Пошук:
Автор Pavlenko | 15 июня 2012 | Коментарів: 0 | Переглянуто 4363
Рубрика: Статті

Ліки «старі як світ».

Кожен з нас у своєму житті мав больові відчуття різного характеру. Вивчаючи сенсорні системи на уроках біології, ми розглядаємо не лише будову та функції органів зору, слуху, нюху, смаку, дотику, але також завдяки чому у нашому тілі ми відчуваємо температуру та біль.  Біль – це важливий сигнал тривоги для організму, який примушує миттєво відреагувати на небезпеку, що загрожує людині. Сприймають відчуття болю спеціальні больові рецептори, які розміщені у стінках кровоносних судин, стінках внутрішніх органів та шкірі. За дослідженнями вчених у середньому на кожний квадратний сантиметр шкіри припадає 100-200 больових рецепторів.
 Протягом усієї історії розвитку людства вчені, лікарі і прості люди шукали засоби, які були б здатні перемогти біль. Тому що до болю людина звикнути ніколи не може, він не дає нам у повному обсязі виконувати всі життєві функції.
 Починаючи із античних часів, у працях давньогрецьких лікарів були описи зовсім невеликої кількості ліків. А що сьогодні? На кожному кроці можна знайти аптеку, а в ній сотні тисяч різноманітних ліків і кожен з нас намагається лікуватись у міру своїх можливостей. Але протягом історії вченими було отримано ряд ліків, які змінювали функціональний стан хворих людей. Які ж це ліки?
Пеніцилін – «грибний більйон». У 1928 р. в маленькій лабораторії при шпиталі Св. Марії у Лондоні мікробіолог Олександер Флемінг досліджував різні культури гнойотворних бактерій. В одній з чашок Петрі виросла «розкішна» колонія плісняви (мабуть посудина була не помита після попередніх дослідів, так подумав вчений), причому її оточила зона вільна від бактерій. Стало очевидним, що цвілеві гриби перешкоджають розповсюдженню бактерій. Флемінг назвав цей чудодійний засіб «пеніцилін», оскільки цвіль, яка його виробляє належить до грибів роду Penicillium. Учений з’ясував, що виявлена ним речовина діє тільки на патогенні мікроби, не впливаючи негативно на клітини організму.
 Цим почали цікавитися інші вчені і у 1940 р. були проведені перші випробовування пеніциліну на тваринах, які показали пречудові результати та величезний потенціал пеніциліну у боротьбі з інфекціями. Так з’явилися ліки, які врятували під час Другої світової війни й після неї мільйони людських життів. Антибіотик пеніцилін поклав початок досить важливій групі ліків, які й на сьогоднішній день допомагають виліковувати значну кількість інфекцій. Антибіотики на основі пеніциліну зробили справжню революцію у медицині.
Інсулін. До 15 тисяч жителів планети мають діагноз цукровий діабет і практично єдиний порятунок для них – ін’єкція інсуліну. У 1901 р. російський учений Л.Соболєв експериментально встановив, що клітини підшлункової залози – острівці Лангерганса виділяють гормон, який регулює рівень цукру у крові та вказав шляхи його одержання. Експерименти та клінічні випробування вченими різних країн тривали понад 20 років, і лише у 1922 р. препарат з’явився на лікарському ринку. На сьогоднішній день видів діабету багато, і у деяких з них інсулін – єдина можливість вижити.
Аспірин – «таблетки від усіх хвороб» - так називали його прості люди. І на сьогоднішній день ці ліки є доречними при різноманітних недугах. Ще досить давно люди помітили, що кора верби допомагає при лихоманці. Її лікувальні властивості пояснюються наявністю в ній солей саліцилової кислоти. Німецькі вчені кінця ХІХ ст.. синтезували ацетилсаліцилову кислоту в хімічно чистій і стійкій формі та ввели її в клінічну практику. Ліки виявилися досить ефективними, їх тоннами продавали по всьому світу, але механізм дії аспірину було розшифровано лише в кінці ХХ ст.. Англійськими вченими виявлено, що аспірин пригнічує синтез біологічно активних речовин – простагландинів, які беруть участь у запальних процесах, регуляції температури, зсіданні крові.
У кожній сім’ї ми можемо знайти аспірин або його аналоги: «Аспірин-упса», «Аспірин-кардіо», «АСС» та інші. Отже, їх можна вважати одними із найпопулярніших ліків планети.
Вітаміни – життєво важливі речовини природного походження, які є малопомітними і таємничими компонентами нашої їжі. Кількість їх визначається досить малими числами. У другій половині ХІХ ст. вченими та лікарями було встановлено, що цінність продуктів харчування визначається не лише білками, жирами, вуглеводами та мінеральними солями, але й біологічно активними речовинами - вітамінами. Численні дослідження причин різних захворювань кінця ХІХ ст. призвели до того, що в їжі були відсутні саме певні вітаміни. Термін «вітаміни» ввів у практику на початку ХХ ст.. польський хімік К.Функ від двох латинських слів «vita» - життя та «amine» - азот.
