у порівнянні з нижчими, основну увагу зосередивши на життєдіяльності мохоподібних; охарактеризувати особливості мохів, як найменших за розмірами рослин лісу.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати рослини між собою та робити відповідні висновки; уміння логічно мислити; розвивати спостережливість, увагу, пам’ять.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до рослин лісу – мохів, проводити екологічне виховання.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

1.Інформаційно-рецептивний:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, 

повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичний: лабораторне дослідження.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками.

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схем, малюнків.

5. Когнітивні: метод образного бачення.

6. Креативні: метод «Якби…», випадкових асоціацій.

7.Сугестивний: застосування  віршів та музики.

8.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: географія, фізика, історія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій, сухі мохи, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: бріологія, однодомна рослина, дводомна рослина, маршанція, сфагнум, зозулин льон, політрих.

Повторення знань про водорості, використовуючи інтерактивну дошку, на якій змінюються зображення водоростей. Учні повинні чітко і швидко давати відповіді. 

Сьогодні ми повинні вивчити особливості життєдіяльності і розмноження мохів. Дізнаємося, чому вчені вважають, що мохи першими з’явилися на Землі, чому їх називають "сліпою” гілкою розвитку рослинного світу.

Наука, що вивчає мохи називається бріологією. До мохоподібних належить близько 25 тис видів.

Основна маса мохоподібних зосереджена у вологих місцях  північної півкулі, у районах із помірним і холодним кліматом, особливо в тундрі, на болотах.

Рослина моху складається з єдиного нерозгалуженого стебла, густо вкритого спірально розміщеними листками. На верхній частині, на яку потрапляє світло, стебло та листки зелені, на нижній – жовто-бурі.

У мохів немає коренів, а їх функцію виконують ризоїди – ниткоподібні коренеподібні нитчасті вирости, які утримують рослину і всмоктують поживні речовини. Робота з таблицями «Будова зозулиного льону», «Будова сфагнуму», «Цикл розвитку мохів». Зосередження уваги учнів на усвідомленні гаметофіту та спорофіту. 

Повідомлення: 

-«У Карпатах на скелях та в печерах існує особливий вид мохів – схістостега периста – зелена нитка, що проростає зі спор цього моху сягає значних розмірів і здатна світитися в напівтемряві. Особливі лінзоподібні клітини вловлюють слабке світло та спрямовують його на хлоропласти, завдяки чому мох світиться зеленим кольором. Світіння цього моху породило народні легенди про гномів, які ночами в печерах із ліхтарями охороняють скарби.

-«Існує водяний мох – фонтіналіс, що має гаметофіт як розгалуджені стебла. Акваріумісти застосовують його під час нересту декоративних рибок. Ікра між цими густими переплетіннями пагонів моху надійно захищені від поїдання хижими рибками». 

Чи знаєте ви, що...

-у коробочках мохів може бути від кількох десятків до мільйона спор;

-коробочки моху можуть вистрілювати спорами у повітря на кілька метрів. Це схоже на "пневматичну гармату”.

Значення мохів.

1.Утворюють лісові килими та зелені подушки.

2.Рослини, що можуть першими оселятися на камінні, піску, бо їм не потрібний родючий грунт.

3.Мохи – основа рослинного покриву боліт.

4.Утримуючи в собі воду, регулюють водний баланс грунту.

5.Перетворюють відмерлі органічні рештки на торф. Його використовують як органічне добриво та паливо. 

6.Висушений сфагнум має знезаражувальні властивості, тому раніше його використовували для лікування ран.

7.Здатні накопичувати радіоактивні речовини.

8.Заболочуючи місцевість, ускладнюють аерацію грунту.

9.На заболочених місцях не може рости багато рослин.

10.Сфагнові мохи і торф можуть самозайматися і спричиняти пожежі.

 

Лабораторне дослідження "Будова моху”.

