Вивчаючи на уроках регуляцію діяльності органів або систем органів людини, учні завжди дивуються, чому гуморальна регуляція має саме таку назву. Вони співставляють термін «гумор» як літературний, але виявляється, що в біології у перекладі з латинської мови «гумор» - рідина. Отже, гуморальна регуляція відбувається через рідинні середовища тіла, і здійснюється вона за допомогою біологічно активних речовин чи метаболітів (продуктів обміну).

Шлях еволюційного розвитку гуморальної регуляції досить складний. Вона наявна уже в одноклітинних організмів, там її виконують метаболіти. При появі нервової системи та нейросекреції виникла здатність виробляти і виділяти біологічно активні речовини, тому у червів, молюсків та деяких вищих тварин особливе місце в регуляції функцій організму належить нейрогормонам, що виробляються нейросекреторними клітинами. Практично нейросекреторні клітини є в усіх тварин, що мають нервову систему. Найпізніше в процесі еволюції з’явилися спеціалізовані утворення - ендокринні залози. Вони наявні не лише в хребетних, а також є у головоногих молюсків, ракоподібних і комах. У ссавців та людини ендокринні залози сформували ендокринну систему.

Вчені визначають, що ендокринна регуляція функцій організму виникла у тварин, які мали вже досить досконалу нервову систему. І тому гуморальна регуляція, тобто регуляція за допомогою ендокринних залоз повністю контролюється центральною нервовою системою. 

Людина, як найвисокоорганізованіша хребетна тварина має обидві рівноцінні види регуляції: нервову і гуморальну, які характеризуються певними відмінностями. Передавання сигналів при нервовій регуляції здійснюється за допомогою нервових імпульсів, а при гуморальній – біологічно активними речовинами. Швидкість передачі сигналів при нервовій регуляції досить швидка – миттєва, а при гуморальній повільна. Характер впливу при нервовій регуляції конкретний, але короткочасний, а при гуморальній – загальний і тривалий.

Хімічні сполуки, які здійснюють гуморальний тип регуляції, виробляються переважно залозами секреції, які є трьох типів:

-залози зовнішньої секреції – екзокринні, що виділяють свої секрети через спеціальні протоки на поверхню тіла, або в порожнини. До них належать: слинні, слізні, потові, сальні, шлункові, молочні;

-залози внутрішньої секреції – ендокринні, які виділяють свої секрети – гормони, їх ще називають інкрети, у внутрішнє середовище, в основному у кров. Тобто вони не мають спеціальних вивідних протоків. До них належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза, прищитоподібні, вилочкова залоза - тимус, наднирники;

-залози змішаної секреції, що виділяють свої секрети і у кров, і в порожнини тіла чи назовні. До них належать підшлункова і статеві.

Саме залози внутрішньої секреції і забезпечують ендокринну регуляцію, яка вважається складовою частиною загальної гуморальної регуляції функцій організму людини. Ендокринна регуляція здійснюється через кров, лімфу і тканинну рідину за допомогою гормонів. Гормони впливають на розвиток і життєдіяльність органів та організму в цілому. Вони, або стимулюють, або гальмують процеси. Всі залози знаходять у повній взаємодії, а центром їхньої координації є гіпоталамус. 

Гормони – біологічно активні речовини, які синтезуються в залозах внутрішньої секреції, виділяються безпосередньо у кров і здійснюють свій вплив далеко від місця утворення. Далеко – це означає в усіх клітинах тіла. Термін «гормон» був запропонований понад 100 років назад англійським фізіологом Е.Стерлінгом. Коли гормон, що знаходиться в крові, досягає клітини-мішені, він вступає у взаємодію із специфічними рецепторами; рецептори «прочитують послання» організму, і в клітині починають відбуватися певні зміни. Кожному конкретному гормону відповідають виключно «свої» рецептори, що знаходяться в конкретних органах і тканинах, — тільки при взаємодії гормону з ними утворюється гормоно-рецепторний комплекс.

У залежності від хімічної природи, гормони поділяють на три класи: стероїдні, похідні амінокислот і білково-пептидні. Хоча в багатьох посібниках і підручниках тривалий час вважалося, що гормони – білкові сполуки. 

Серед гормонів виділяють:

1.Ефекторні гормони – це гормони, які здатні впливати на органи-мішені, таким гормоном є тироксин.

2.Тропні гормони – гормони, що регулюють синтез і виділення ефекторних гормонів, наприклад, тіреотропний гормон.

3.Стероїдні гормони – гормони ліпідної природи, які легко проходять через плазматичні мембрани і проникають всередину клітин, це наприклад, гормони наднирників – кортикостероїди і статеві.

4.Білково-пептидні – гормони, що взаємодіють з певним рецептором на мембранах клітин і виявляють видову специфічність. Це найчисельніша група, до якої входить інсулін, глюкагон, вазопресин, окситоцин, соматотропні.

5.Гормони – похідні амінокислот, до яких відносять адреналін і норадреналін, тироксин, трийодтиронін, паратгормон, мелатонін.

6.Тканинні гормони – це гормони, які синтезуються клітинами тканин і здійснюють регулюючий вплив на сусідні клітини. 

7.Залозисті гормони – гормони, що синтезуються спеціалізованими ендокринними залозами, наприклад гормон адреналін.

Основними властивостями гормонів людини є:

-висока біологічна активність – це означає, що при низьких концентраціях здійснюється значний ефект на організм;

-дистанційність дії – переносяться від місця синтезу в різноманітні місця тіла, де проникають всередину клітини, а потім у її ядро;

-короткочасність дії – у процесі виконуваних функцій швидко руйнуються, тобто розпадаються в печінці, нирках, травній системі або виводяться з організму;

-специфічність дії – здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями завдяки наявності у них молекул-рецепторів.

Гормони мають специфічні особливості та високу фізіологічну активність, хоча їх дія проявляється за найменших доз. Кожний гормон впливає на відповідну функцію організму і вони є переносниками інформації між клітинами організму. 

      На організм людини гормони діють по-різному, вони змінюють інтенсивність обмінних процесів, впливають на гомеостаз та активність ферментних систем, регулюють процеси росту і розвитку органів, фізичний і психічний розвиток, статеве дозрівання, реакцію організму на стрес. Гормони справляють регулювальну дію не лише на органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію. Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи: по-перше, залози добре інервовані автономною нервовою системою, бо мають безліч нервових закінчень; по-друге, секрет залоз діє через кров на нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію.