Пошук:
Автор Pavlenko | 3 февраля 2012 | Коментарів: 0 | Переглянуто 4899
Рубрика: Статті

Цей незайвий зайвий відросток

Вивчаючи будову органів шлунково-кишкового тракту та процесу травлення, найменше значення у шкільних підручниках відведено апендиксу, так як у перетравлюванні їжі він участі майже не приймає. При повідомленні про червоподібний відросток сліпої кишки – апендикс, учні миттєво згадують лише «апендицит» і вважають, що це одне і те ж. Отже, вчителю необхідно переконати, що ця частина товстої кишки має надзвичайно важливе значення. Яке ж?
 Перша операція по видаленню відростка була проведена ще за декілька тисячоліть до нашої ери. У однієї із єгипетських мумій епохи ХІ династії фараонів внизу черевної порожнини справа був невеликий розріз, за допомогою якого, на думку вже сучасних спеціалістів, ймовірно був розкритий запалений апендикс. Встановити, звичайно, була операція успішною чи фараон помер, неможливо. Але історичні матеріали свідчать, що тривалий час лікарі всіх часів і народів постійно стикались із захворюванням, яке описували і називали «воспалительной опухолью» або «подвздошными нарывами». Ці захворювання супроводжувались больовими стражданнями. Лише у ХVІ ст.. вченими було встановлено, що такі страждання викликає зовсім невеликий відросток кишки, який запалюється за невідомими на той час причинами. Відомо було, що цей відросток може гнійно запалюватися і розриватися, а його вміст виливатися в черевну порожнину, викликаючи значні запальні процеси. Незрозуміло було, чому він так себе поводить, адже ні з якими органами він не зв’язаний, а є лише придатком.
 Пізніші спостереження дослідників показали, що поштовхом до розвитку запальних процесів у апендиксу можуть слугувати різноманітні причини: кишкові інфекції, ангіна, порушення перистальтики у відростку, надлишкове вживання саме м’ясної грубої їжі. Інколи, здається, що апендицит може виникнути на фоні повного благополуччя.
 Успішно боротися з цим недугом навчились лише в кінці ХІХ ст., хто б ви думали? Його перемогли лікарі-хірурги. І на сьогоднішній день відпрацьовані і удосконалені методики оперативного втручання, які дають позитивні результаті, але з умовою, що хворі прооперовані вчасно. Кожен рік з 1000 чоловік 4-5 хворіють гострим апендицитом, який займає перше місце серед захворювань черевної порожнини, які потребують хірургічного лікування. А ще ускладнення, такі як перитоніт і абсцес, то починає здаватися, що цей орган - помилка природи або пережиток минулого - рудимент.
 Пізніше на думку вчених анатомів і фізіологів спало, що цей непотрібний рудиментарний відросток необхідно видаляти ще в дитячому віці, вважаючи його зайвим і здатним в який-завгодно час перетворитися на серйозну загрозу здоров’ю. тому, що за статистикою гострий апендицит належить до найчастіших гострих захворювань органів черевної порожнини. Чи дійсно апендикс зовсім непотрібний організму?
 Апендикс утворюється у процесі формування органів травлення. Сліпа кишка поділяється на два відділи: власне сліпу кишку і вузьку частину, яка і є тим недорозвинутим кінцем – апендиксом. Він є придатком сліпої кишки, що відходить від її задньобічної стінки. За формою нагадує циліндр, довжиною від 6 до 15 см, діаметром 6-8 мм. По відношенню до сліпої кишки, він може займати різне положення: розташовуватися знизу, збоку, іноді ззаду від неї або, навіть, прилягає до нирки або сечоводу. Незвично розташований апендикс ускладнює діагностику запалення і ускладнює хід операції. Стінка складається із тих же шарів, як і стінка всіх кишок: слизової та підслизової оболонок,  м’язової і сполучнотканинної. Але існує одна важлива особливість, в підслизовій основі розміщені лімфоїдні скупчення у вигляді фолікулів. Сьогодні спеціалісти вважають, що ці скупчення фолікулів мають важливе функціональне значення. 
 Як відомо, лімфоїдна тканина приймає найактивнішу участь у всіх без винятку захисних реакцій організму. Частини цього захисту розкидані по всьому тілу і контролюють відповідні його ділянки. Якщо через подряпину в організм потрапляє вірус, тобто чужорідний антиген, то першим вступає на захист найближчий лімфатичний вузол. Коли запалення велике, то місцевими силами з ним не справиться, тому на захист втягується вся імунна система. В організмі є такий канал, по якому надходження різних речовин іде постійно і регулярно – це травний канал. Через нього можуть надходити найрізноманітніші шкідливі неантигенні та атигенні молекули. Ось на цей випадок в кишечнику і знаходяться «лімфоїдні гарнізони армії імунітету», так звані пейерові бляшки у тонкому кишечнику та фолікули в апендиксу.
