Вивчаючи ендокринну систему в 9 класі, учні досить часто задають запитання з приводу саме вилочкової залози. Чому? Це пов’язане з тим, що у підручнику про неї сказано зовсім небагато. Звичайно, за бажанням можна знайти у мережі Інтернет набагато більше. Але учнів цікавить інше: чому відносно дрібний за розміром гіпофіз виділяє багато гормонів і він добре досліджений вченими, а велика за розмірами вилочкова залоза виділяє незначну кількість важливих речовин та ще й не повністю досліджена вченими.

         Інша назва вилочкової залози – тимус, перші відомості про яку відносяться до середніх століть, коли натуралісти почали наполегливо досліджувати будову людського організму. Їй дали назву «тимус» завдяки подібності її форми з листям напівчагарникової ароматичної рослини чебрецю – тимьяну.

         Розміщена залоза в грудній порожнині між грудиною і трахеєю, майже над серцем, тому інколи можна зустріти й таку назву як загрудинна залоза.  Складається із двох часток, які зрослися і розміщені так, що нагадують вилку.

         Майже півстоліття назад тимус належав до загадкових органів з невідомими функціями. Розмірів також довго не могли встановити. Під час розтинів померлих людей ця залоза була маленькою і зморшкуватою. Але після численних досліджень здорових людей було з’ясовано, що вона з віком зменшується, а зморщується внаслідок захворювань.

         У новонароджених діте й маса тимусу складає близько 12 г. З ростом дитини вона значно збільшується і максимальної ваги – 35-40 г досягає під час статевого дозрівання. Після 16 років починається процес інволюції, її тканина починає замінюватися на жирову, внаслідок чого у 25 років маса знижується до 25 г. У старості її маса до 10 грамів, але повністю ніколи не зникає. Атрофії піддаються головним чином латеральні ділянки залози і частково нижні, так що залоза у дорослого приймає більш видовжену форму.

         У зв’язку з тим, що максимальний ріст залози приходиться на період інтенсивного росту людини, довгий час вважали, що вона виробляє гормон росту. Потім вчені притримувались такої точки зору, що вона починає розвиватися після статевого дозрівання, виявляючи деякий вплив на розвиток статевих залоз. Дослідження проводили на лабораторних мишах, у яких видаляли вилочкову залозу. Що ж виявлялося? Тварини страждали не від росту чи статевого дозрівання, а в них не розвивалась лімфатична система. Тварини мали розлади травлення, запалення шкіри, заражались інфекціями і в кінці кінців гинули.

         Пізніше вченими було з’ясовано, що видалення тимусу призводило до зникнення з крові лімфоцитів – клітин, які відіграють захисні функції. Тому організми були зовсім беззахисними перед різноманітною інфекцією. Після таких відкриттів було зроблено висновок, що вилочкова залоза впливає в першу чергу не на ріст, не на статеве дозрівання, а саме на імунітет. Вчені-фізіологи назвали її «диригентом клітинної системи імунітету».

         У вилочковій залозі відбувається підготовка Т-лімфоцитів до своєї функції. Утворюються Т-лімфоцити із стовбурових клітин кісткового мозку, де вони й утворюються. Ці клітини мають таку назву, тому що дають початок всім клітинам крові. Вони постійно поступають в потік крові, розносяться по всьому тілу, і у вилочкову залозу також. Т-лімфоцити, потрапляючи в тимус недозрілими та нездатними до захисту організму, пройшовши через нього, перетворюються на справжніх бійців армії імунітету, які вміють розпізнавати «ворогів» організму і давати їм відсіч, тобто виробляти специфічні антитіла. Крім Т-лімфоцитів наявні ще В-лімфоцити, які в тимусі підготовку не проходять.

         Родина Т-лімфоцитів зовсім неоднорідна. Всі вони відрізняються за виконуваними функціями. Одна частина їх виконує цензорну функцію, здійснюючи імунологічний нагляд, слідкуючи за тим, щоб сталість внутрішнього середовища не було порушено ні чужорідними елементами, ні власними клітинами, які переродилися (наприклад, раковими). Якщо Т-лімфоцити слабкі, тоді хворі клітини починають розмножуватися і перемагати над Т-лімфоцитами.

         Серед Т-лімфоцитів є клітини-помічники, які допомагають В-лімфоцитам виробляти специфічні антитіла проти мікробів, вірусів або токсичних продуктів їх життєдіяльності. Для того, щоб виник повноцінний імунний захист, Т-лімфоцити і В-лімфоцити повинні ввійти в контакт один з одним, тому що В-лімфоцити нездатні працювати поодинці і не можуть розпізнавати чужорідні антигени. Зовсім недавно винайдений ще один різновид Т-лімфоцитів. Це клітини-регулятори, які в залежності від потреб організму, вмикають і вимикають реакції імунітету, а також впливають на кровотворення. Саме вони диктують шлях, по якому піде розвиток стовбурової клітини, тобто буде вона червоною чи білою клітиною крові. Дефіцит лімфоцитів-регуляторів призводить до захворювань кровоносної системи. Наприклад, при ревматизмі Т-лімфоцити повністю відсутні або їхня функція порушена.

         Із слабкістю тимусу у дорослих пов’язана низка хронічних захворювань. У таких людей часто розвивається запалення легень, хронічні хвороби сечостатевої системи, тяжко протікає грип. У дітей із вродженим недорозвиненим тимусом часто розвиваються злоякісні новоутворення. Це тому, що у таких дітей відсутні лімфоцити тимусного походження, які у здорової дитини вступають у дію зразу після народження.

         На сьогоднішній день ми знаємо, що тимус – вилочкова або загрудинна залоза  - належить до центральних залоз імунного захисту та кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди (тимозин, тимулін, тимопоетин), які забезпечують розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низку біологічно активних речовин: інсуліноподібний фактор, який зменшує рівень цукру в крові, кальцитоніноподібний фактор, який знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує ріст тіла.

         Вилочкова залоза - орган лімфопоезу людини і багатьох видів тварин, в якому відбувається дозрівання, диференціювання та імунологічне «навчання» T-клітин імунної системи.

        Вір, але перевір! Народні цілителі можуть керувати настроєм організму та лікувати депресію за допомогою механічного впливу на вилочкову залозу. Склавши докупи три пальці правої руки, постукати ними по вилочковій залозі, яка розташована приблизно на 3 см нижче колоподібної впадинки на передній поверхні шиї, тобто на кордоні шиї і грудей. Адже цей важливий орган відає регулюванням всіх органів і систем, керує імунітетом і процесами старіння. Сеанс повинен тривати усього півхвилини, але результати задовольняють практично кожного. Якщо ви перенесли важке захворювання, просто втомилися, зневірилися, вам сумно, нічого не хочеться робити, а все навколишнє здається сірим - посміхніться, постукайте по вилочковій залозі і покличте її на допомогу. Життя зміниться на краще! Перевірено!