Живлення – основа життя. Кожен вид тварин відрізняється один від одного за характером живлення, часом та місцем добування поживи, кількістю з’їденої їжі…

Ми знаємо, що рух крові забезпечується роботою серця, яке нагнітає кров у судинну систему. Дія серця як насоса ґрунтується на здатності м’язів скорочуватися та розслаблятися, що призводить до зміни його об’єму. Всю різноманітність у будові таких нагнітальних насосів, що зустрічаються у тварин різних таксономічних груп, об’єднують у три типи.

Біофільтратори – водні організми, спосіб живлення яких – це відціджування з води харчової маси. Ця маса називається:
- детрит – дрібні залишки відмерлих рослин і тварин;
- мікропланктон – протисти, бактерії, дрібні рослини і тварини.
До біофільтраторів відносять представників різноманітних таксономічних груп тварин: губки, ракоподібні, комахи, двостулкові молюски, асцидії, деякі види риб, вусаті кити. Більшість тварин-фільтраторів ведуть прикріплений до субстрату спосіб життя або дуже малорухливі, за винятком риб та китів.
Механізм фільтрації у різних груп тварин різний:

У процесі еволюції у тварин виникли такі типи нервової системи як дифузна, вузлова та трубчаста.

Значення органів виділення у тварин полягає у видаленні з організму надлишкових речовин, що допомагає підтримувати нормальну життєдіяльність.
Органи виділення виконують багато функцій, але всі вони пов’язані забезпеченням збереження постійності стану внутрішнього середовища організму – гомеостазу.

Курині птахи мають сильні, міцні ноги, у самців наявні шпори. Такі кінцівки дозволяють довго і без втоми ходити і розривати грунт під ногами у пошуках їжі. По землі бігають швидко.