На сьогоднішній день відомо кілька десятків вітамінів, які є складовою частиною ферментів. Їх поділяють на водорозчинні та жиророзчинні. Вони беруть участь майже в усіх життєво важливих процесах діяльності організму, в лікуванні рахіту, цинги, гіповітамінозів, профілактики більшості захворювань і реабілітації тисяч людей після перенесення хвороб та хірургічних операцій.
- Знеболюючі засоби:
а) Ефір для наркозу. Знеболювання при різноманітних ситуація має свою багатовікову історію. Методи знеболювання в античні часи і Середньовіччя були не досить гуманними, а справжній переворот зробили закис азоту та ефір. Ще у ХVІ ст. лікарем та алхіміком Парацельсом було відкрито наркотичну дію сірчаного ефіру. Хоча до справжньої анестезії ще було далеко.  У ХVІІІ ст. в Англії випадково відкрили знеболювальну дію закису азоту, так як цей газ викликав приємні відчуття і поліпшував настрій. Однак в хірургії він не «прижився». Відкритий М.Фарадеєм вплив парів ефіру, «що присипляє»,  також тривалий час не використовувся.
Епоха практичної анестезії розпочалась лише в кінці ХІХ ст. Але не все було так гладко, як хотілося дослідникам. Деякий час лікарі, а це були в основному дантисти, ще вагалися: використовувати ефір чи ні. Таємно проводили різні експерименти на своїх пацієнтах, показували публічні операції, навіть ворогували міє собою, називаючи це шахрайством. Нарешті у 1846 р. було офіційно встановлено дату народження анестезіології. В Росії першу операцію під ефірним наркозом провів Федір Іноземцев у 1847 р., а всього через 10 днів відомий нам Микола Пирогов використав загальний ефірний наркоз під час хірургічної операції. І з цих моментів почався тріумфальний хід наркозу по світу. І тому сьогодні анестезія полегшує життя всьому людству. Звичайно, лікарі використовують сучасні препарати, але ж «хімічний сон» залишається таким самим як і у минулі століття.
б) Кокаїн. Мандрівники і натуралісти, які досліджували Південну Америку помітили, що місцеві жителі постійно жують листя рослини коки, і легше переносять втому, голод і біль. Німецькі вчені ХІХ ст.. дослідили рослину і визначили основну діючу речовину листків коки – алкалоїд кокаїн. Вчені різних країн: хіміки, лікарі, фармакологи того часу ретельно його досліджували і встановили, що він досить непоганий анестетик.
Після тривалих недовір представниками вченого світу кокаїн ввійшов у хірургічну практику лікарів. Але його токсичність бентежила багатьох з них, так як до нього виникало звикання.
На сьогоднішній день лікарями використовуються інші анестетики, менш токсичні, такі як новокаїн, лідокаїн, дикаїн та інші. Але в історії знеболювання саме кокаїн мав неабияке значення.
в) Опій – наркотичний анальгетик. Ще лікарі Давньої Греції та Риму, Давнього Китаю та Індії застосовували опійні настої для полегшення болю. З ХVІІІ ст. він масово став  поширюватися як одурманюючий засіб і торгівля ним давала великі прибутки. Але медицина все-таки намагалась використовувати його як болезаспокійливий засіб. І на початку ХІХ ст. з алкалоїдів опію було виділено білі кристали, які назвали «морфій». Через півстоліття, а саме у 1853 р. з’явились шприци і це дало лікарям потужний засіб проти болю. Але знову ж, до нього ще більше, ніж до опію, виникала пристрасть. Тому вчені продовжували досліди по відшукуванню йому замінника, щоб не викликав звикання. І в кінці ХІХ ст.. хіміки синтезували з опію героїн, який за анестезуючим впливом виявися набагато сильнішим за морфін. До початку ХХ ст.. його можна було вільно купити в аптеках, поки не було доведено, що він не менш страшний наркотик ніж опій та морфін. Таким чином, опій – родоначальник усіх сучасних наркотичних анальгетиків.
Із середини ХХ ст.. і до даного часу  синтетичним шляхом було отримано багато знеболюючих наркотичних засобів. На жаль, деякі з них використовуються людиною не з метою заспокоювання болю.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
«Кожей чувствую» «Кожей чувствую»
 ...шкіра – це орган чуття, що сприймає і відчуває. Ми завжди відчуваємо дотики, погладжування по шкірі, постукування, холод чи тепло довкілля,...
«Зайві» органи нашого тіла «Зайві» органи нашого тіла
 Тіло людини – складна біохімічна система і нам здається, що в ньому немає нічого непотрібного. Але насправді у ньому зустрічаються деякі...
Цей незайвий зайвий відросток Цей незайвий зайвий відросток
Вивчаючи будову органів шлунково-кишкового тракту та процесу травлення, найменше значення у шкільних підручниках відведено апендиксу, так як у...
Учням про загадкову залозу – Вилочкову. Учням про загадкову залозу – Вилочкову.
 Майже півстоліття назад тимус належав до загадкових органів з невідомими функціями....
Пристосувальний потенціал людини до зовнішніх умов. Пристосувальний потенціал людини до зовнішніх умов.
Фізіологами та лікарями проводилися спеціальні дослідження для визначення найвищої або найнижчої температури, яку здатний витримати людський організм...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