Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ, які безпосередньо впливають в даний момент на органи чуттів - сенсорні системи. Відчуття – це первинні сигнали дійсності. За допомогою відчуттів ми пізнаємо величину, форму, забарвлення, запах, температуру, смак … предметів, що нас оточують. Історія розвитку людини є історією розвитку відчуттів. З погляду вчених найпершим відчуттям, яке з’явилось у процесі еволюції був нюх.
 Відчуття є початковим джерелом всіх наших знань про навколишній світ. З їх допомогою ми відчуваємо оточуючий нас світ, але окремо колір предметів, запах, форму, величину. Як же можна назвати сукупність відчуттів? Отримані відчуття через аналізатори відбиваються в центрах кори і між ними виникають тимчасові зв’язки, які дозволяють сприймати предмети в цілому. На відміну від відчуттів, сприйняття – це відображення в мозку людини не окремих властивостей предметів і явищ, а предмети і явища в цілому. При сприйнятті розрізнені відчуття набувають цілеспрямованого характеру. В основі кожного сприйняття лежать відчуття, але сприйняття не можна назвати сумою відчуттів, бо ні одне сприйняття неможливе без діяльності мислення і пам’яті. Сприйняття – це не пасивне відображення дійсності, а складний процес, в результаті якого ми глибоко пізнаємо світ. За дослідженнями вчених важливою складовою частиною сприйняття є рухи: рухи очей, рухи рук, а також словесне визначення предметів – мова.
 Спеціальних органів сприйняття немає, а матеріали для сприйнять дають аналізатори. В основі сприйнять лежать міжаналізаторні зв’язки. Наявність таких зв’язків дозволяє вірно сприймати предмет лише на основі одного аналізатора. Збудження одного аналізатора призводить до збудження відповідної системи міжаналізаторних зв’язків. Тобто в процесі сприйняття не всі аналізатори відіграють однакову роль. Але один з них ведучий. І в залежності від того, який аналізатор відіграє головну роль, розрізняють види сприйнять: зорові, слухові, дотикові… Існують також складні види – комбінації відчуттів.
 Сприйняття тісно пов’язані з минулим досвідом людини, з минулими сприйняттями. І важливим у цьому є впізнавання. І.Сєченов писав, що в процесі впізнавання образ того, що видно в даний момент, накладається на образ того, що зберігається в пам’яті. Якщо ці образи співпадають, то людина впізнає предмет. До того, сприйняття має вибірковий характер – виділення одних об’єктів у порівнянні з іншими. Кожна людина помічає навколо себе те, що її цікавить. Те, що знаходиться в центрі уваги називається об’єктом сприйняття, а все інше є фоном.
 Сприйняття довкілля може залежати від фізичного і душевного стану. Наприклад, при гарному стані час іде швидше, а при поганому довше. Не завжди сприйняття дає абсолютно вірне уявлення про предмети навколишнього середовища. Відомі факти помилок сприйняття, які називають ілюзіями. Частіше вони бувають зорові та слухові. Правдивість сприйняття можна перевірити практикою.
 Із сприйняттями тісно пов’язані спостереження. Спостерігати – це не просто дивитись, а придивлятись, не просто слухати, а прислухатись. Спостереження дають можливість глибше розуміти оточуючий світ. Спостереження завжди здійснюються із пізнавальною метою. Якщо людина здатна спостерігати, то в неї виникає якісна особливість характеру – спостережливість, яка пов’язана з допитливістю та цікавістю до предметів і явищ. Вибором інформації для сприйняття керує увага. «Увага – це двері, через які проходить все, що тільки входить в лушу людини із зовнішнього світу.» (К.Ушинський). 
 Таким чином, відчуття – це результат свідомої діяльності, диференціації, виділення окремих чуттєвих якостей всередині сприйняття. Відчуття - перший ступінь пізнавальної діяльності людини - відображення властивостей предметів об'єктивного світу, як зовнішнього середовища, так і власного організму. Вони виникають в результаті впливу предметів зовнішнього світу на органи чуття. Відчуття представляють процес чуттєво-образного відображення предметів і явищ у єдності їх властивостей. На основі відчуттів формується процес сприйняття.
 Відчуття і сприйняття найтіснішим чином пов'язані між собою. І одне, й інше є чуттєвим відображенням об'єктивної реальності, яка існує незалежно від свідомості людини, на основі впливу її на органи чуттів.
 Будучи спочатку компонентом сенсомоторної реакції людини, відчуття стає потім змістом свідомої пізнавальної діяльності, спрямоване на відповідну якість предметів або явищ. Відчуття - це завжди єдність чуттєвого змісту і діяльності.
 За дослідженнями вчених виокремлюють три основних класи відчуттів:
1. Екстероцептивні:
а) дистанційні – зір, слух та нюх;
б) контактні – дотик та смак;
2. Пропріоцептивні або кінестетичні – відчуття положення та рухів тіла;
3. Інтероцептивні або органічні - голод, спрага, статеві відчуття, больові, відчуття внутрішніх органів.

