Вокал птахів - набір голосових звуків, що утворюються птахами. Він поділяється на довгий спів і короткі голосові сигнали, різні за функціями. Відмінність між співом і голосовими сигналами, засновується на модуляції, довжині та контексті звуків. Спів або пісня зазвичай довший та складніший і асоціюється зі шлюбною, територіальною поведінкою та для захисту території. Голосові сигнали або заклики призначені переважно для комунікації, заклику або повідомлення про небезпеку, тобто виконують функції попередження або утримання зграї разом.

Голосові апарати птахів і людини належать до типу духових інструментів, звук у них утворюється за рахунок руху повітря. У людини гортань одна, а ось у птахів наявні дві гортані: верхня, як в усіх ссавців, і нижня, причому саме нижня в утворенні звуків - головна. Утворення у птахів другої гортані у нижньому відділі трахеї дало можливість використовувати дихальну трубку в якості сильного резонатору. У багатьох птахів трахея дуже розростається та збільшується в довжину та в діаметрі. Збільшуються в об’ємі і бронхи, у кожному з яких у багатьох птахів знаходиться по незалежному джерелу звуку.  У ХХ ст. у голосах птахів були знайдені навіть ультразвукові обертони – до 50000 Гц, тому голоси деяких птахів повністю складаються із ультразвуку. Для утворення звуків більшість птахів використовують інші «музичні інструменти» - дзьоб, лапи, крила,і навіть, хвіст. 

За назвою голосовий орган птахів - сірінкс - кісткова структура в основі трахеї, а в ссавців голосовим органом є гортань із голосовими зв’язками. Звук утворюється внаслідок вібрації стінок сірінкса і козелка, що викликаються продуванням повітря через сірінкс. Сірінкс та інколи повітряні мішки, що оточують його, резонують у відповідь на вібрації, що створюються мембранами, повз які проходить повітря при диханні. Птах контролює частоту звуку зміною напруження мембран. Він контролює як частоту, так і гучність, змінюючи швидкість видиху. Птахи здатні незалежно контролювати обидва боки трахеї, тому деякі види утворюють дві головні частоти одночасно.

Спів найрозвиненіший у, так званих, співочих птахів і здебільшого він видається самцями, а не самками, хоча це не є правилом. Найчастіше птахи співають біля гнізда, хоча деякі види здатні утворювати його під час польоту. Деякі групи птахів практично мовчазні, утворюючи лише механічні звуки, наприклад лелеки, що лише клацають дзьобами. Утворення звуків механічними засобами на відміну від сірінкса, має назву сонації. Термін «сонація» означає акт утворення невокальних звуків, що виникають з певним призначенням, та є комунікаційними сигналами, які утворюються неголосовими структурами, такими як дзьоб, крила, хвіст та пір'я.

Акустичний аналіз поєднується у птахів із здатністю видавати різноманітні звуки, що несуть біологічно важливу інформацію: звуки спілкування батьків і пташенят, сигнали тривоги, звуки та пози, що регулюють територіальні відносини, взаємовідносини партнерів... Голос і слух забезпечують можливість звукового спілкування не тільки між особинами свого виду, але і між різними видами. Так, наприклад, звук тривоги, виданий сойкою у лісі, сприймається як сигнал небезпеки багатьма птахами. Тому голос відіграє важливу роль ізолюючого механізму, що попереджає міжвидове схрещування.

Голосові сигнали дозволяють їм розпізнавати один одного за голосом, зокрема, розпізнавати своїх пташенят у колоніях.

Таким чином, при описі «мови» птахів мисливцями та натуралістами виділяють 5 головних типів звуків: заклик, пісня, територіальний сигнал, залицяння і тривога. Перші чотири становлять «базову» поведінку і подаються при відносній безпеці та спокої, тоді як останній означає присутність хижака або іншої загрози.

Спів птахів розвився як:

- елемент статевої поведінки, зокрема залицяння і привертання самок самцями;

- позначення території;

- індикатор пристосованості до умов довкілля;

- індикатор здоров'я, так як на характеристики та частоту співу можуть впливати паразити та хвороби.

