Високий рівень обміну речовин у птахів пов'язаний з переробкою ними великої кількості їжі. Значні тепловитрати у дрібних видів призводять до того, що вони потребують відносно більше їжі. Наприклад, маса їжі, що споживається горобцями за добу, становить 50-80 % їхньої маси, а хижий птах масою понад 1кг потребує лише 150-200 г м'яса, але спіймавши велику здобич такий хижак може з'їсти від 500 г до 1 кг. Здатність до голодування залежить від розмірів птаха та його фізіологічного стану. Дрібні птахи гинуть без їжі вже через 15-30 годин, голуби - через 7-9 днів, великі орли та сови можуть голодувати до місяця. Деякі птахи можуть певний час обходитися без води, але їжі потребують усі. Ті птахи, які харчується різноманітною їжею, легше пристосовуються до нових умов.
 Щоб насититися, птахи користуються різними прийомами. Синиці, ворони та сороки клюють їжу, притримуючи її лапкою. Повзики та дятли розколюють горішки, заштовхуючи їх у щілини кори. Сріблястий мартин, щоб розбити тверду мушлю, робить інакше - він кидає молюска з великої висоти на землю. Щоб дістатися до равлика, співочий дрізд розбиває будиночок об камінь. Розбійники-поморники часто переслідують інших морських птахів, поки ті не випустять з дзьоба або з лап свою здобич, а звичайні мартини крадуть у чайок дощових черв'яків. Фламінго за допомогою свого незвичайного дзьоба відціджує з води дрібних молюсків, рачків і личинок комах. По краях дзьобу у цього птаха є рогові пластинки, щоб краще відціджувати корм з води.
 Способи добування кормів у птахів не дуже різноманітні. Більшість видів бере здобич дзьобом. Відповідно до харчової спеціалізації форма та розміри дзьоба варіюють в широких межах. Не менш різноманітна і форма язика, який у багатьох видів допомагає не тільки у заковтуванні їжі, але також бере участь у її захопленні та утримуванні. Наприклад, у дятлів язик досить добре висувається та має на кінці гострі шипи, якими птах намацує личинку та витягує її. Соколоподібні та сови ловлять здобич переважно лапами. Для деяких птахів вигідно також використовувати певні «інструменти»: галапагоський в'юрок  тримаючи у дзьобі голку кактуса, колупає нею у тріщинах кори, виганяючи комах назовні, а потім хапає їх дзьобом.
 За способом живлення птахів умовно поділяють на такі групи: комахоїдні, зерноїдні, плодоїдні, хижі, трупоїдні, рибоїдні, всеїдні.
 Хижі птахи живляться здебільшого іншими пернатими або звірами. Вони мають короткий, дуже зігнутий, із гачком на кінці, дзьоб. Наддзьобок у них ширший від піддзьобка і має різальні краї. Основне його призначення - розривати на частини здобич. Нижні кінцівки у хижих птахів сильні, з добре розвиненими кігтями; ними вони схоплюють жертву. Мають гост¬рий зір.
 До трупоїдних птахів належать грифи, сипи, стерв'ятники, кон¬дори; вони мають великий дзьоб, голу голову і шию. Падлом живляться і деякі орли, ворони, буревісники, але для них це не основна їжа.
 Рибоїдні птахи - пінгвіни, гагари, пелікани, баклани, чайки, чаплі, рибалочки та інші мають ряд пристосувань до живлення рибою. Пінгвіни хапають рибу міцним гострим дзьобом; утримують її за допомогою язика і піднебіння, на яких є рогові сосочки, спрямовані назад. Пилкоподібні зазубрини по краях дзьоба у крохаля і гострий гачок на його кінці у баклана допома¬гають цим птахам схоплювати і міцно тримати здобич. У пеліка¬нів є шкіряний мішок на нижній щелепі, що виконує роль сачка під час ловлі риби.
 До комахоїдних належать стрижі, дрімлюги, частково дятли, більшість горобиних, осоїди. У птахів, які ловлять комах на льоту (стрижі, дрімлюги, ластівки, мухоловки), дзьоб короткий, але широко розкривається; його краї усаджені довгими щетинками, що полегшують ловлю комах. Комахами в основному живляться різні кулики. Дзьоби у них довгі, тонкі, часто нагадують пінцет, бо корм вони дістають із поверхневих шарів грунту. Птахи, які відшукують комах у тріщинах стовбурів дерев (крутиголовки, пищухи, повзики) або щілинах грунту (одуди), мають довгий, тонкий, шилоподібний дзьоб. У дятлів дзьоб силь¬ний, долотоподібний, що є пристосуванням до довбання стовбурів дерев.
 Зерноїдні птахи живляться переважно насінням рослин, хоча пташенят багато з них вигодовують комахами. Вузька спе¬ціалізація щодо живлення властива шишкарям, які споживають лише насіння хвойних дерев; ним же вигодовують і пташенят. За допомогою хрестоподібного дзьоба вони вилущують насіння із шишок. В інших зерноїдних дзьоб міцний, конусоподібний, іноді з випуклим наддзьобом.
 Плодоїдні птахи особливо численні в тропічних лісах (папуги, носороги, тукани), їм властивий великий дзьоб, за допомогою якого вони зривають плоди з тонких гілок.