Вставити пропущені слова у тексті про мохів: "Мохоподібні є надзвичайно своєрідною групою рослин, що … пристосувалися до життя на … . Злиття … клітин можливе лише за наявності … .Вони є "сліпою” гілкою в розвитку рослин”. 

"Мохоподібні є надзвичайно своєрідною групою рослин, що добре пристосувалися до життя на суходолі. Злиття статевих клітин можливе лише за наявності води. Вони є "сліпою” гілкою в розвитку рослин.”

Сліпою гілкою мохів називають, тому що у циклі розвитку переважає гаметофіт, що не сприяє їх життєдіяльності. 

Дати однослівну відповідь:

а) безстатеве покоління у життєвому циклі;

б) клітина нестатевого розмноження;

в) утвір, у якому формуються і дозрівають спори;

г) коробочка на ніжці.

(Відповіді: спорофіт, спора, спорангій, спорогон) 

Освітня. Ознайомити учнів з особливостями будови і процесів життєдіяльності папоротей, хвощів та плаунів; розкрити їх індивідуальність у порівнянні з іншими рослинами, а також найдосконалішу організацію тіла папоротей у порівнянні з іншими споровими рослинами.

Розвиваюча. Розвивати вміння проводити спостереження; удосконалювати навички самостійної роботи з підручником, з роздатковим гербарним матеріалом, вміння аналізувати, порівнювати, робити логічні висновки;

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до рослинності різних ландшафтних територій, до вищих спорових рослин, відповідальність за рослин, що зникають; проводити екологічне виховання.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

1.Інформаційно-рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичний: лабораторне дослідження.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з гербарієм.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Когнітивні: методи емпатії, порівняння, конструювання понять.

5. Креативні: методи «Якби…», гіперболізації, аглютинації.

6. Сугестивний: застосування віршів та музики.

7.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: історія, література, українознавство

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, гербарій, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: вайї, соруси, заросток, спороносний колосок, стробіл, весняний та літній пагін, лепідодендрон, лікоподієла.

 

Пригадати, що таке кореневище, додаткові корені, ризоїди, статеве та нестатеве покоління.

 

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

 

Розповідь про будову та процеси життєдіяльності папороті:

-   Цикл розвитку папороті.

-   Чергування спорофіту та гаметофіту.

- Основні представники.

- Вимерлі папороті, утворення кам’яного вугілля.

- Повір’я про цвіт папороті. Чому цього цвіту знайти неможливо?

1. Папороті утворюють нижній ярус лісів.

2. Рештки давніх папоротеподібних разом з іншими споровими рослинами утворили поклади камяного вугілля.використовують як паливо, а воно є сировиною для виробництва пластмас, фарб, лаків...

3. Відвари деяких папоротей (ключ-траву, її ще називають гронянка півмісяцева) загоюють рани, зменшують біль.

4. Здавна люди помітили, що папороті передбачають погоду: перед спекою у них скручуються листки.

5. У народній медицині щитник чоловічий використовують у боротьбі з солітерами – паразитичними червами.

6. Листки щитника пахучого містять смоли, які використовують у парфумерії.

-У країнах Азії на рисових полях розводять спеціальну папороть азолу, яку використовують як живе добриво для збагачення грунту азотом, тому що вона може засвоювати атмосферний азот.

-У Китаї, Японії, Кореї молоді листки папороті орляка вживають у їжу.

-Кореневище орляка містить 45% крохмалю і його використовують для виготовлення клею і виробництва пива.

-У селах Франції кореневища орляка використовують як природне мило, бо воно добре милиться.

Плауни - одні з найдавніших вищих рослин. Сотні мільйонів років тому серед них були й деревоподібні форми. Сучасні плауни - це лише багаторічні вічнозелені трав’янисті рослини. Нестатеве покоління - це багаторічна вічнозелена рослина, що зростає у зволожених ділянках хвойних лісів. Повзуче стебло вилчасто галузиться, його довжина може досягати 3 м. Стебла густо вкриті дрібними лускоподібними листками. Від горизонтального стебла відходять додаткові корені. На верхівках деяких вертикальних пагонів розташовані спорангії, зібрані в колоски. У колосках утворюється велика кількість спор.

