Про значення жіночого молока відомо ще з античних часів, що це не лише продукт харчування дитини, а й багато того, що визначає подальший життєвий шлях людини. Існує красивий античний міф про те, що новонароджений Геракл вкусив сосок богині Гери, спричинивши їй сильний біль. Відштовхнувши його, струмінь молока полився і пересік небо. Окремі крапельки перетворились на зірки і утворили Молочний шлях, а ті, що потрапили на Землю, розцвіли і перетворились на білі лілії. Отже, цей міф ставить молоко в ряд божественних атрибутів, визначаючи межу між ним та іншими рідинами – тканинною рідиною, кров’ю, слизом, жовчю, лімфою, із яких створена людина.
Молоко – складна композиція із продуктів секреції молочних залоз і речовин, які переносяться через стінки кровоносних судин та секреторні клітини. В кожній секреторній клітині проходять процеси синтезу молочного жиру, молочного білка і молочного вуглеводу. Разом з ними в молоко з крові надходять вітаміни, імунні речовини та мікроелементи. Коли молочні залози готуються до періоду лактації, в ядрах клітин «відкриваються сейфи» і активуються ділянки геному, відповідні за виробництво молока. При народженні дитини, її неодмінно кладуть на живіт та груди мами, і так в контакті «шкіра до шкіри» в пологовій залі вони мають провести 2 години. Через 20-60 хв. після пологів більшість новонароджених спроможні знайти і захопити сосок без допомоги.
В процесі лактації хімічний склад молока змінюється, пристосовуючись до зростаючих потреб дитинчат. Крім того молоко має різний хімічний склад протягом доби і, навіть, протягом одного сеансу годування: спочатку воно водянисте, майже прозоре, насичене переважно білками, вуглеводами та мінеральними речовинами і призначене для втамування спраги, а в кінці годування - містить значну кількість жирів і ефективно втамовує голод.
При самому процесі годування відбувається найтісніший зв’язок матері і дитини, дитя постійно відчуває її тепло і увагу, а мамине грудне молоко – унікальний продукт, найкраща натуральна, найповноцінніша їжа для новонародженого. Грудне вигодовування – це вигодовування, яке дане самою природою - це «золотий стандарт» оптимального харчування дітей грудного віку. Життєвим досвідом материнства  та численними дослідженнями було підтверджено, що грудне молоко повноцінно використовується організмом маляти, захищає його від різних інфекційних захворювань, сприяючи формуванню власного імунітету, а в свою чергу захищає здоров'я самої матері, впливаючи на нормальний перебіг післяпологового періоду. Воно також забезпечує емоційний контакт із матір'ю, що надалі буде основою правильної психологічної поведінки дитини в сім'ї та колективі, сприятиме інтелектуальному та пізнавальному розвитку.
Розвиток молочної залози починається з настанням статевої зрілості. В той час залоза заповнена лише великими за розмірами жировими клітинами, які заповнюють весь простір молочної залози. Жирова тканина грудей залишається до вагітності в якості «недоторканного запасу», який необхідний для повноцінного розвитку секреторної тканини. І лише при настанні вагітності починає розвиватися сама залозиста тканина. Вона змушує жир «потіснитися», при чому жирові клітини зменшуються в розмірах, зменшуючи при цьому внутрішньоклітинні жирові краплі.
Після того, як вагітність і лактація закінчаться, залозиста тканина підлягає зворотному розвитку, і її місце знову займає жирова тканина, зберігаючи форму і пружність жіночих грудей зрілої жінки. Після закінчення вигодовування дитини особливі клітини організму починають ліквідувати вже не потрібні секреторні клітини. Тобто починається досить серйозний період зворотного розвитку молочних залоз. Клітини-чистильники виділяють ферменти, які неначе розплавляють залозисту тканину і основну речовину сполучної тканини. В результаті таких перетворень молочні залози набувають попереднього вигляду і повертаються до звичайних форм. Але, звичайно, не в усіх жінок.
Головний гормон лактації – пролактин після пологів виключає чергування статевих циклів на 3-4 і більше місяців, а потік молока з грудей «виносить» із собою значну кількість фізіологічно активних речовин з організму жінки. 
