Із таблиці зрозуміло, що лімфоїдні органи взяли свій початок ще від риб. Це була система лімфатичних судин без лімфовузлів, які з’явились уже у земноводних та плазунів. Сформована лімфатична система наявна у птахів та ссавців.
 Система імунітету людини і тварин представлена центральними органами та периферичними. До центральних належать: тимус, бурса Фабриціуса (фабріціева сумка - лімфоепітеліальний орган, розташований у задній частині клоаки птахів), кістковий мозок та пейерові бляшки. До периферійних належать селезінка, лімфатичні вузли та кров. Ці органи розміщені в різних частинах організму, але функціонують як єдине ціле в результаті постійного інтенсивного обміну лімфоцитами – головними клітинами імунної системи.  Під впливом антигенної стимуляції лімфоїдні клітини разом із макрофагами розвивають реакції імунітету, сила яких характеризує конкретну імунологічну реактивність даного організму на даний конкретний антиген. Сукупність функцій, які виконуються імунокомпетентними клітинами, є функцією системи імунітету в цілому.  

1. Слинні залози.
2. Глоткове кільце
3. Вилочкова залоза
4. Лімфатична тканина стравоходу
5. Під пахвові лімфовузли
6. Пейерові бляшки – лімфатична тканина кишечника
7. Пахові лімфовузли
8. Слізні залози
9. Мочка вуха
10. Лімфатичні вузлики слинних залоз
11. Тканина кореня язика
12. Гортання залоза
13. Бронхіальні лімфатичні вузли
14. Лімфатичні вузли молочних залоз
15. Підшлункова залоза
16. Селезінка
17. Лімфатичні вузли прямої кишки
18. Шкіра мошонки
Т-лімфоцити формують Т-систему імунітету. Підготовка Т-лімфоцитів до своєї функції відбувається у вилочковій залозі. Утворюються Т-лімфоцити із стовбурових клітин кісткового мозку. Ці клітини мають таку назву, тому що дають початок всім клітинам крові. Вони постійно надходять в потік крові, розносяться по всьому тілу, і у вилочкову залозу також. Т-лімфоцити, потрапляючи в тимус недозрілими та нездатними до захисту організму, пройшовши через нього, перетворюються на справжніх бійців армії імунітету, які вміють розпізнавати «ворогів» організму і давати їм відсіч, тобто виробляти специфічні антитіла. Вчені-імунологи називають, що Т-лімфоцити виконують «поліцейські функції» нагляду організму.
Т-лімфоцити заселяють Т-залежні області периферичних лімфоїдних органів і під впливом антигенної активності накопичуються в них у вигляді сенсибілізованих клітин. Отже, Т-лімфоцити є ефекторами Т-системи імунітету, чим забезпечують розвиток реакцій гіперчутливості, відторгнення пересаджених органів та інших реакцій трансплантаційного імунітету.
Крім Т-лімфоцитів наявні ще В-лімфоцити, які в тимусі підготовку не проходять, але також розвивають реакції гуморального імунітету. Їх називають ще бурса-залежними клітинами. Вони формують В-систему імунітету. Вони походять із сумки Фабриціуса у птахів і її невідомого аналога у ссавців, і заселяють В-залежні області периферичних лімфатичних органів та під впливом антигенного стимулу накопичуються в них у вигляді плазматичних клітин-продуцентів антитіл.
 Серед Т-лімфоцитів є клітини-помічники, які допомагають В-лімфоцитам виробляти специфічні антитіла проти мікробів, вірусів або токсичних продуктів їх життєдіяльності. Для того, щоб виник повноцінний імунний захист, Т-лімфоцити і В-лімфоцити повинні ввійти в контакт один з одним, тому що В-лімфоцити нездатні працювати поодинці і не можуть розпізнавати чужорідні антигени. Зовсім недавно винайдений ще один різновид Т-лімфоцитів. Це клітини-регулятори, які в залежності від потреб організму, вмикають і вимикають реакції імунітету, а також впливають на кровотворення. Саме вони диктують шлях, по якому піде розвиток стовбурової клітини, тобто буде вона червоною чи білою клітиною крові. Дефіцит лімфоцитів-регуляторів призводить до захворювань кровоносної системи. Наприклад, при ревматизмі Т-лімфоцити повністю відсутні або їхня функція порушена.
Обидві системи: Т-система і В-система функціонують залежно від центральних лімфоїдних органів.
Клітини лімфоїдної системи проявляють значну гетерогенність як у відношенні функцій, так і у відношенні структур клітинної мембрани. Така гетерогенність забезпечує високоефективну багатокомпонентну систему імунологічного нагляду за генетичним сталістю внутрішнього середовища організму.
Висновок з цього такий:
- Імунітет – досить складна машина, у якій існує значна кількість деталей, коліс, механізмів, які функціонують злагоджено, як єдине ціле. Але, все-таки, про роботу деяких частин відомо ще не все.
- Імунітет – досить могутня машина, за якою необхідно постійно доглядати, щоб її міць була непохитною.
- Імунітет – складна система, що з часом, як і всі інші, старіє. Чому? Адже, вона напряму відповідає за наше здоров’я, яке ми хочемо мати протягом усього життя.
Вчені виражають два аспекти думок, що може впливати на старіння імунної системи. По-перше, старіючий організм має старіючу лімфоїдну систему, яка вже не може виконувати важливих імунних функцій. По-друге, поява шкідливих впливів, які більше діють на людей, що не завжди ведуть здоровий спосіб життя.
Що ж відбувається з імунною системою при старінні? Імунологи вважають, що імунна система, як і всі інші, від 16 до 30 років набирає силу і працює на максимумі, а потім із кожним десятиріччям починає функціонувати все гірше й гірше. Інша їхня думка: імунітет слабшає тому, що настає старість або старість настає від того, що слабшає захист від зовнішніх і внутрішніх «ворогів» організму. За довгі роки життя серед клітин імунної системи можуть накопичуватися їхні ненормальні варіанти. Це буває із-за шкідливого багаторазового впливу якогось чинника або при клітинному розмноженні невірно розподілився ядерний матеріал. Тому й утворюються невдалі лімфоцити. Такі лімфоцити можуть порушувати роботу звичайних клітин, знищують їх, перешкоджають виконувати необхідні функції, виробляють проти них антитіла… У результаті таких змін в старості починає погано працювати система кровообігу, серцевий м’яз пошкоджується, шкіра втрачає еластичність, тобто в загальному розвиваються аутоімунні реакції – агресія ненормальної імунної системи проти нормальних клітин тіла. До аутоімунних хвороб людини відносять ревматизм, деякі форми недокрів’я...
З усього розглянутого стає зрозумілим, що імунний нагляд з роками порушується, а ендокринна система – першопричина вікових змін.