Часто різні за функцією типи співу продукуються лише протягом певного сезону або у різні частини доби, коли потрібне виконання певної функції, і лише протягом цього часу вони сприймаються іншими птахами. Наприклад, самець західного соловейка утворює спів, призначений для привернення самок, лише уночі (коли співають лише неспаровані самці), а спів, призначений для позначення території, - майже виключно протягом ранкового хору (коли співають всі самці).

Багато птахів здатні подавати сигнали дуетом. Деколи такі дуети настільки синхронізовані, що звучать як один голосовий сигнал, їх називають антифонними. Дуетні сигнали відмічені у багатьох родин птахів.

Кілька сотень видів птахів по всьому світу здатні до імітації. Наприклад, назва пересмішник була надана цьому птаху саме за здатність копіювати звуки інших птахів та відтворювати їх у відповідь. Іншим відомим видом, здатним до копіювання, є звичайний шпак, що «передразнює» навіть пересмішника. В Європі та Британії звичайний шпак є найвідомішим імітатором співу інших птахів, що часто відтворює звуки таких птахів як звичайний канюк, звичайна вивільга, сіра сова, качки і гусаки. В деяких випадках ці птахи здатні навіть імітувати голос немовля або навіть звуки падаючих бомб під час Другої світової війни. За деякими даними в одному випадку шпак зімітував свисток футбольного судді, чим викликав непорозуміння під час гри.

Новонароджені чагарникові очеретянки починають імітувати навколишні звуки у віці біля 1 місяця після вилуплення, цей процес продовжується протягом міграції та припиняється в січні, коли птаху вже 6-7 місяців, після цього птах втрачає здатність до навчання. За цей період птах встигає запам'ятати спів від 63 до 84 інших видів, з яких в середньому 31 європейський вид і 45 африканських. 

Найбільш вражаючим та популярним серед людей прикладом імітації звуків птахами є імітація людської мови. Відомо кілька хвилястих папужок, що виросли у неволі, чий репертуар досягав до 550 слів. Крім того, дуже добрими здатностями для імітації мови людини володіють африканська сіра папуга, австралійські папуги, такі як великий жовточубий какаду і південноамериканські амазони. Александер фон Гумбольдт під час дослідження Південної Америки описав випадок, коли йому вдалося почути від папуги «мертву мову» знищеного племені. В Європі, де папуги до кінця ХV століття були відомі досить мало, здатністю імітувати голос людини були відомі деякі представники родини воронових, такі як галка, сорока і крук.

Зрозумілішими є випадки привласнення голосових сигналів, а не співу птахів. Наприклад, наша звичайна сойка, також червоноголова горихвістка часто видають сигнал загрози інших видів під час наближення потенційного хижака до їхнього гнізда, залишаючись самі у безпеці. В інших випадках імітація використовується для заманювання жертви у пастку, як чорноспиний лісовий сокіл, що здатний імітувати заклики про допомогу своїх жертв, а потім ловити птахів, що прилітали у відповідь.

Діапазон частот голосових сигналів залежить від умов навколишнього середовища, перш за все наявних шумів. Птахи співають голосніше та на більш високих частотах в міських районах, де наявний значний низькочастотний шум.

Вокалізація птахів, навіть одного виду, часто досить сильно відрізняється, утворюючи «діалекти». Ці діалекти можуть виникати як через різноманітність довкілля, так і внаслідок генетики. Найкраще ці відмінності досліджені для співу під час шлюбного періоду. Зазвичай самки, що виросли під впливом одного діалекту, не відповідають або відповідають гірше на спів самця того ж виду, що володіє іншим діалектом. Подібно до самок була досліджена і відповідь територіальних самців на спів чужаків. Так, зазвичай самці найсильніше відповідають на спів представників власного діалекту, слабкіше на представників свого виду з інших районів, і ще слабкіше на спів споріднених видів.