Для нормального розвитку молочної залози в період статевого дозрівання необхідний відповідний гормональний фон. При постійних стресових ситуаціях в житті дівчини, порушується продукція гормонів, які керують молочною залозою. Крім того, гормони, що супроводжують емоційні реакції, викликають спазм судин молочної залози і погіршують надходження поживних речовин до грудей. В організмі, в період, коли закінчується основний ріст, раптом досить швидко починають рости груди, клітини яких діляться з високою інтенсивністю.
Враховуючи особливу чутливість молочної залози до збереження високої активності клітинного поділу, небезпечне, навіть, невелике травмування, адже після травми виділяється ряд речовин, які стимулюють розмноження клітин. Тому, знаходячись у натовпі людей, необхідно берегтись від поштовхів ліктями чи якимись предметами саме в молочні залози. Недопустимо травмувати соски «пірсінгом», адже проколоті і з рубцями, вони перекривають шлях молоку.
В період вигодовування маляти груддю, організм жінки розцвітає, приходить усвідомлення материнства, змінюється відношення до оточуючих. Адже новонароджений малюк потребує не лише материнського молока, але й материнського тепла, уваги і ласки. Вигодовування потребує від матері колосальних затрат. Для вироблення 1 л молока необхідно, щоб по кровоносних судинах молочної залози пройшло 450-500 л крові. Тому, всі системи організму: серцево-судинна, травна, дихальна, видільна, ендокринна в цей період життя працюють з великим напруженням. У відношенні мінерального обміну складається особлива ситуація – з молоком дитині відправляється значна кількість кальцію і фосфору, необхідного для побудови скелету. Для цього мобілізуються кальцієві запаси матері, в результаті чого можуть бути порушення стану кісткової тканини і особливо зубів. А потреба малюка в міді і цинку перевищує потреби дорослого у 3 рази. Мікроелементи, які видаляються з молоком під час годування, створюють стан дефіциту в самій молочній залозі, що несприятливо виявляється на функціонуванні власних ферментів і може стати причиною істотного зниження продукції молока. Крім того, із-за недостатньої кількості міді і цинку порушується еластичність залоз і після закінчення годування розвивається післялактаційна дряблість грудей – птоз. Тому матері, яка годує маля груддю необхідне повноцінне харчування, яке містить комплекс вітамінів і мікроелементів. А повнота жінки під час вигодовування дитини пов’язана не із кількість споживаної їжі та рідин, а від того, що функція запасання, яка стимулюється дією пролактину, ще зберігається.
Фізіологічна функція молочної залози – не лише один із важливих елементів тіла жінки, адже естетичний аспект також важливий. Жіночі груди були і залишаються сексуальним символом, що багато в чому визначає відносини чоловіка і жінки.
У Вікіпедії сказано, що образи більшості жіночих божеств, які виступали уособленнями чи покровительками любові і родючості, були пов'язані з грудьми і грудним молоком. Фінікійська богиня Астарта часто зображувалася стовпами, поверхня яких була всіяна малюнками грудьми. Єгипетська богиня Ізіда, яка серед іншого була уособленням ідеалу материнства, часто зображувалася в момент вигодовування фараонів, підтверджуючи тим самим їхній божественний статус в якості правителів. У Стародавній Греції існувало кілька культів поклоніння годуючій матері, із нею ототожнювалися богині Гея, Гера, Артеміда, Деметра. Дуже цікаво в цьому плані зображення древньої богині родючості Артеміди, знайдене в Ефесі. На цій скульптурі у жінки багато грудей, що говорить про те, яке значення цієї частини людського тіла надавали древні майстри і релігійні діячі. Отже, з давніх часів жіночі груди, крім символу родючості,  в деяких релігіях асоціювалися з джерелами життя.
Також груди для художників і поетів вважалися символом натхнення. Правда, у той час уявлення про красу дещо відрізнялися від сучасних - бюст у древніх статуй не дуже великий, можна навіть сказати цнотливий. Отже, коли сучасна жінка намагається досягти максимального розміру збільшення грудей, вона віддаляється від класичного ідеалу. Дуже еротичні картини епохи Відродження. Живописці прагнули надати своїм героїням чарівної краси, показуючи привабливість жіночого тіла. У наш час в мистецтві практично немає заборонених тем і жіночий бюст продовжує залишатися в центрі уваги, забуваючи про те, що груди жінці дані матінкою-природою для вигодовування потомства.