Весна – прекрасна пора року, але для всього живого вона починається в різний час. Весну на крилах до нас приносять птахи. Які саме? По-перше, граки, шпаки, жайворонки, чибіси, трясогузки… А чому в цьому переліку немає ластівок? Тому, що вони прилітають в той час, коли на деревах вже лопаються бруньки і в повітрі з’являються «хмари» мошок. Головне в цьому те, що ластівки не намагаються прилітати рано, адже початок весни досить нестійкий, ще можуть інколи повертатися холодні дні і в повітрі зникне «мошкара». Де тоді взяти поживу? Всі ми чули прислів’я: «Одна ластівка весни не робить», це тому, що спочатку прилітають поодинокі ластівки-розвідниці, а вже через деякий час масово прилітають повітряні ловці комах: і ластівки, і стрижі, і дрімлюги.
Видів ластівок на планеті декілька десятків, але нам найбільше відомі ластівка сільська – косатка, ластівка міська – воронок, ластівка берегова – стриж. Міські та берегові ластівки оселяються великими групами, щоб краще захищатися від ворогів. За способом життя і зовнішнім виглядом вони майже подібні: чорні крила, спинка і голова, шия і черевце білі, і звичайний ластівковий хвіст. Береговушки - природжені землекопи, а воронки – «гончарі», що будують гнізда із грязі, які приліплюють під карнизами, козирками та іншими виступами будівель. Але у зв’язку із численними змінами міського життя, а саме новітніми спорудами, що складаються в основному із скла,  заасфальтованістю, міським ластівкам стає все менше місця. А ось сільським є де розгулятись. Голос у воронка слабкий та малозвучний: закличний крик звучить «трик-трик», який ледь чути під час польоту, а ось звук застереження досить гучний «чірр-чірр». Щебетання сільської ластівки навпаки вважається майстерним співом.  
З давніх-давен сільські мешканці полюбляли цих незвично красивих птахів – ластівок. Вони захоплювались їхньою красою, довірою, близькістю до людини і тому складали про них вірші, пісні, легенди, приказки та прислів’я. Кожна сільська дитина, майже з народження знає ластівку-косатку: чорну із синім відливом спинку, світлі груди і черевце з червонувато-іржавою плямою біля горла, та найцікавіший хвіст у вигляді вилочки.
Хто ж цих ластівкових літає найвище? Кожен вид займає різні «повітряні поверхи». Вченими було досліджено, що найвище піднімаються стрижі, виловлюючи невидимих нашому оку комашок - «повітряний планктон». Трохи нижче літають сільські ластівки, а ще нижче, майже біля самої землі – ластівки-береговушки, хапаючи не лише маленьких комах, але й різноманітних жуків, а також павуків.
Ластівки здатні схоплювати здобич з рослинності, зі стіни на досить швидкому льоту, роблячи запаморочливі повороти-розвороти. Але, звичайно, найкраще вони це роблять просто у повітрі.
Гнізда у сільських та міських ластівок схожі на хатинки-мазанки, які утворені грудочками грязі, скріпленої слиною. У сільських ще зустрічаються травинки, що виконують роль арматури. Вхід у гніздо міської ластівки розміщений збоку і досить вузький, а гніздо сільської нагадує черепок, розділений по діаметру і прикріплений до стіни, вхід у нього зверху. Коли пташенята вилуплюються з яєць, то дах будівлі захищає їх від негоди. Ніякий хижак не може дістати з такого гнізда собі поживу. Інколи коти намагаються поласувати ластівковими пташенятами, але якщо мама-ластівка побачить ворога, вона здіймає такий галас, який підтримують інші ластівки, що коти тікають якнайдалі.
Цікаві факти із життя людей та ластівок свідчать про те, що ці птахи можуть тримати свою оборону не лише криком чи польотом, але й своїм послідом. Якщо залишити якийсь одяг, наприклад, шапку, рукавичку поруч із гніздом ластівки, то через деякий час він вкриється пташиним послідом так, що не видно якого вигляду він був. Тобто птахи «бомблять» річ, яка їм не сподобалася або виявилася підозрілою своїм послідом.
У міських ластівок гнізда більш вразливі, ніж у сільських. Їх можуть зруйнувати лапами хижі птахи, ласки, куниці, вигрібаючи звідти пташенят. Дятел своїми стуками також інколи руйнує ластівчину «ліпнину». Часто у гнізда забираються горобці і вигнати їх звідти не так уже й легко. У разі нерівної боротьби з горобцями, ластівки починають будувати нове гніздо.
Загибель ластівок найчастіше буває із-за непогоди. Їхня здобич не піднімається високо, а дуже низько вони літати не можуть. Тому й приходиться голодувати, бо запас жиру вони мають невеликий, всього 4 грами. Його вистачає на дві доби життя. Якщо негода триває довго, то ластівки впадають в оціпеніння. Вони збираються цілими кучами і так лежать. Деякі з них рятуються, але більшість гине. В історії є такі випадки, наприклад, у 1974 р. двохмісячні дощі та холод зупинили у передгір’ї Альп переліт ластівок із Швейцарії, Австрії та Германії. Напівмертвих пташок складали у картонні ящики, швидко переправляли через гори літаками, машинами, потягами. Але, на жаль, врятували не всіх, сотні тисяч їх загинуло. Вченими-орнітологами доведено, що, навіть, у нормальних умовах, при поверненні ластівок з Африки, благополучно досягають домівки навесні лише третина пернатих.
У вихованні молодого покоління ластівкам немає рівних. Вони роблять до 800 підльотів до свого гнізда з кормом для пташенят. Вони не лише приносять живих комашок, але можуть накопичувати в ловильному кошику їх декілька десятків, утворюючи «м’ясну котлетку». Тому ростуть пташенята відносно швидко і коли стають здатними літати  самостійно, дорослі птахи починають навчати їх хапати комах на льоту.
Численними дослідженнями було з’ясовано, що ластівки можуть знаходитися у польоті по 17-18 годин. Та ще й як літають! Вони з ходу потрапляють у вузьку щілину під дахом, влітають у невелику щербинку скла на веранді, у невеликий отвір горища… Ластівки все роблять на льоту: живляться, п’ють воду, зачерпуючи її з водоймища, а в жаркий день можуть і скупатися: впірнути і миттєво випірнути.
Часто у повітрі можна бачити ластівок парами, тобто самців і самок. Вони разом віртуозно літають у повітрі, разом виходжують і виховують малюків. Ближче до осені ластівок можна бачити цілими «гірляндами», що звисають із проводів та сухих гілок дерев. А перед самим відльотом, вони збираються зграями ближче до води, де ще можна поживитися комахами. Одного ранку десятки тисяч птахів раптом зникають, вони тримають курс на Африку. Деяка їхня частина мешкає і в Америці.
Із історичних джерел відомо, що в Каліфорнії є місце, яке відоме майже кожному американцю. Це розвалини монастиря Капистрано, де 19 березня з’являються багаточисленні зграї ластівок. Відлітають вони також в один і той же час – 23 жовтня. Обидва дні занесені у туристичні книжки і тому сотні людей приїжджають зустріти і провести ластівок.
Таким чином, ластівка для людини одна з найулюбленіших пташок, їй довіряють, їй допомагають, її поважають. Ця дружба розпочалась ще з печерних часів, але й на сьогоднішній день високо цінується обома сторонами: і людьми, і ластівками. В Ермітажі зберігається грецька посудина з чудовим малюнком: дорослий чоловік, юнак і хлопчик, які радісно вітають ластівку, що повернулася з весною.