Сприйняття як початковий етап психічних процесів.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з найважливішими психічними функціями: відчуття, сприйняття, усвідомлення, увага; встановити природу відчуттів та сприйнять, а також їхню роль у пізнанні навколишнього світу.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати, логічно мислити та робити висновки і узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, хімія, фізика, література.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, фото.
Основні поняття та терміни: психіка, відчуття, сприйняття, увага.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методами індивідуальних та фронтальної бесід з’ясувати знання учнів про сенсорні системи, про значення аналізаторів для життєдіяльності.
1. Запросити групу учнів до дошки і проробити з ними невеликий дослід: кожному дати у руки певний предмет, а вони із закритими очима повинні визначити який предмет дано їм у руки; що вони відчувають, тримаючи його?
2. Відкрити очі і пересвідчитись, чи дійсно у руках те, що вони гадали.
3. Як можна назвати ту річ, що побачили, відчули руками або носом (якщо нюхали його)?
4. За допомогою чого вдалося це зробити? Які системи організму допомагають відчувати навколишній світ?
5. Чому сенсорні системи так назвали? Як їх ще називають?
6. Як назвав І.П.Павлов ці системи і чому7
7. Який процес є фізіологічною основою відчуттів?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.
Подумати над проблемним запитанням: як можна назвати суму відчуттів, які допомагають нам відчувати все навколо себе?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ, які безпосередньо впливають в даний момент на органи чуттів (сенсорні системи). Відчуття – це первинні сигнали дійсності. За допомогою відчуттів ми пізнаємо величину, форму, колір, температуру, запах, смак … предметів, що нас оточують. Тобто, відчуття є початковим джерелом всіх наших знань про навколишній світ. Відчуття властиві і тваринам, причому деякі, наприклад, орли мають більш гостріший зір ніж люди, собаки мають кращий нюх та слух, очі мурах розрізняють УФ проміння, летючі миші та дельфіни розрізняють ультразвуки, яких не чує людина, а змії відчувають найменші коливання температури – 0, 001 град.. Але око людини розрізняє в предметах набагато більше, ніж око чи вухо тварин, тому що відчуття людини збагачується мисленням, досвідом і мовою. Адже вся історія розвитку людини є історією розвитку відчуттів. Може ви знаєте, яке відчуття з’явилось у процесі еволюції першим? (Нюх).
Люди, сліпі від народження чи глухі ніколи не зможуть побачити всі барви природи, ніколи не зможуть почути різноманітних звуків. Але коли втрачається якийсь орган чуття в процесі життя – це велика трагедія. Необхідно берегти своє здоров’я, щоб на повну силу відчувати вплив оточуючого середовища. (Навести приклади про сонце, про вибухові речовини..)
Як ви вважаєте, чи може бути “взаємодопомога” аналізаторів? Звичайно, може, тому що коли втрачається один аналізатор, то всі інші починають компенсувати діяльність втраченого. (Навести приклади про сліпих, які дотиком можуть визначити колір, приклади про глухих танцівників, про Бетховена…)
А чи можна розвивати свої почуття? Так, можна. Цей розвиток залежить від вимог, які потребує життя, діяльність, професія. Наприклад, пілот або механік по звуку мотора може визначити неполадки у машині, працівники текстильної промисорвості або модельєри можуть визначити десятки відтінків одного кольору, а працівники парфумерної промисловості можуть визначити найтонші запахи.
Таким чином, за допомогою відчуттів ми можемо відчувати оточуючий нас світ, але окремо: колір предметів, запах, форму, величину… Відчуття дають матеріал для більш складніших психічних процесів – сприйняття, мислення, уявлення.
Як же можна назвати сукупність відчуттів? СПРИЙНЯТТЯ!
Отримані відчуття через аналізатори відбиваються в центрах кори, і між ними виникають тимчасові зв’язки, які дозволяють сприймати предмет в цілому. На відміну від відчуттів сприйняття – це відображення в мозку людини не окремих властивостей предметів і явищ, а предмети і явища в цілому. При сприйнятті розрізнені відчуття набувають цілеспрямованого характеру. В основі кожного сприйняття лежать відчуття, але сприйняття не можна назвати сумою відчуттів, бо одне сприйняття неможливе без діяльності пам’яті, мислення. Сприйняття – це не пасивне відображення дійсності, а складний процес, в результаті якого ми глибоко пізнаємо світ. За дослідженнями вчених важливою складовою частиною сприйняття є рухи: рухи очей, рухи рук, а також словесне визначення предмета. ( Показати контури собаки).
