Цикади – цікаві, зовнішньо красиві комахи, які відомі своїми звуками, адже деякі види можуть співати з силою в 120 дБ. Звуки, які видають ці комахи - це рекорд. Стрекотіння однієї особини чутно на відстані близько 400 метрів. Якщо знаходитися поблизу цілого хору цикад, то можна втратити слух. Серед них є вид, який незалежно від крихітних розмірів, найгучніший на планеті. Це гребляк, який маючи довжину від 2 мм до 15 мм здатний створювати шум у 80-99,2 дБ. Вчені порівнюють гучність його звуку із сидінням у першому ряду перед музичними колонками або зі звуком забивання свай на невеликій відстані, або гуркотом поїзда, який проїжджає повз перон. Родина гребляків охоплює понад 300 видів у всьому світі, хоча ентомологи вважають, що їх більше.

Тіло гребляків забарвлене в темний колір. Надкрила в крапках, щиток покритий поперечними смугами. Живуть вони в прісних і змішаних водах.  Плавають  ривками і дуже швидко, завдяки веслоподібно або лопатоподібно розширеним заднім ногам з довгими щіточками із щетинок. Вони не є типовими хижаками, тому що висмоктують соки з органічних залишків і водоростей, які вже розкладаються. Таких поживних речовин їм достатньо. 

Гребляки видають під водою стрекотливі звуки. Як же вони утворюються? Найцікавіше те, що свої "пісні" самці співають за допомогою статевого органу, тобто вчені вважають, що самець гребляка скрекоче своїм копулятивним органом, швидко-швидко потираючи його об ребристе черевце, немов скрипаль смичком. Дійсно, інтимне чудо природи. Тому «музичні пеніси» гребляків вже зацікавили акустиків.

Гребляки широко поширені в проточних прісних водоймах Європи і стрекочучі звуки вони видають, скликаючи самок в період розмноження. Звичайно, ці звуки чує ще багато водних мешканців, але греблякам пощастило: серед їхніх природних ворогів немає таких, які в пошуку поживи орієнтувалися б на слух.

"Музичний інструмент" гребляків за товщиною не перевершує людську волосину, проте вироблений ним шум досягає рівня понад 90 децибел. Наприклад, сила звуку у китів та слонів досягає близько 200 децибел. Тому ентомологи тривалий час не могли повірити, що  на такі звуки здібне мініатюрне створіння. Але чому ми їх не чуємо? Тому, що ці звуки гребляк видає під водою, а при переході в повітряне середовище значна частина звуку втрачається. Але його пісню можна почути, перебуваючи на березі водоймища, тільки не кожен з нас знає, що це «співають» крихітки-гребляки.