Вміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти — вже ганьба. 

Тому що правильне мовлення — не стільки достоїнство вправного промовця,

 скільки властивість кожного громадянина.

Цицерон

Вивчаючи систему органів дихання, ми всі знаємо, що до її складу входить надзвичайно важливий орган – гортань. Чим же він надзвичайний? А тим, що саме завдяки йому ми маємо можливість спілкуватися. 

Якщо чітко і детально розібратися, то за своєю будовою голосовий апарат  гортані досить простий. Але, можливо, це на перший погляд. Гортань – канал між глоткою і дихальною трубкою – трахеєю. Складається з хрящів, поєднаних зв’язками, мембранами, суглобами і м’язами. Тут же розміщені і голосові зв’язки, що являють собою складки слизової оболонки гортані. У період статевого дозрівання гортань збільшується і на горлі стає помітним виступ – кадик, якого ще називають Адамове яблуко. Він складається із двох пластинок щитоподібного хряща гортані. Звичайно, особливо він стає помітним у хлопців вже з підліткового віку. Такі різкі зміни заважають юнакам володіти своїм голосом, і тому період росту гортані називають «ломкою» або «мутацією» голосу. Потім поступово голос стає чоловічим, тобто все нижчим. 

Дихальна система породжує голос: повітря виходить з легень через гортань в результаті чого голосові зв’язки коливаються, видаючи слабкий звук. Цей звук підсилюється і змінюється, проходячи через горло і рот, які працюють як резонатори. Потім зуби, губи, піднебіння і язик перетворюють звуки у мову. Таким чином, ці допоміжні у створенні мови органи, якими є язик, зуби, губи, нижня щелепа і піднебіння, називаються органами артикуляції. Завдяки їм звуки, і голосні, і приголосні, набувають форми слів. Від положення і форми органів артикуляції залежить дикція людини.

Якщо ви спробуєте порівняти голос і, наприклад, музичний інструмент, то побачите, що це неможливо, бо голос живий. Рух, погляд, дотик, навіть дихання, що виходить з ніздрів, не простягаються так далеко, як голос. Існують три ступені струму дихання: перший ступінь - це вдихання і видихання через ніздрі. Цей струм простягається назовні і має певний ефект. Другий ступінь струму дихання є подув. Коли людина дме через губи, цей струм дихання направляється більш інтенсивно. А третій ступінь, в якій дихання є найінтенсивнішим є звук, тому що тут подих виходить у формі звуку, отже оживлено.

Отже, дихальна система вирішує не лише задачу забезпечення дихання та постачання клітинам кисню, але і можливість говорити, співати, кричати. Звук з’являється тільки тоді, коли зв’язки напружені і виникає їхня вібрація. Якщо голосові зв’язки розслаблені, повітря проходить через гортань беззвучно. Тобто голосова щілина, яка розміщена між зв’язками, відкрита, і тому повітря проходить крізь них безперешкодно і тому беззвучно. Крім того, у гортані є м’язи, які натягують голосові зв’язки, щоб вони могли вібрувати. 

При утворенні голосних звуків повітря проходить глотку і рот напряму, необхідно лише рухати губами, щоб утворився потрібний звук. Але при утворенні приголосних звуків – необхідна участь і піднебіння, і язика, і зубів, і губ. Наприклад, для утворення звуку «б» або «п» треба стиснути губи, а щоб сказати «д» або «т» - притиснути кінчик язика до верхньої щелепи і ясен зубів. 

Вченими було встановлено, що на мову людини впливають ще й пазухи, які розміщені у кістках лицьового відділу черепа за очима і вище носа. Ці повітряні камери з’єднані з носовою порожниною. Разом з ротом і горлом, пазухи діють як резонатори. Вони допомагають зробити голос гучнішим і надають голосу кожної людини відповідного тембру. Тембр також залежить і від форми носа, і від форми рота, і від горла. А взагалі нашу мову контролює ЦНС. 

Кожного дня ми чуємо досить багато різних голосів. Ми легко впізнаємо по голосу своїх рідних, знайомих та відомих особистостей. Це відбувається тому, що голоси можуть бути схожими, але ж не однаковими. Особливостями голосу є: 

1.Тон – висота голосу, що залежить від тривалості або частоти коливань голосових зв'язок та вимірюється у герцах (Гц). Тон може бути низьким чи високим і пов’язане це із довжиною і товщиною голосових зв'язок: у чоловіків вони довші і товщі. Тиха розмова у чоловіка – це 25 дБ, а у жінок – 30 дБ. Звичайна розмова у чоловіків - 50 дБ, а у жінок – 55 дБ. Публічний виступ – у чоловіків - 60 дБ, а у жінок – 65 дБ. Голосний спів – у середньому – 100 дБ.