Сучасні хвощі - це виключно багаторічні трав’янисті рослини. Хвощ польовий практично бур’ян, що росте по всій території України на городах, полях, лісах, луках, лісосіках.

У ґрунті розташоване багаторічне бурувато-чорне кореневище хвоща, від якого відходять додаткові корені. На кореневищі утворюються маленькі бульбочки, у яких запасається крохмаль. Щорічно хвощ польовий утворює два види вертикальних надземних пагонів, які відходять від кореневища. Навесні з’являються нерозгалужені пагони бурого кольору, які мають розетки дрібних листків. І пагони, і листки не мають хлорофілу. На верхівках цих пагонів утворюються спороносні колоски. Після розсівання спор весняні пагони відмирають, а їм на зміну розвиваються зелені - літні. Ці пагони кільчасто галузяться, на бічних гілках розташовані маленькі клиноподібні листки. Тому фотосинтез переважно відбувається в зелених стеблах.

Зі спор розвиваються особини статевого покоління - заростки. Вони мають вигляд дрібних пластинок, які ростуть на поверхні добре зволожених ґрунтів. Одні із цих заростків утворюють сперматозоїди, інші - яйцеклітини. Із зиготи розвиваються особини нестатевого покоління.

1.Спорами плауна булавовидного користуються в медицині для виготовлення оболонок таблеток та виготовляють дитячу присипку.

2.Плаун-баранець у народній медицині застосовують для лікування алкоголізму – він виробляє відразу до пиття спиртного. Ця рослина також використовується для лікування хвороб очей.

3.Спори в часи війни використовували для знизщення мікробів у рані.

4.Часто зелені пагони плауна використовують для оформлення букетів.

... Чи знаєте ви, що...           

-Спори використовують у піротехніці, для виготовлення новорічних ракет та феєрверків.(Тріск під час вибухів виникає внаслідок гучного лускання оболонок спор, коли олія всередині закипає.)

1.Застосовують у медицині як сечогінний засіб, при жовчнокамяній хворобі та підвищеному АТ.

2.До початку ХХ ст. хвощі використовували для забарвлення хутра в сіро-жовтий колір. 

3.Кореневища хвоща польового використовують в їжу (коли пагони молоді тоді вони багаті на крохмаль.)

4.Хвощі – індикатори грунтів з підвищеною кислотністю.

-для худоби всі частини хвощів отруйні, бо містять речовини, які руйнують деякі вітаміни в їхньому організмі.;

-ондатра і нутрія живляться хвощом багновим.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Лабораторне дослідження "Будова папороті”.

Експрес-тести.

1.Тіло у вищих спорових:

а) слань;б) листостеблове.

2.У циклі розвитку чергування поколінь:

а) наявне;б) відсутнє.

3.Місце утворення спор у плаунів:

а) коробочки;б) спороносоні колоски.

4.Для запліднення вода:

а) потрібна;б) ні.

5.Що виросте із спори:

а) гаметофіт;б) спорофіт

Прослухайте і знайдіть помилки.

"Папороті – це переважно дворічні (багаторічні) трав’янисті рослини із видозміненими надземними стеблами (підземними пагонами) кореневищами. 

Спірально закручені молоді листки, що ростуть своєю верхівкою і можуть сягати значних розмірів, називаються ванями (вайями).

У папоротеподібних на верхньому (нижньому) боці листкових пластинок розміщені коричневі горбики – купки насіння (спорангіїв). Під час дозрівання спорангії розкриваються і насіння (спори) висипаються. 

Потрапивши на грунт, вони проростають. Після чого утворюється маленьке деревце (заросток) – особина статевого покоління. На нижньому боці заростка утворюються чоловічі та жіночі статеві органи. Сперматозоїди поза заростком рухаються у повітряному (водному) середовищі.”