Зорові відчуття.

 Роль зорових відчуттів у пізнанні світу особливо велика. Вони дають людині виключно багаті і тонкі диференційовані дані, притому величезного діапазону. Зір дає нам найбільш досконале, справжнє сприйняття предметів. І взагалі відображення всіх різноманітних властивостей об'єктивної дійсності. 
 За допомогою зору ми можемо відчувати колір, розрізняючи колірний фон, світло і насиченість фарб. Верхнім порогом відчуття кольору є та яскравість, яка «засліплює» очі.  У зорових відчуттях також присутня адаптація або колірне пристосування, яке виражається в зниженні чутливості ока до певного кольорового подразника внаслідок тривалості його дії. Як поява відчуття, так і його зникнення не відбувається раптово або із закінченням дії подразника. Тому після припинення дії подразника в оці залишається «слід», або наслідок, роздратування, яке дає «послідовний образ». Прикладом може бути простий експеримент: протягом 1 хвилини необхідно дивитися, наприклад, на червону троянду, намальовану на білому аркуші паперу, потім перевести погляд на білу стіну, де явно з'явиться зображення квітки.

Слухові відчуття

 Особливе значення слуху у людини пов'язано зі сприйняттям мови і музики. Слухові відчуття є відображенням того, як впливають на слухові рецептори звукові хвилі, які породжуються, лунають тілом і являють собою змінне згущення і розрідження повітря. В звуках людської мови теж представлені як шуми, так і музичні звуки. Основними властивостями будь-якого звуку є його гучність, висота і тембр. При дії звуку в слуховому апараті відбувається процес адаптації, що змінює його чутливість. Так, наприклад, постійно працюючи в умовах гучних звуків, людина до старості може частково або повністю втратити слух. Однак, в області слухових відчуттів адаптація невелика і виявляє значні індивідуальні відхилення. Особливо сильно позначається дія адаптації при раптовій зміні сили звуку. Це так званий ефект контрасту.
 Між музичними звуками і шумами немає, однак, різкої межі. Акустична складова частина шуму часто носить яскраво виражений музичний характер і містить різноманітні тони, які легко вловлюються досвідченим вухом. Свист вітру, різні шиплячі шуми з включеними в них високими тонами різко відрізняються від шумів гулу і дзюрчання, що характеризуються низькими тонами.
 Далеко не всі звуки сприймаються нашим вухом, що залежить від висоти звуку (ультразвуки, інфразвуки залишаються поза межі нашої чутності), причому в окремих людей чутливість вуха може давати різні індивідуальні відхилення, а пороги слуху у людей мінливі в залежності від віку (у літніх людей чутливість до високих тонів поступово падає).  При підвищенні інтенсивності високого звуку виникають відчуття лоскотання в вусі (дотик звуку), а потім і почуття болю.
 Тембр складного звуку грає важливу роль в сприйнятті гармонії та емоційної виразності. Слухові відчуття грають роль не тільки у сприйнятті розмовної прямої мови і звуків навколишнього середовища, а й роль відмінності емоційних забарвлень голосів, впізнавання на слух голосів людей в залежності від тембру (високий, низький), висоти і гучності звуку, при цьому людина може і сама висловити свої почуття, наприклад, показати своє емоційне напруження або, навпаки, задоволення. Залежно від висоти, тембру і гучності звуку людина може відчувати на собі емоційну напругу, дискомфорт, який в деяких випадках доходить до болю, а у випадках тривалості або безперервності неприємних звуків може розвинутися психічна неврівноваженість, тобто з'явиться дратівливість, плаксивість, схвильованість. І, навпаки, при впливі мелодійних, спокійних звуків на людину може виражатися в його врівноваженості, умиротворення.

