На жаль, ми мало знаємо про життя флори і фауни морських глибин. А там можна зустріти досить цікавих істот, про яких ніхто й гадки не має. Такими є, наприклад, морські слизуни, або слимаки - витончені створіння, тіло яких стисле з боків і покрите голою рухомою шкірою з товстим шаром слизу. Ці морські мешканці полюбляють велику глибину з холодною і солоною водою.

Наукові джерела повідомляють, що морські слизуни живляться «сонячним світлом». Вчені стверджують, що в ДНК цих слимаків є особливий ген, що дозволяє здійснювати процес фотосинтезу. Цікаво, але в їхніх клітинах немає спеціальних органел, які переробляють сонячну енергію в біологічну.  Для цього ці органели слизуни добувають, поїдаючи водорості, а у водоростях як і в інших рослин, є пластиди, які не повністю перетравлюються в тілі слимака. Тобто при живленні тварини, у них перетравлюється все, окрім хлоропласту - засобу фотосинтезу. Тварини накопичують ці органели у травній залозі, яка розтягується практично на все тіло. Не можна казати, що ці тварини ніколи не перетравлюють «вкрадений» хлоропласт, який називають клептопластом, а скоріше, вони знають, коли це зробити найкраще. Вчені вважать, що морські слимаки розвинули у собі здатність накопичувати ці органели, щоб перетравити їх пізніше.

Доведено спостереженнями, що одні слизуни живляться водоростями (причому, одного виду) приблизно три місяці, і накопиченого запасу пластид вистачає на інші дев'ять місяців. У інших видів морських слимаків такий штучний фотосинтез триває всього два тижні. Біологи зробили припущення, що тварини розвинули у собі таку здатність для захисту у голодні часи, коли водоростей поблизу немає.

Зараз вчені займаються розшифровкою геному слимака, а раптом вийде створити організм, який буде фотосинтетиком, але залишиться твариною. Хоча деякі вчені не поділяють точки зору, що їх виживання можна пояснити одним фотосинтезом. Ці слимаки можуть пережити кілька місяців без їжі навіть тоді, коли їх можливості до фотосинтезу суттєво зменшуються: це ставить під питання широко прийнятну теорію про те, що вони можуть забезпечувати себе поживними речовинами від фотосинтезу тоді, коли у довкіллі бракує поживи. 

Часто цих тварин називають «слимаками на сонячній енергії» та «листям, що повзає» за їхню здатність засвоювати фотосинтетичні органели зі спожитих водоростей, що зовнішньо це робить їх тіла яскраво зеленими. 

Вчені проводили цікаві досліди над цими тваринами. Вони блокували фотосинтез або утримували слимаків у темряві, або давали їм препарат, який пригнічує фотосинтез. Після цього зробили висновок і показали, що навіть у випадку, коли фотосинтез блоковано, слимаки однаково можуть жити без їжі впродовж значних проміжків часу, і, здається, почуваються так само добре, як і позбавлені їжі слимаки під променями світла. Вчені посадили на дієту шість особин на 55 днів: два слимаки перебували у темряві, двох інших годували, а ще двоє мали достатньо світла. Усі слимаки вижили і втрата ваги у всіх була приблизно однаковою. Крім того, автори примусили голодувати шістьох особин і тримали їх у повній темряві 88 днів - і так само всі вижили.  Слимаки надто малі за розміром, щоб їх вагу можна було надійно виміряти, але наприкінці тесту ті, хто був позбавлений світла здавалися такими ж здоровими, як і слимаки з контрольної групи. Вчені також зазначають, що окрім фотосинтезу, хлоропласти мають і інші біохімічні властивості, які можуть допомагати слимакам у скрутні часи.

Спеціалісти морської води вважають, що справді дуже приємно думати, що слимаки можуть бути «маленькими живими сонячними батарейками». Дивовижна також їхня здатність жити за рахунок багатих на енергію, фотосинтетично активних харчових накопичень, які ще й маскують їх в улюбленому середовищі.

Аквабіологи ще зазначають, що морські слимаки часто можуть подовгу обходитися без їжі, тому що пересуваються дуже повільно. Тож «вони неймовірно винахідливі у способах виживання». Отже, природа вражає своєю фантазією.