Спеціальних органів сприйняття немає, але матеріали для сприйнять дають аналізатори. В основі сприйнять лежать між- аналізаторні зв’язки. Наявність таких зв’язків дозволяє правильно сприймати предмет лише на основі одного аналізатора. Збудження одного аналізатора призводить до збудження відповідної системи міжаналізаторних зв’язків. (Навести приклади про мелодію телепередач). Отже, в процесі сприйняття не всі аналізатори відіграють однакову роль. Один з них обов’язково ведучий. І в залежності від того, який відіграє головну роль, розрізняють види сприйнять: зорові, слухові, дотикові…Існують складні види – це комбінації відчуттів. Сприйняття тісно пов’язані з минулим досвідом людини, з минулими сприйняттями Оце і є історичний розвиток відчуттів і сприйнять в процесі життя. Наприклад, що ви можете сказати, дивлячись на банан чи ананас, на касету відео чи диск комп’ютера. На сьогоднішній день ці речі всім зрозумілі, а запитайте своїх батьків, чи знали вони про це у вашому віці.
В процесі сприйняття дуже важливим є впізнавання. Сєченов писав, що в процесі впізнавання образ того, що видно в даний момент накладається на образ того, що зберігається в пам’яті.. Якщо ці образи співпадають, то людина впізнає предмет. Впізнавання буває специфічне і неспецифічне. (Навести приклади про машини чи будинки).
Сприйняття має вибірковий характер – це виділення одних об’єктів у порівнянні з іншими. Кожна людина помічає навколо себе те, що її цікавить: те, що знаходиться в центрі уваги називається об’єктом сприйняття, а все інше – фоном. (Показати малюнки з двоїстим зображенням, маленьку рослину у великому горщику, навести приклади про те, як одна людина подобається іншій).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Проведемо невеликий дослід про сприйняття часу учнями. Перед дослідом зачитати слова американського письменника про образ часу: “це замерзаюче море, де сучасне нагадує льодову кірку, яка повзе все далі і стає товстішою. Позаду залишається застигла маса льоду (минуле), попереду – рідка вода (майбутнє). Д.Уіндем.
Хід досліду.
1. Визначити сприйняття часу на світлі за 1 хв.
2. Визначити сприйняття часу у темряві за 1 хв., тобто із заплющеними очима.
3. Визначити похибку в бік переоцінки чи недооцінки.
А від чого залежить сприйняття часу людиною? Причин може бути багато. (Прослухати відповіді учнів і доповнити їх). У однієї і тієї ж людини сприйняття часу може залежати від фізичного і душевного стану. При доброму стані час іде швидше, в при поганому довше. Зачитати приклади А.Крісті: “Якщо на протязі години людина зазнає жахливі відчуття та емоції, то це означає, що вона прожила багато годин… час визначається не годинами, а серцебиттями”. Про теорію відносності А.Ейнштейн говорив так: “Дві години, які ви провели з коханою дівчиною здаються вам хвилиною. А, якщо вам доведеться хвилину посидіти на розжареній грубі, то ця хвилина буде здаватися як дві години”.
А як ви думаєте, чи завжди сприйняття дає абсолютно вірне уявлення про предмети навколишнього середовища? Відомі факти помилок сприйняття – ілюзії, які бувають частіше зорові або слухові. Ілюзії – це не хвороба, а наслідок деяких особливостей людського сприйняття і носять закономірний характер. Правдивість сприйняття завжди можна перевірити практикою. (Навести приклади зорових ілюзій: квадрати, відрізки, прямокутники на світлому та темному фонах, слухових ілюзій: що важче – 1 кг пір’я чи 1 кг картоплі).
Із сприйняттями тісно пов’язані спостереження і спостережливість. Спостерігати це не просто дивитись, а придивлятись, не просто слухати, а прислухатись. Спостереження дає можливість глибше розуміти оточуюче, робити вірні висновки. Спостереження завжди здійснюється з пізнавальною метою і пов’язане з мисленням, а саме з аналізом і порівнянням. Якщо людина здатна спостерігати, то у неї виникає якісна особливість характеру – спостережливість, яка пов’язана з допитливістю і цікавістю до предметів і явищ.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Чому ж відчуття – початкове джерело наших знань про навколишній світ?
Чому ж сприйняття – початковий етап психічних процесів?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.скачать dle 10.3фильмы бесплатно