 Більшість птахів активно роз¬шукують їжу, але є й такі, що підстерігають її - мухоловки, яструби, рибалочки, сиворакші. За різноманітністю кормів птахів часто розділяють на групи:
1. Поліфаги – всеїдні, що живляться різноманітними рослинними і тваринними кормами. До цієї групи належить приблизно третина всіх видів птахів, але у межах родини всеїдність більше притаманна тим видам, які більші за розміром. Наприклад, великим вороновим птахам: крукам, воронам. Всеїдні птахи з легкістю завойовують нові життєві простори. Найбільшого поширення набули ті види, які пристосувалися до життя поряд з людиною. Горобці і шпаки таким чином забезпечують собі джерело їжі, що не вичерпується весь рік, - вони годуються бруньками та бутонами рослин, ягодами, що дозрівають в садках, харчовими відходами, прилітають і на поля із зерновими культурами.
 2. Стенофаги – види, що споживають однорідні корми та застосовують одноманітні способи добування їжі. Стенофагія спостерігається серед птахів порівняно рідко. До стенофагів можна віднести:
- птахів, що живляться тільки літаючими комахами – серпокрильці, ластівки;
- птахів, що живляться тільки рибою - пелікани, скопи;
- птахів, що живляться тільки плазунами - змієїд;
- птахів, що живляться тільки пальмовими плодами - африканський пальмовий гриф;
- птахів, що живляться тільки одним видом молюсків - американський шуліка;
- птахів, що живляться тільки нектаром квітів - деякі види колібрі, медососи, гавайські квіткарки.
 3. Більшість птахів належить до проміжної групи, вони вживають досить широкий набір кормів. Так, багато горобцеподібних живляться як різноманітними комахами, так і насінням. Рибами та різноманітними безхребетними живляться баклани, норці та інші птахи; зеленими частинами рослин, ягодами, насінням та різноманітними безхребетними - куроподібні, тукани, птахи-носороги.
 За складом кормів птахів поділяють на декілька екологічних груп.
 Фітофаги - види, що живляться переважно рослинною їжею:
- гуси, лебеді, деякі качки майже виключно живляться листям;
- лиски живляться головним чином різноманітною прибережною та водною рослинністю;
- ткачикові, в'юркові, жайворонкові живляться переважно насінням;
- багато голубів, папуг живляться насінням, ягодами та плодами;
 Цікаво, але більшість фітофагів споживають переважно найкалорійніші частини рослин - насіння та плоди.
 Зоофаги живляться переважно тваринною їжею:
- ентомофаги - комахоїдні птахи – це мухоловки, ластівки, дрімлюги;
- іхтіофаги - водні та навколоводні види, які живляться переважно рибою - це гагари, веслоногі, великі чаплі, крехи, деякі рибалочки, скопа, деякі орлани;
- міофаги – птахи, що живляться дрібними гризунами – це багато сов та соколоподібних;
- орнітофаги – птахи, що живляться іншими птахами –це  яструби, соколи-сапсани;
- малакофаги – птахи, що живляться переважно молюсками - це пухівка, кулик-сорока;
- герпетофаги – птахи, що живляться земноводними та плазунами – це птах-секретар, змієїд та деякі інші.
 Але з кожного правила є свої винятки, наприклад, за наявності масових легко доступних кормів, ними починають живитись і ті види, які зазвичай їх не вживають. Так, під час нашестя сарани у степу нею живляться не лише ентомофаги, а також качки, кулики, мартини, круки та багато інших птахів. Тобто, характер живлен¬ня птахів може змінюватися залежно від сезону, умов навколиш¬нього середовища, віку. Так, шпаки навесні і на початку літа живляться комахами, влітку і восени - переважно ягодами. Більшість зерноїдних птахів пта¬шенят вигодовують комахами.
 Отже, орнітологи вважають, що визначити,  чим харчується птах, можна за формою і розмірами його дзьоба. Проте дзьоб нічого не може сказати про спосіб пиття птаха. Більшість птахів п'ють воду з озер, річок і струмків. Деякі морські птахи споживають морську воду, а надлишок солей виділяють за допомогою спеціальних залоз (прикладом є альбатроси). Птахи п'ють дощову воду і росу, а в зимовий час їдять мерзлий сніг. Швидше за інших птахів п'ють такі садові птахи, як чорні дрозди і вільшанки, які набирають воду в дзьоб і закидають голову, щоб рідина стікала в горло. Голуби п'ють, не піднімаючи голови, при цьому вони всмоктують воду, немов через соломинку. Існують птахи, наприклад, папуги, які успішно об'єднують ці два методи, злизуючи воду за допомогою язика. Ластівки п'ють прямо на льоту.
 У птахів спостерігаються сезонні зміни у живленні. У багатьох птахів з великими ареалами чітко виражена географічна мінливість живлення, що визначається наявністю та доступністю кормів. Доволі різкі коливання спектру живлення обумовлені доступністю кормів у різні роки. Доволі чітко виявляється індивідуальна перевага у виборі кормів. Практично у всіх птахів деякою мірою помітна вікова зміна кормів.