Вивчаючи органи дихання людини, ми особливу увагу звертаємо на апарат цієї системи, який створює звуки.  В історії розвитку та становлення людини особливе значення надавалось умінню виділяти звуки. Звуки, спочатку нечленороздільні, пізніше членороздільні, мали значний вплив в еволюції людства, адже саме мова є важливим продуктом організму людини. Дар слова, як кращий засіб вираження різноманітних процесів внутрішнього життя людини, як могутнє знаряддя підкорення своїй волі інших, як засіб живого спілкування, по своїй сутності став основою у твердженні могутності людини і людства в цілому. 

Кожна жива істота, а люди найбільше, придають озвучуванню життя майже першочергове значення в житті. Всі ми знаємо, як кожна сім’я чекає першого слова від своїх дітей, які пройшли грудний період свого існування, бо слова – одна з основних можливостей спілкування між людьми. Голос неможливо відчути матеріально, його не можна взяти в руки, його не можна побачити. Що ж це таке?   

Звуки являють собою швидкий коливальний рух частинок повітря або іншого середовища, які сприймаються вухом. Джерело звуку, приведене в коливальний рух, поширює навколо себе звукові хвилі, які впливаючи на орган слуху, викликають відчуття звуку.

Нам, звичайно, доводилося чути свій голос у запису, і ми постійно дивувалися його звучанню, так як звучить він абсолютно інакше, ніж ми його чуємо. Комусь здається, що його голос у записі звучить вище, комусь - нижче, але завжди це зовсім не схоже на те, що чуємо самі, коли говоримо. Маленькі діти взагалі не здатні розпізнати свій голос у записі. Який же голос «правильний»? Як не дивно, обидва. Слухаючи свій голос в процесі розмови, ми сприймаємо його не тільки вухами. Ми чуємо звукові хвилі, що поширюються всередині нас, через рідину, що заповнює внутрішні органи.

Мова починається в гортані, звідки виходять звукові вібрації. Частина цих вібрацій поширюється повітрям. Це саме те, що чують інші, коли ми розмовляємо, і те, що записується, наприклад, диктофоном. Інша частина вібрацій проходить через рідини і різні тканини нашої голови. Внутрішнє і середнє вухо розташовані в кісткових порожнинах. Внутрішнє вухо містить рідину, а середнє - повітря, і обидва вони знаходяться в постійній компресії. Гортань також містить рідину. По повітрю звук поширюється інакше, ніж в рідині і щільних тканинах. Ця різниця стосується практично всієї ширини тонів, які ми сприймаємо, тому оточуючі чують зовсім не те, що чуємо ми.

Голос, який ми чуємо називають "внутрішнім" голосом, який неодмінно вище або нижче, ніж той, який чують - "зовнішній" голос. Тому можна сказати, що насправді у нас два голоси. І обидва з них - наші "справжні" голоси.

Орган дихальної системи – гортань – це не тільки частина дихальної системи, а й орган утворення голосу. В гортані натягнуті дві голосові зв'язки, що складаються з еластичних пружних волокон, розташованих паралельно одне до одного. Між голосовими зв'язками є голосова щілина. Натяг голосових зв'язок змінюється завдяки скороченню або розслабленню прикріплених до них м'язів. При цьому голосова щілина може звужуватися або розширюватися.

Голос утворюється тільки тоді, коли видихуване повітря проходить через голосову щілину, яка при цьому звужується. Натягнуті зв'язки починають коливатися, і виникає звук. Коли людина мовчить, то голосові зв'язки розходяться, голосова щілина набуває вигляду рівностороннього трикутника. Голосові зв'язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань за секунду. Висота голосу людини залежить від довжини голосових зв'язок. Чим коротші голосові зв'язки, тим більша частота їхніх коливань і тим вищий голос. У жінок голосові зв'язки коротші, ніж у чоловіків, тому жіночий голос вищий.

Голосовий апарат складається з чотирьох частин: дихальних органів, вібраторів, резонаторів і артикуляторів. Дихальні органи - це легені, мускулатура, що втягує повітря в легені, й інші м’язи, що виштовхують повітря з легень. Вібратори - це голосові звуки. Коли вони зіщулені, повітряний потік, що йде із легень, заставляє їх швидко вібрувати, породжуючи коливання. Резонатори включають носоглотку, гортань, порожнини рота й носа. Вони створюють відтінок звуку та посилюють звук, що виникає завдяки дії голосових зв’язок. Зміни форми і об’єму порожнини рота забезпечують чіткість кожного звука або дають резонанс. Артикулятори (язик, губи, зуби, нижня щелепа, м’яке піднебіння) створюють із звуків склади і слова.

Перелічені частини голосового апарата беруть участь у створенні п’яти елементів голосу: а) звучності; б) темпу; в) висоти; г) тембру; д) дикції (артикуляції). 

Голос - це природний дар, нічим не замінне надбання людей, професії яких пов’язані із використанням свого голосу: актора, диктора,  художнього читця, оратора. Звучність голосу дає оратору можливість донести промову всій аудиторії; зміни темпу підкреслюють важливі й менш значимі проблеми; тембр відіграє важливу роль не тільки як загальне забарвлення звуку, але й здатність голосу варіювати в залежності від почуттів, які передає оратор; висота дозволяє розширити спектр голосових модуляцій, значно різноманітити й забарвити голосову виразність; дикція, правильна вимова дає високу мовну культуру: неправильна вимова в 100 % дає негативний результат промови, зменшує можливість зрозуміти оратора взагалі.

Крім усього сказаного, голос є віддзеркаленням настрою людини. Існує величезна кількість відтінків голосу. Він може змінюватися залежно від почуттів, які відчуває індивід. Вважається, що голос не може обманювати і приховувати правду. Грунтуючись на цьому судженні, учені провели дослідження голосів зацікавлених одна в одній людей на присутність у відтінку певних ознак, які можна помітити.