Нюхові відчуття.

 До недавнього часу прийнято було думати, що нюх у людини не відіграє особливо істотної ролі. Дійсно, він відіграє значно меншу роль в пізнанні зовнішнього світу, ніж зір, слух і дотик. Але значення його все-таки велике, через наслідки, яке нюх надає на функції вегетативної нервової системи та на створення позитивного чи негативного фону. Нюх доставляє нам велике різноманіття різних відчуттів, для яких характерний властивий їм яскравий позитивний або негативний афективно-емоційний тон.
 У життєдіяльності людей нюх грає велику роль у поєднанні з емоційним чуттєвим тоном людини: майже всяке нюхове відчуття має більш-менш яскраво виражений характер приємного або неприємного; багато з нюхових відчуттів викликають дуже різку позитивну або негативну реакцію. Є запахи нестерпні, інші - чарівні. Деякі люди особливо чутливі до впливу, і чутливість багатьох у цьому відношенні велика, що породила цілу галузь промисловості - парфумерію.
 На основі життєвого досвіду, можна сказати, що нюх відіграє значну роль при спілкуванні з іншими людьми і в процесі життєдіяльності. Наприклад, при різкому запаху (запах поту, різкий запах виробів парфумерної промисловості або особиста непереносимість будь-якого запаху) у людини виникає негативний настрій по відношенню до співрозмовника, погіршується настрій, а в деяких випадках і загальний стан (нудота, запаморочення), а в інших випадках, коли ми відчуваємо ніжні, приємні для нас запахи (запах бузку або конвалій навесні, морський запах) з'являється доброзичливе, радісне відчуття, поліпшується загальне самопочуття людини, також може підвищитися працездатність.