 Вчені-фізіологи та імунологи вважають, що невірно думати, неначе червоподібний апендикс приймає участь у захисних реакціях місцевого значення. Завдяки потужному лімфоїдному апарату апендикс стає постійним і активним учасником всіх процесів в організмі, які супроводжуються певною вираженою імунною реакцією. Наприклад, за клінічними дослідженнями вчених було з’ясовано, що у людей із видаленим апендиксом іде краще приживання пересаджених органів.
 Особливо швидко реагує фолікулярний апарат  відростка при порушеннях функцій сліпої кишки, при запальних процесах різного походження, в цьому випадку число лімфоїдних клітин настільки зростає, активність їх збільшується і вони починають продукувати антитіла. Ось чому апендикс і називають «кишковою миндалиною». Але саме цей лімфоїдний апарат перетворює апендикс в «ахілесову п’яту», тобто найбільш вразливе місце. Справа у тому, що активація фолікулярного апарату відростка призводить до набрякання його стінок, перистальтика порушується, вміст затримується, і все це разом викликає розвиток запального процесу – апендициту.
 В такому випадку краще пожертвувати апендиксом і позбутися його ще в дитячому віці і цим самим раз і назавжди попередити можливість розвитку запалення. Наприклад, в Америці стали видаляти апендикс в дитинстві і в результаті отримали низку небажаних явищ. По-перше, порушилася здатність до перетравлювання материнського молока. По-друге, такі діти відставали як у фізичному, так і розумовому розвитку, що пов'язано з порушенням процесів травлення і пов'язаного з ним росту і розвитку. По-третє, ці бідолашні діти частіше хворіли на інфекційні захворювання. І по-четверте, у них частіше розвивався дисбактеріоз. Американці швидко це зрозуміли і припинили займатися «радикальною» профілактикою апендициту, набравшись гіркого досвіду. Подібні експерименти проводилися і в Німеччині в 30-і роки ХХ ст,, результати були схожі. Отже, не треба забувати лікарський заповіт «не нашкодь» та народну приказку «семь раз отмерь, а раз отрежь», тобто лікарі вирішили ретельно дослідити функції апендикса. І вивчали його, звичайно, не на людях, а на піддослідних кроликах. У цієї тварини виріст сліпої кишки нагадує людський. При введенні в їхній організм антигену тифу, зруйнованою і нездатною до захисту виявилась вся лімфоїдна тканина, за винятком фолікулів у апендиксі. Тут вона не лише збереглась, але й розрослась. Крім того було з’ясовано, що апендикс виділяє секрет, що має антимікробну дію. Ще вважають, що він має ферменти, здатні виводити мікробні токсини в неактивний стан.
 Таким чином, апендикс - орган, що виконує ряд важливих функцій. В ньому багато лімфатичної тканини, а, як відомо, лімфатична система відіграє важливу роль в імунному захисті. І саме апендикс є бар'єром при запальних захворюваннях травного тракту. Але звідси випливає і його вразливість - він приймає на себе перший удар, тому до певної міри і нагадує функцію піднебінної мигдалини. Також в апендиксі, неначе в інкубаторі, постійно живе і розмножується кишкова паличка, у обов’язки якої входить синтез вітамінів групи В.
 На сьогоднішній день значна кількість дослідників вважає, що червоподібний відросток не має такого багатогранного життєво важливого значення, щоб про нього так багато говорити. Але інша частина вчених стверджує, що має. Навіщо тоді цей орган так кровопостачається та інервується. Адже 8-15 сантиметровий відросток має стільки нервових елементів, скільки припадає на тонкий і товстий кишечник разом. Все-таки вчені хочуть довести, що апендикс не рудимент, а дійсно орган, що виник в організмі на пізніх стадіях еволюційного розвитку. Володарями добре розвинутого апендикса стали людиноподібні мавпи та люди – істоти, які стоять на вищих щаблях еволюційної драбини.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
«Двері в наше життя» «Двері в наше життя»
 Процес травлення починається вже з першого укусу: рот відкривається - губи відчувають дотик їжі - різці відкушують шматочок - язик проштовхує...
«Зайві» органи нашого тіла «Зайві» органи нашого тіла
 Тіло людини – складна біохімічна система і нам здається, що в ньому немає нічого непотрібного. Але насправді у ньому зустрічаються деякі...
Чи старіє імунна система? Чи старіє імунна система?
 Клітини лімфоїдного типу знайдені у всіх хребетних тварин, але лімфоїдні органи виникли в ході еволюції лише у вищих хребетних....
Презентація «Апендикс» Презентація «Апендикс»
...
Як прямоходіння створює особливі проблеми у житті людини. Як прямоходіння створює особливі проблеми у житті людини.
У порівнянні із тілами різноманітних тварин, наше тіло має багато переваг. Але за дослідженнями вчених «організм людини – це своєрідний вінегрет...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