Вуха, вуха, вуха!

Про все, що відбувається навколо живого організму, мозку повідомляють органи чуттів: зір, слух, нюх, смак, дотик. У кожного з них своє поле діяльності. Саме тваринам дуже важливо і необхідно передавати інформацію за допомогою звуків.
Звуки тварин "далекобійні”. Наприклад, звуки деяких птахів чути за кілометр, ревіння крокодила доходить до його родичів з 1,5 км відстані, ричання одного лева вуха іншого чують за 2,5 км від нього, пісні горбатих китів їхні брати чують за декілька сотень миль.
Вуха працюють навіть тоді, коли тварина спить, так як у мозку тварин наявні "сторожові центри”, які попереджають про небезпеку. Ми знаємо, що тварини живуть хто де, в різних середовищах. Ті, які живуть на суходолі, повинні уловлювати звукові коливання, що поширюються по повітрю. А як тваринам, які живуть і на суші, і у воді, наприклад, нутріям. Вони мають незвичайні вуха, верхній край яких повернутий в сторону вхідного отвору, а всередині у вухах наявний пучок довгих жорстких волосин.
У морських котиків і сивучів вушні раковини – це товсті складки шкіри, краї яких щільно змикаються між собою і не пропускають воду. У дельфінів і китів зовнішні вуха відсутні. А вони їм і не потрібні.
У птахів зовнішні вуха – це складені у складки пір’їни або складена у валики шкіра. Наприклад, у чижів вухо складається із 88 пір’їнок, а у вухатої сови їх сотні.
Вчені довели, що черепахи глухі, вони не реагують ні на звук дзвоника, ні на звук свистка, ні на постріл. Але деякі види черепах (лісова, червоновуха) уловлюють слабкі звуки.
Ящірки чують прекрасно, вони розрізняють звуки і по частоті, і по гучності. Серед рептилій найкращий слух у крокодилів.
У амфібій досить тоненька барабанна перетинка і розміщується відкрито по боках голови. Товщина і розміри барабанних перетинок залежать від розмірів жаб і того, де вони живуть.
А чи чують риби? З цього приводу вчені дійшли до висновку, що плавальний міхур заміняє рибам барабанну перетинку. Навіть, чотири пари з’єднаних між собою кісточок назвали на честь вченого Вебера, веберовим апаратом. Ці кісточки, плавальний міхур та внутрішнє вухо риби поєднані і завдяки цьому добре сприймають звуки. Риби, які не мають плавального міхура, чують набагато гірше.
Цікаво сприймають звуки цвіркуни. Вони мають не один слуховий апарат: перший розміщений на кінці черевця у вигляді виступів, вкритих волосками. Коли звукові хвилі доходять до волосків, ті коливаються, а нервові клітини біля основи волосків реагують і допомагають цвіркуну чути звуки недалеко від нього. Другий "приборчик” прихований під 6-ма колінцями, це велика кількість довгих нервових клітин, схожих на віяло. Третій слуховий апаратик розміщений на гомілках передніх лапок. Це мембрани: велика тоненька та маленька товстіша, а також слуховий гребінь. Вони уловлюють звуки на великій відстані.
Такі слухові волоски наявні у бджіл, мурах, термітів. Тільки розміщені вони у бджіл на голові, а у мурах на вусиках.
А які вуха у медузи? Це куля з рідиною, в якій плавають камінчики. Ці камінчики з’єднані з нервовими клітинами. Коли звукові коливання доходять до кулі, камінчики передають їх клітинам. У прісноводних молюсків таких куль аж дві, тому вони чують краще за медуз.
Таким чином, де б не жили тварини, який би вигляд вони не мали, їхня поведінка від народження і до смерті залежить від інформації, яка поступає з навколишнього світу.скачать dle 10.3фильмы бесплатно