Тактильні відчуття - дотик

 Дотик - обмацування людиною предметів, пов'язане із впливом на них. Саме тому ми відокремлюємо дотик від шкірних відчуттів; це специфічне людське почуття «працюючої та пізнавальної руки»; воно відрізняється особливо активним характером. Дотикове пізнання матеріального світу відбувається у процесі руху, що переходить у свідомо цілеспрямовану дію пізнання предмета.
 Дотикові відчуття спільно із тиском і м'язово-суглобовими - кінестетичними відчуттями та поєднуючись з різноманітними даними шкірної чутливості, відображають безліч інших властивостей, за допомогою яких ми розпізнаємо предмети оточуючого нас світу. Взаємодія відчуттів тиску і температури дає нам відчуття вологості, що дозволяє розпізнавати рідкі тіла на відміну від твердих. Взаємодія відчуттів глибокого тиску характерно для відчуття м'якого, а у взаємодії з термічним відчуттям холоду вони породжують відчуття липкості.
 У ході індивідуального розвитку з самого раннього дитинства, вже у немовляти, рука є одним з найважливіших органів пізнання навколишнього світу. Немовля тягнеться своїми рученятами до всіх предметів, що привертає його увагу. Дошкільнята і часто молодші школярі теж при першому знайомстві з предметом хапають його руками, активно крутять, переміщають, піднімають. Таким чином, відчуття відіграє роль дієвого ознайомлення у процесі активного пізнання предмета.
 Зазвичай дотик функціонує у людини у зв'язку із зором і під його контролем. Тобто за допомогою дотику ми можемо розрізнити форму предмета, його розмір, матеріальну форму (твердість, рідину, в'язкість), але без зору не зможемо визначити всю барвистість даного предмета, відчути насиченість кольору, яскравість, світлість…
 Шкірна чутливість поділяється класичною фізіологією на чотири різних види. Розрізняють рецепції: болю, тепла, холоду, дотику і тиску.
Біль є біологічно дуже важливим відчуттям для організму, часто захисним пристосуванням. З'являючись, біль сигналізує про небезпеку організму. Больова чутливість розподілена нерівномірно, на поверхні шкіри і у внутрішніх органах. Є ділянки мало чутливі до болю і значно більш чутливі. У середньому на 1см2 доводиться 100 больових точок. За даними досліджень Л.А.Орбелі, біль - це складний стан організму, обумовлений взаємодією різноманітних нервових і гуморальних факторів. Відчуття болю для людини, як правило, пов'язане з почуттям невдоволення і страждання.
 У житті часто доводиться спостерігати, як у людини, зосередженої на своїх больових відчуттях, самі відчуття, розростаючись, стають абсолютно нестерпними. Поряд з цим, людина, що скаржиться на нестерпний біль, включившись у цікаву і важливу для неї розмову або справу, забуває про біль, майже перестаючи її відчувати. Люди, які переносили муки інквізиції і усілякі тортури в ім'я своїх переконань, перш за все були мужніми людьми, які, і відчуваючи найбільшу біль, знаходили в собі силу не піддаватися їй, а діяти, підкоряючись іншим, більш для них істотним і глибоким, мотивам, але при цьому самі ці мотиви, можливо, робили їх менш чутливими до больових подразнень. 
 Температурна (термічна) чутливість дає нам відчуття тепла і холоду. Ця чутливість має велике значення для рефлекторної регуляції температури тіла. Температурні відчуття забезпечують відносну незалежність по відношенню до температурних змін навколишнього середовища. При цьому, залежно від інтенсивності подразника змінюється не тільки кількість чутливих точок, а й якість одержаного відчуття: відчуття тепла змінюється відчуттям болю, відчуття болю переходить у відчуття тепла і т.д.
 На основі температурних відчуттів, автоматичне регулювання внутрішньої температури тіла відносно незалежною від середовища, доповнюється здатністю створювати штучне середовище - теплі житла, одяг, прилади домашнього користування: кондиціонери, обігрівачі, тени…, за допомогою яких людина підтримує найбільш сприятливе середовище для свого організму.
 Здатність до подвійної регуляції температури (внутрішньої і зовнішньої) має важливе значення в життєдіяльності людини, тому що температурні умови відображаються в термічній чутливості і впливають на загальну активність людини та її працездатності.
 Відчуття дотику і тиску тісно пов'язані між собою. Тиск відчувається як сильний дотик. Характерною особливістю відчуттів дотику і тиску (на відміну, наприклад, від больових відчуттів) є відносно точна їх локалізація, яка виробляється в людини в результаті досвіду за участю зору і м'язового відчуття. Характерною для рецепторів тиску є швидка адаптація. У силу цього ми зазвичай відчуваємо не стільки тиск, скільки зміни тиску. Пороги чутливості не є раз і назавжди фіксованою величиною, вони змінюються залежно від різних умов. На тонкощі шкірної чутливості явно позначається втома.

Смакові відчуття.

