Першим прокидається,
з сонечком вітається.
Ген, аж на сусідні села
лине пісенька весела.

Птахи - давні супутники людини. З усіх видів домашніх птахів більше історичних «слідів» залишили саме кури. А як же голосно та гарно співають півні! І до цього часу остаточно не досліджено, чому? "Кукаріку" чути на відстані 2 км.
 Півнів називають птахами-годинниками, сонячними господарями обійстя та його окрасою. Якими барвами, буває, переливається у промінні сонця оперення півнів! Це треба бачити вживу. Півні - галантні кавалери. Оберігають курочок і коли щось їстівне знайдуть, гукають їх, аби ті поїли. Якщо виховувати півня з курчати, то він буде приятелем для господарів обійстя. Ще півні відчувають доброзичливі слова. Тоді вони стають на одну ногу, піднімають догори голову, мовляв, правильні слова чую, подивіться на мене, я справді заслуговую на похвалу.  Іноді дивуєшся розподілу кольорів оперення півнів. Такі фантастично-казкові барви.
 Півень (когут) - самець курки, свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах. Одна з найважливіших функцій півня – часова, як провісника дня. Ще у праукраїнців півень вважався передвісником зорі, сходу Сонця, а, отже, пробудження життя. Не випадково існувала така народна назва як «будимир», тобто «буди світ». Півень, за даними О.Афанасьєва, був «представником грозового полум'я», «символом вогню», «уособленням домашнього вогнища». Ось чому стилізоване зображення його знаходимо на дахах, шпилях будівель, скринях, рушниках. Це був водночас талісман проти пожежі і вогню.
 В українській народній символіці півень виступає передусім символом світла і сонця, прихід яких сповіщає. Серед півнів деякі виділяються своєю силою й непереможністю; їх називають півнями-цариками; нечистий ніколи не займе того двору, де є такий півень. Півень прикрашає обійстя і хату: «без когута - хата глуха»; червоний півень сим¬волізує підпал, пожежу, тому звідси: «пускати червоного півня».
 Дуже поширеними були ворожіння з півнем; його вносили в хату, і за поведінкою вгадували, яким буде наречений: п’є воду півень - наречений буде пияком, заглядає в дзеркало - волоцюга, заб’ється в куток - безлюдько, махає крилами – розбишака. За народними прикметами - «якщо півень співає на порозі - будуть гості»; «якщо співає, ідучи на сідало, то на зміну погоди».
 Півень - чарівна птиця бога Сонця; залежно від кольору оперення символом Сонця і живого вогню є білий півень, чорний - символ ночі, смерті, підземного царства та його вогню: сірий - досвітку, червоний - ранкової зорі; жертовна птиця (ще за часів Святослава після поховання загиблих побратимів занурювали живих півнів у хвилі річки).
 Час уночі здавна визначали за співом півнів (перші півні - приблизно о десятій годині вечора проганяють злих духів; другі - опівночі проганяють мерців; треті - о другій годині ночі проганяють  відьом і злих ворожбитів). Спів півнів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів - знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі - свідчить про закінчення дії нечистих сил. Чумаки, вирушаючи в дорогу, брали його як найкращий оберіг. Існувала легенда і про півня, який може відкривати скарби. Півень символізував і силу чоловічої плоті, тому наречений у деяких країнах під час весільної церемонії ніс саме півня. У китайській традиції півень із золотим пір'ям, що співає тричі на день (на сході сонця, опівдні і на заході), має епітет «небесний» і є носієм чоловічого начала, знаком чоловічої сили «Янь».
 Півень - символ забіякуватості та крові. У деяких народів досі існують півнячі бої. Про людей, які не слухають мудрих порад, говорять, що їх "смажений півень ще не клюнув", тобто, що життя їх іще не провчило.
 В Англії до кінця XVIII століття практикувалася кривава забава, яка називалася «кидання в півня» (англ. cock throwing). Вона полягала в тому, що публіка кидала палиці в посадженого в горщик півня до тих пір, поки птиця не помирала. Зазвичай це дійство відбувалося в Жирний вівторок (час карнавалу). В деяких випадках птицю прив'язували до колоди. Або тим, хто кидає в неї палиці, зав'язували очі.
 Дуже поширений був мотив півня як символу жертовності. Росіяни, білоруси приносили його у жертву Баннику - духу бані, Домовику - духу оселі, Водяному. Слов'яни при будівництві будинку приносили в жертву чорного півня. Водночас чорний півень у язичників символізував смерть, бо пов'язувався із підземним світом. Отже, цей птах був своєрідним символом - моделлю цілого комплексу: життя - смерть - воскресіння.
 У християнстві півень - символ каяття. Спів півня (за Біблією) нагадує апостолу Петру про малодушне відступництво від Христа і викликає сльози провини і спокути.
 Таким чином, півень - надзвичайно поширений і багатоплановий символ: символ сонця, світла, вогню; войовничості; пильності; воскресіння; смерті та зла; сили чоловічої плоті; домовитості; господарності; каяття (у християнстві); передвісника біди, нещастя; жертви; відкривача скарбів.
 Крім всього сказаного, півнів дуже часто зображали на українських рушниках та інших національних вишиванках. На весільних рушниках вишивають півнів як початок нового дня та нового життя.
 Якими ж розумними були наші предки, але на жаль на сьогоднішній день більшість традицій забувається, так як старих людей на селі залишається все менше, а молоді живуть за своїми сучасними законами і не дуже прислухаються до думок своїх предків. Хоча сьогодні ні одна українська сільська садиба не обходиться без курячої сім’ї на чолі із красавцем-півнем.