Програма з біології для загальноосвітніх шкіл не передбачає вивчення голкошкірих тварин. Але про морських зірок та морських їжаків ми звичайно маємо уяву. А ось про офіур знають не всі.  Що ж це за тварини?

Це зовсім самостійний клас тварин. Він нараховує десь 2 тисячі видів. В основному вони зустрічаються у далекосхідних морях. Вони – мешканці дна, хоча їх можна зустріти і у прибережній зоні і на величезних глибинах. За даними дослідників їх піднімали із глибин 6700 м. Але основна їхня глибина - від 15 до 900 метрів. 

Зовнішньо офіури, інша назва змієхвостки, трохи схожі на морські зірки, але їх промені різко відмежовані від диску в центрі. Від їхнього тіла відходять 5-9 довгих променів, їх називають,  і «руками», і «ногами», але на відміну від морських зірок, на них немає присосок. Розміри тіла коливаються від кількох мм до 10 см, а разом із променями вони досягають 0,5 м. Вони членисті, складаються з окремих хребців, за довжиною у багато разів перевищують розміри диска і дуже нагадують хвости змій, за що і звуть їх змієхвостками. 

У більшості видів офіур дисковидне тіло зовні вкрите лусочками, а промені – тонкими пластинками. Діаметр диска у різних видів коливається від 1 до 10 см. Скелет вапняковий, для його побудови вони використовують розчинений у морській воді кальцій. Рот у офіур в центрі диска, на стороні, зверненій до дна. Виділення продуктів обміну та різноманітних залишків життєдіяльності відбувається через всю поверхню тіла. 

Щодо органу зору в літературі зустрічається різноманітна інформація:а) органи зору та слуху відсутні. Світло і темрява сприймаються дифузно, всією поверхнею тіла.

б) може здатися, що у неї взагалі немає очей, вона має дивну здатність тікати від хижаків і ловити здобич. Крім того, колір очей у офіур змінюється від темно-коричневого в денний час до сірого кольору вночі. Як говориться в одній доповіді: «Весь скелет утворює велике око і офіура виглядає як одне велике складне око». Цікаво? 

в) зорова система лінз у офіури набагато краща, ніж будь-які штучно створені лінзи.

Офіура при нападі ворога може втратити всі свої промені, але вже через деякий час відновить їх в колишньому вигляді. Дихають офіури за допомогою кінцівок, в основі яких є тонкостінні камери - бурси, через які йде повітрообмін. Глотки у офіур зовсім немає. З рота їжа відразу ж прямим ходом потрапляє до мішкоподібного шлунку. Відчувають запахи і сприймають на дотик офіури знову ж таки своїми променями-ногами.

Крім того, своїми численними тонкими променями офіури легко прикріплюються до скель, коралів або водоростей. В той час інші промені витягуються перпендикулярно потоку води.   Справа в тому, що організм цих тварин забезпечений фільтром, через який повинен проходити великий об’єм води. Тому офіурам потрібна зовсім невелика течія. І тільки там де вона є і живуть офіури. Промені в основному прості, але можуть галузитися, як у гіллястих офіур. Наприклад, у деяких кожен промінь галузиться на дві гілочки, які в свою чергу галузяться на декілька менших промінців, утворюючи сіточку. Причому, кожен з променів може бути в 4-5 разів довшим (70 см в довжину), ніж тіло цих безхребетних, а тіло - 14 см в діаметрі. Зазвичай гіллясті офіури важать близько 5 кг. Із безлічі щупалець та їхніх відгалужень, офіри формують мережу, потрапивши в яку здобичі вже не втекти.

 Серед своїх голкошкірих родичів офіури найрухливіші. Рухаються за допомогою променів, у яких всередині наявний скелет у вигляді наших хребців. Вчені встановили, що, незважаючи на радіальну симетрію тіла, офіури пересуваються подібно тваринам, які мають передній і задній кінці тіла. Наприклад, в одному варіанті офіури підтягувалися вперед на двох променях, які симетрично скорочувались, тягнучи за собою все тіло. В іншому варіанті тварина підтягувалася на одному щупальці, а всі інші були розміщені по боках. В обох випадках бічні щупальці допомагали відштовхуватися від грунту, рухаючись як весла.

Вчені займаються вивченням способів пересування тварин, що може допомогти інженерам у розробці нових типів роботів. Ці тварини не так давно надихнули вчених на створення м'якого робота.

Ці тварини вважаються законодавцями підводної моди. Яскраво-червоні, малинові, оранжеві та жовто-бурі – це улюблені кольори і відтінки цих тварин. Деякі офіури здатні світитися, причому не тіло, а в більшості випадків промені та голки. Від дрібних ворогів офіур рятує панцир і рухливий спосіб життя. 

Вони полюбляють зариватися в мул, виставляючи назовні лише кінчики променів-щупалець, інші ховаються між коралами, водоростями і камінцями. Живляться офіури дрібними морськими організмами, але й самі можуть бути здобиччю для деяких риб: тріски, пікші, камбали, зубатки, великих молюсків та ракоподібних.

Спосіб харчування у офіур самостійний або паразитичний. Полюють в основному вночі, пересуваючись по дну, камінню і скелях за допомогою тих же "рук", тобто вони мають спеціальну ручну мускулатуру. Якщо вони паразитують, то присмоктуються до чужого ротового отвору і їдять все, що вдається при цьому перехопити. 

У офіур щорічно буває майже двомісячний період абсолютного голодування, і трапляється це з ними в період статевого дозрівання. Є такі офіури, самці яких намертво присмоктуються до ротового отвору самок, харчуються її кров'ю і соками. І в момент викидання нею яєць, самець завжди тут як тут. І так до самої смерті разом. Яєць може бути 200-300. Личинки, які з'являються з них, маленькі, дрібніші за 1 мм. Плавають вони за допомогою особливих шнурів з війками. Розвиваються повільно і статевої зрілості досягають тільки через кілька років.