Пройдемо віртуальною лісовою стежкою і полями та проведемо мандрівку під назвою "Жителі країни спорових рослин”. 

На електронній дошці почергово вилітають малюнки спорових рослин, а учні їх називають і згадують їх значення.

Під час прогулянки у нас виникло декілька проблем: хтось подряпав руку, хтось захотів води...

-Як же зупинити кров у природних умовах?

-Де взяти вату, щоб прикрити рану?

-Чим знезаразити рану?

Порівняти життєві цикли плауна, хвоща із мохами та зробити відповідні висновки.

Освітня. Продовжити формувати знання учнів про відділи рослин на планеті; ознайомити з голонасінними рослинами, їх будовою, середовищем існування, з різноманітністю їх на планеті та значенням у природі та в господарській діяльності людини; розкрити значення того, що хвойні рослини – легені планети.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти, давати їм відповідну характеристику; уміння логічно мислити; розвивати спостережливість, увагу, уяву, пам’ять, емоції, логічне мислення, пізнавальний інтерес учнів. 

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до природи, любов до рослин рідного краю; виховувати гордість за ліси України, сприяти екологічному вихованню та екологічному мисленню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

1.Інформаційно-рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

в) практичний: лабораторне дослідження.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схеми циклу розвитку сосни.

5.Когнітивні: методи символічного та образного бачення.

6.Креативні: методи образної картинки, синектики (різних аналогій).

7.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші, музика, мистецтво (картини, на яких зображені хвойні).

8.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: історія, природознавство, географія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, картини відомих художників, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: голонасінні, хвойні, хвоя, шишка,  смола, бурштин, камфора, хвоя, фітонциди, ялиця, модрина, тис, туя.

Із перерахованих тверджень вибрати ті, які належать до хвощів ті, які належать до плаунів і, які належать до папоротей.

1.Фотосинтез відбувається в стеблі.

2.Спори розміщені у сорусах.

3.Спорофіт утворений стеблом, листками, додатковими коренями.

4.Для запліднення необхідна вода.

5.Листки називаються вайї.

6.Серед них є різноспорові рослини .

7.Їх спори містять до 50% жиру.

8.Серед них є лікарські рослини.

9.Вони розмножуються переважно вегетативно.

10.Вимерлі рослини утворили кам’яне вугілля.

11.Розвиток гаметофіту триває 15-18 років.

12.Гаметофіт у вигляді серцеподібної пластинки.

- у чому недосконалість розмноження вищих спорових рослин?

(спора одноклітинна, у ній немає запасу поживних речовин, для проростання необхідна волога, для запліднення вода, тому спорові можуть бути поширені тільки у вологих місцях);

Прослухати легенду і подумати над запитанням: чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя?

"Було це під осінь, давним-давно. Пташки відлітали у вирій, де завжди тепло, зелено і досить поживи. Одна пташка скалічила собі крило і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в рідному краї. 

-Найкраще мені буде в лісі, - подумала пташка. – Деревина має гарне, густа листя, допоможе мені й дасть пораду. Коли випаде сніг і притисне мороз.

Спершу вона звернулась до берези. Прекрасно березо, у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках, щоб почекати, доки мої подружки повернуться з теплого краю.

Ні, - відповіла береза. Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати. 

Полетіла пташка до дуба і просить про допомогу. Дуб спровадив її, бо боявся, що вона поклює його жолуді.

Просила пташка бука, граба, ліщину, але вони також не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона і вирішила піднятися в гори. Аж тут почула голос: Пташечко маленька, куди ти хочеш летіти? – Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені. 

-Тоді йди до мене – сказала молода ялинка. Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму. Я буду захищати тебе від північного вітру. – Можеш  і на мене розраховувати – мовила сосна. Я має смачне насіннячко. – І я тобі допоможу – обізвався ялівець, можеш ласувати моїми шишкоягодами. – І моїми теж – приєднався високий тис.