 Смакові відчуття, як і нюхові, обумовлені хімічними властивостями речей. З комплексу відчуттів, що викликаються смаковими речовинами, можна виділити чотири основних: солоне, кисле, солодке і гірке. Їдкий і терпкий смаки обумовлені цілим комплексом різноманітних відчуттів. Саме таким більш-менш складним комплексом обумовлений зазвичай смак їжі, яку ми зазвичай їмо. Роль смакових відчуттів у процесі їжі зумовлена станом потреби в їжі. У міру посилення цієї потреби вимогливість зменшується: ситого спокусить лише те, що здасться йому спокусливим в смаковому відношенні.
 На смак поширюються ті ж загальні закони, що й на інші органи чуття, зокрема закон адаптації. Велику роль у смакових відчуттях відіграє процес компенсації, тобто заглушення одних смакових відчуттів (солоне) іншими (кисле). Спостерігається також явище контрасту.
 Смакові відчуття грають помітну роль в налаштуванні емоційного стану. Породжувані хімічними речовинами, які надходять із зовнішнього середовища, впливаючи на вегетативні функції, вони можуть зумовити приємний або неприємний емоційний фон самопочуття.
 Через вегетативну нервову систему смак, поряд з нюхом, впливає на пороги інших рецепторних систем, наприклад на гостроту зору і слуху, на стан шкірної чутливості.
 Смакова система може давати різноманітні більш-менш гострі й приємні відчуття. Хоча нормальна людина зі значно розвиненими громадськими, культурними інтересами, живе не для того, щоб їсти, а їсть для того, щоб жити і працювати. Тому тонкі відтінки смакових відчуттів у системі людської поведінки відіграють дуже підпорядковану роль.

Кінестетичні відчуття. 

 
 Показання про стан нашого тіла в просторі, його пози, пасивні і активні рухи, рухи окремих частин тіла відносно один одного, дають різноманітні відчуття від внутрішніх органів, від м'язової системи та суглобових поверхонь. Статичні відчуття в життєдіяльності людини відіграють роль: визначення тіла в просторі. Основним органом для регулювання положення тіла в просторі є лабіринтовий апарат, а саме вестибулярний апарат. Таким чином, лабіринт у процесі діяльності людини сигналізує положення голови в просторі, у зв'язку, з чим відбувається перерозподіл тонусу мускулатури.
 Завдяки кінестетичним відчуттям людина з закритими очима може визначити положення своїх членів. Кінестезій знаходиться в тісній взаємодії із зором та дотиком. У поєднанні з ними, кінестетичні відчуття грають значну роль у процесі здійснення діяльності людини, а саме роль вироблення у нас просторових сприймань і уявлень. Істотною стороною автоматизації рухів є перехід контролю над їх виконанням з екстеро-пропріорецепторам. Наприклад, такий перехід має місце, коли піаніст, вивчивши музичний твір, перестає керуватися зоровим сприйняттям нот і клавіатури, довіряючись мистецтву своєї руки.

Органічні відчуття.

 Органічна чутливість доставляє нам різноманітні відчуття, що відображають життя організму. Органічні відчуття пов'язані з органічними потребами і викликаються в значній мірі порушенням автоматичного протікання функцій внутрішніх органів. До органічних відчуттів належать відчуття голоду, спраги відчуття, що йдуть з серцево-судинної, дихальної та статевої системи тіла, а також відчуття, складові хорошого або поганого загального самопочуття.
 Голод і відчуття, що його супроводжують, стали предметом численних досліджень. На основі цих досліджень було встановлено: подразнення, що виходять від скорочення порожнього шлунку, передаються в мозок, і тому в результаті цього процесу виникає відчуття голоду.
 Спрага виражається у відчуттях, локалізованих в роті, глотці і верхній частині стравоходу. Коли спрага досягає великої сили, до цих відчуттів приєднується стиснення глотки, що викликає спазматичні відчуття і судомні рухи ковтання і з'являється почуття дискомфорту.
 Статева потреба дає людині загальні розмиті відчуття і відчуття місцеві, локалізовані в ерогенних зонах. Зрозуміло, що статева потреба або статевий потяг людини ніяк не може зводитися до цих відчуттів, примітивним чуттєвим збудженням. Воно опосередковано цілим світом найскладніших, специфічних людських відносин і переживань.
 Дихальна система доставляє нам більш-менш різкі відчуття при порушенні автоматичної регуляції дихання. Не одержує належного задоволення потреба в повітрі відбивається у специфічних загальних і локалізованих відчуттях задухи.  Всі органічні відчуття мають ряд загальних рис:
вони пов'язані з органічним потребами, вони грають роль у вказування на виникнення потреб, вони, відображаючи потреби, зазвичай пов'язані з руховими імпульсами. Вони включені зазвичай в психомоторну єдність, нерозривно поєднуючись з цілою низкою намічених мимовільних рухів, які, викликаючи потребами і прямуючи в порядку рефлекторного автоматизму на їх задоволення, накладають специфічний відбиток на відповідні відчуття.
Таким чином, органічні відчуття сплетені з різними сторонами психіки людини - з афективними станами, з потягами та прагненнями людини, і з самого початку, вступаючи в зв'язок з людськими потребами, дають нам зрозуміти, що психічні та свідомі компоненти не вичерпуються органічними відчуттями.
Органічні відчуття викликають різні емоційні стани, які людина своїми діями намагається підтримувати або усувати. Раціональність цих дій (вживання їжі, напоїв, ліків; відпочинок; праця) потребує обізнаності з характером органічних відчуттів, їх причинами та доцільністю заходів щодо їх усунення або задоволення. Деякі ліки, їжа, куріння на якийсь час гальмують, притамовують певні неприємні відчуття, проте водночас завдають організмові значної шкоди.