2.Гучність – це величина, що залежить від того із якою швидкістю виходить повітря із легень. Якщо швидкість більша, голос гучніший. Вимірюється також у децибелах.

3.Тембр – неповторна особливість звучання кожного голосу.

Говорити ми вміємо всі, а ось співати, - ні. Щоб добре співати, необхідно вміти керувати своїми голосовими зв’язками і контролювати дихання. Професійному співу треба вчитися. Жіночі і чоловічі голоси відрізняються діапазоном нот, які співці можуть взяти. Максимальну і мінімальну висоту голосу вимірюють у герцах. Наприклад:

-сопрано –247 - 1056 Гц;

-меццо-сопрано – 220 - 900 Гц;

-контральто – 176 - 840 Гц;

-тенор – 132 – 528 Гц;

-баритон – 110 – 440 Гц;

-бас – 82 – 396 Гц.

Для багатьох професій голос – основне знаряддя праці. Звичайно, всім людям голос потрібен для спілкування, але вміння керувати своїм голосом визначає професіоналізм людини. Співаки у своїх піснях виражають емоції, актори - свою роль, учителі – доносять знання до учнів, ведучі – інформують. Тобто всі професії людей у більшій чи меншій мірі пов’язані із використанням голосу. Він є інструментом  - чудовим і незамінним. Словарний запас у кожної людини свій, але в середньому десь до 10 тисяч слів.

У кожного з нас буває таке, що під час прослуховування свого власного голосу, записаного, наприклад, на диктофон, ми його не впізнаємо. Більшість людей не вірять і відмовляються визнавати, що їх голос звучить зовсім не так, як в реальному житті. Фізикам вдалося з’ясувати, в чому причина такого спотворення звуку при записі. Як виявилось, той голос, який чуємо ми, і той, який сприймають на слух оточуючі люди зовсім не різні голоси. Справа в тому, що наші співрозмовники чують тільки ті звукові коливання, які проходять крізь повітря, а нам ще і “доводиться” вловлювати коливання, які відбуваються всередині нашого організму, адже рідини, якими він заповнений, мають властивість спотворювати звукові коливання.  Маленькі діти взагалі не впізнають свого голосу при прослуховуванні, оскільки до внутрішнього ще не встигли призвичаїтись.

Біоенергетики вважають, що всі якості особистості передаються через голос. Голос - це не просто вібрації голосових за’язок, а по голосу можна дізнатися про людину все. Голос володіє найбільшою інформативною силою. Голос є віддзеркаленням настрою людини. Він може змінюватися залежно від почуттів, які відчуває індивід. За  допомогою голосу можна визначити стан здоров’я його власника, його настрій та душевні властивості. 

Голос у кожного різний і його відтінків також достатньо. Комусь від природи дістався приємний, оксамитовий голос, який можна слухати годинами, а хтось змушений жити з «осоружним». Але, як стверджують фахівці, це зовсім не вирок, так як над голосом можна і потрібно працювати.

Щоб голос ніколи нас не підводив, необхідно піклуватися про нього:

- по-перше, не пити надто холодних, або надто гарячих напоїв, хоча кількість випитої рідини повинна бути не менше 2 л, так як голосові зв’язки повинні добре зволожуватися; ніколи не пити одночасно рідини контрастної температури, тобто спочатку гаряче, а потім холодне, чи навпаки;

- по-друге, не носити одяг, що може стискати горло, тому що це затрудняє дихання, а отже і утворення голосу;

- по-третє, щоб зменшити подразнення горла у холодну погоду, пити багато теплої рідини, і говорити не голосно;

- по-четверте, не палити, так як тютюновий дим та його складові негативно впливають на голосові зв’язки і голос в цілому;

- по-п’яте, не перенапружувати голос криками та гучним співом.

З усього сказаного можна зробити висновок, що голос людини та її членороздільна мова – унікальне явище, яке відсутнє у всіх інших представників органічного світу. Вчені до цього часу не можуть дізнатись тонкощів спілкування між тваринами, які розуміють один одного без слів. Хоча всі вони мають свої неповторні голоси, які, звичайно утворюються зовсім не так як у людини. Це може бути ричання, виття, квакання, дзижчання, цвірінчання, гавкання, м’явчання…

Тому голос людини, її мова як друга сигнальна система, створені природою саме для спілкування у складному і багатозначному людському суспільстві.