Істоти планети, які дійсно потребують людської уваги та піклування – це птахи. Ви, звичайно, можете не згодитися, адже  піклуватися людині є про кого. Все це вірно, але ж птахи – невід’ємна складова частина живої природи і життя людини. Більшість звичаїв українського народу, побутове життя, культура нації примушують нас відноситися до птахів як істот, що потребують нашої уваги та відповідального ставлення до них.
 Яких же птахів почитають українці найбільше? По-перше, в Україні Божим птахом вважають курку, так як в той час, коли народився Христос, саме курка заховала його в траві. Півень відганяє «нечисту силу». Чумаки в дорогу за сіллю завжди брали з собою півня, який вважався амулетом. І взагалі, півень був символом народження, і людей, і тварин, а також символом воскресіння природи. Адже саме півні сповіщають кожного ранку про народження нового дня. Українці говорять: «всяка птиця безгрішна, тому ходить босоніж».
 Охорона птахів започаткована тим, що в певний період року (до Петрового дня) було запроваджено: птахів не стріляти, не ловити і не допускати розорення їхніх гнізд. Також заборонялось відловлювати співочих птахів, як друзів садів та городів. Українці говорили ще й таке: «Зруйнував гніздо пташине – не буде в тебе ні дітей, ні родини» або «Ліс без птахів, неначе весілля без музики».
 Відомий природодослідник В.Пєсков проводив анкетування в газеті «Комсомольська правда»: який птах у республіці найпопулярніший? Після чого було з’ясовано, що у Росії – це шпаки, снігурі та ластівки, в Естонії – ластівки, в Білорусії – лелеки, в Литві – лебідь-шипун, а в Україні – соловей і лелека. Дійсно, здавна в Україні недоторканими птахами вважались: соловейко, зозуля, ластівка, голуб, лелека, журавель, чапля, жайворонок, синиця, … Любов до птахів в українців була досить велика. Взагалі із птахами у людей пов’язано багато всього доброго, вони є втіленням свободи, вітру, сонця, неба, достатку, родючості, народження, натхнення … Швидкість і висота польоту, відліт восени і приліт навесні, красиві польоти високо в небі, різноманітні звуки і крики, неперевершене забарвлення пір’я сприяли тому, що люди бачили у птахах щось загадкове і таємниче. Тому у нас виробились цілі комплекси емоційно-екологічних обрядів, які підпорядковані сезонним змінам у житті птахів. Багато назв птахів входять своїми коренями в історію людства, його мови, вірування, звичаї. Пташині образи закріпились у назвах населених пунктів, міст, сіл, прізвищах людей.
 З птахами пов’язані численні легенди. А кожна легенда – це відображення чогось природного. Наприклад, відношення людини до ластівки особливо тепле і добре, і не лише в українців. Згідно одній легенді саме ластівка попередила Олександра Македонського про небезпеку. За латвійською легендою, ластівка після потопу вкрала у Бога вогонь і принесла його людям. Існує легенда, що ластівка зібрала сік маку для повернення зору сліпонародженим дітям. За білоруською легендою саме ластівка крала гвіздки при розп’ятті Христа і намагалась зняти терновий вінок. З часів Середньовіччя дійшло до нас, що там, де живуть і літають ластівки, ніколи не буває повальних хвороб. Ми, українці, по-особливому поважаємо і любимо цих прекрасних провісниць весни і щастя – ластівок, які є образами домовитості та сімейності. Вона дійсно – живий домашній талісман. Для того, щоб приносити людям добро в різних місцевостях існують різні види ластівок: і сільські, і міські, і берегові. 
 На жаль, сьогодні про птахів стали думати все менше і менше. За 100 років орнітологічних досліджень у Києві з’ясовано, що третя частина всіх видів – це птахи, що живуть на деревах, і це зрозуміло, бо Київ оточують ліси, і в ньому поки що є парки. Хоч останнім часом зелених насаджень стає менше, а подекуди вони взагалі зникають, та все ще на віддалених від центру районах дендрофільні птахи тримаються. За Бесарабською площею по вулиці Басейній раніше був бульвар із лип, вздовж вулиці Еспланадної росли каштани. Зараз там дерева знищено, утворився кам’яний мішок. Це лише маленький приклад того, як у центрі міста за 10–15 останніх років створили мертву зону. На Хрещатику вже не чути співу пташок, можна побачите хіба що голубів. Але ці птахи у природі трималися у скелях, пам’ятаєте, що свійські голуби пішли від скельного голуба, тому вони спокійно себе почувають у «кам’яних мішках» міста, та й підгодовують їх місцеві жителі. Горобця рідко побачите у центрі - він не любить триматися у такому шумі, лише у окремих скверах центру чути ще спів синиці. Звичайно, в інших, менш населених пунктах, птахів зустрічається досить багато.
 Про кожну пташку, яка мешкає в Україні, можна сказати щось цікаве. Голуби – це символи кохання, дятли – лікарі дерев, жайворонок – провісник ранку і сонця, соловей – символ молодості, зозуля – віщий птах, … За поведінкою птахів визначають погоду, початок чи закінчення природних явищ. А поведінка птахів навесні, коли проявляються найкращі властивості у піклуванні про потомство, була і залишається по сьогоднішній день людям керівництвом до дії: намагатися бути такими ж працьовитими, жвавими, добрими, відданими своєму народові і своїй справі. 
 Іноді людей за тими чи іншими якостями можна порівняти з птахами: насуплений чоловік - сич, містичний дядько - чорний крук, тонконога дівчина, як чапелька, говіркий, як горобець. А з яким птахом Ви себе асоціюєте?