Так і оселилася пташка на гілочках хвойних дерев.

Де б ви не були: у Пущі-Водиці, у Кончі-Заспі, у Криму, на Чернігівщині, на Поділлі, у Прикарпатті, … - скрізь зустрінете милий серцю сосновий бір. 

Сосна звичайна – найпоширеніша в Україні рослина відділу Голонасінних і росте вона в найрізноманітніших умовах. Вона дуже витривала, має добре розвинену кореневу систему й добуває воду в найнесприятливіших місцях. Любить сонце, у затінку їй не дуже подобається, тому й оселяється більшість там, де іншим видам дерев було б нестерпно. 

Сосна та ялина не раз оспівані поетами, змальовані славетними майстрами пензля, описана у творах багатьох письменників.

Голонасінні – величезна група дерев і кущів, їм належить 1\3 всіх лісів нашої планети. У голонасінних насінні зачатки не сховані, не вкриті, а лежать голо на лусках шишок.

Загальна характеристика голонасінних:

-відомо близько 800 сучасних видів;

-переважно дерева і кущі, що утворюють ліси;

-мають добре розвинені вегетативні органи складної будови;

-кора і деревина має смоляні канальці з живицею;

-листки у вигляді голок або лусок, живуть кілька років;

-розмножуються насінням, яке розвивається в шишках;

-для запилення не потрібна вода, його здійснює вітер;

-до класу Хвойні (Шишконосні) входять 560 видів.

Життєвий цикл голонасінних на прикладі сосни: чоловічі жовті шишки з великою кількістю зрілого пилку --- вітер переносить пилок на жіночу липку шишку --- запилення --- проростає пилкова трубка ---утворення насінин на насінних лусках --- дозрівання насіння --- відкривання покривних лусок --- висипання насіння --- перенесення насінин з крильцем вітром --- проростання насіння --- утворення молодого проростка сосни.

Розповідь про середовище існування голонасінних. 

-рід Сосна налічує 100 видів;

-світлолюбна, міцний стовбур, крона залежить від місця зростання;

-коренева система стрижнева;

-листки – сизо-зелена хвоя, розміщена попарно, завдовжки 3-5 см, живе 2-3 роки;

-стовбур має тонку кору і масивну деревину, пронизану смолянистими ходами;

-чоловічі шишки дрібні, до 2,5 см завдовжки, під час дозрівання пилку стають жовтими;

-жіночі шишки великі, спочатку червонуваті, під час 

запилення – зелені, липкі, а коли дозріває насіння – стають бурими;

-розмножується сосна на 30-40 році життя;

-від запилення до висипання насіння проходить близько 2-х років;

-насіння проростає у будь-якому грунті, але гине в тіні;

-молоді сосонки спочатку ростуть швидко, 30-40 см за рік, утворюючи кільце гілок.

-рід Ялина налічує 50 видів;

-тіньовитривала, має міцний стовбур, крона конусовидна, нижні гілки не відмирають;

-коренева система стрижнева, розміщена поверхнево;

-листки – коротка хвоя довжиною 1 - 1,5 см, жорстка, 

темнозелена, розміщена поодиноко, вкриваючи всю гілку, живе 5-9 років;

-шишки великі, довгі, повислі, після дозрівання насіння відпадають цілком;

-насіння дозріває восени того ж року, коли відбувається запилення;

-насіння проростає навесні наступного року на вологому поживному грунті в тіні інших дерев;

-молоді ялини спочатку ростуть повільно, 1-=15 см за рік, а після 15 років починають рости швидше і переганяють сосну;

-живе ялина до 250 років.

-мешканець пустель Південно-Західної Африки, вперше її побачили в пустелі Наміб;

-живе близько 2 000 років;

-майже все стебло занурене у піщаний грунт і підіймається над його поверхнею лише на 30 см;

-має всього два листки довжиною 3-4 м, які зберігаються все її життя і за товщиною нагадують фанеру;

-здалеку вельвічія схожа на клубок змій.