Вібраційне відчуття

 Спеціалізація органів чуттів, або їх рецепторів, виражається в тому, що і неадекватний подразник, впливаючи на певний рецептор, може викликати специфічні для нього відчуття при впливі як світлом, так і електричним струмом або тиском («іскри з очей сиплються» при ударі). Але й механічний подразник може дати відчуття тиску, звуку або світла в залежності від того, чи впливає він на дотик, слух або зір.
 Існують ще недостатньо вивчені інтермодальні види чутливості. Така, наприклад, вібраційна чутливість, яка пов'язує тактильно-моторну сферу із слуховою, що в генетичному плані є перехідною формою від дотикових відчуттів до слухових.
 Вібраційне відчуття - чутливість до коливань повітря, що викликається рухомим тілом. Вібраційне відчуття є проміжною, перехідною формою між тактильною і слуховою чутливістю. При нормальному слуху вібраційне відчуття особливо не виступає, але при ураженні слухового органу його функція ясно проявляється.
 Особливе практичне значення вібраційна чутливість набуває при ураженнях зору і слуху. У житті глухих і сліпоглухонімих вона грає велику роль. Сліпоглухонімі завдяки високому розвитку вібраційної чутливості дізнавалися про наближення транспорту на далекій відстані. Таким же чином, за допомогою вібраційного почуття, сліпоглухонімі дізнаються, коли до них у кімнату хтось входить. У деяких випадках розвиток вібраційної чутливості і особливо вміння користуватися нею досягає такої досконалості, що дозволяє сліпоглухонімим вловлювати ритм музики.
 Таким чином, відчуття грають важливу роль в життєдіяльності людей. Вони, відбиваючи властивості предметів об'єктивного світу, допомагають людині в пізнавальному процесі, а також є чуттєвим відображенням дійсності.
 За допомогою відчуттів людина робить все свідомо і несвідомо, але і в тому, і іншому випадку, дана діяльність може нести в собі повчальний характер, а також може відбуватися вдосконалення вже отриманих знань і навичок. Відчуття сигналізують нашому мозку про емоційні, органічні, кінестетичні та інші зміни нашого організму, наприклад, про біль, відчуття голоду або насичення, зміни нашого тіла в просторі…  При цьому людина може відчувати як задоволення, так і невдоволення.
 Слід пам'ятати, що бувають люди, позбавлені будь-якого відчуття (сліпі, глухонімі, позбавлені будь-яких частин тіла і т.д.), при цьому у даних людей загострюються інші почуття. Звичайно, щоб відчувати себе повноцінною людиною, необхідно мати весь комплекс відчуттів, берегти їх, розвивати їх чутливість і вдосконалювати.