Кожен живий організм існує у своєму середовищі і пристосовується до певних умов, але інколи трапляються такі ситуації, що необхідно адаптуватися до чогось нового. Вченими проводяться численні дослідження, щоб з’ясувати можливість життя в інших умовах. Наприклад, як поводять себе тварини у невагомому просторі. 
 Акваріумні риби. Декілька секунд у невагомості риби ще спокійно рухаються, але враз одна за одною починають втрачати орієнтацію і плавати не горизонтально, а повертаються головою вниз до дна акваріума. Зрозуміло, адже рибкам здається, що вони підплили досить високо, тому що вода перестала давити з усіх боків своєю масою на риб. І тому вони вирішили пірнати вниз, глибше, щоб відчути масу води над собою. Але ж це марно. У невагомому просторі нічого не може давити і вода також. Вона лише торкається тіла, погладжує і прилипає мокрими плямами. Не знайшовши глибини, риби пливуть хто-куди: деякі стають вертикально, неначе танцюють на хвостах, інші повертаються черевцем догори, не помічаючи цього, бо в акваріумі немає ні верху ні низу, тому що відсутня сила земного тяжіння.
 Повертаючи риб назад у нормальні умови, вони як за командою займають горизонтальне положення спинкою вгору. Дослідникам було зрозуміло, що зміна навантаження на риб, їм не дуже подобалася і вони не могли зрозуміти, що трапилося з їхнім водним світом. Коли піддослідних рибок кидали у звичайний домашній акваріум, то через деякий час зрозуміти, де яка рибка вже не можна, бо вони рухаються абсолютно однаково. Отже, недовготривалі досліди над ними не призвели до необоротних змін. 
 Жаби. Ці тварини мешканці двох середовищ: суходолу і води. Тому для спостереження у невагомому просторі для них було приготовлено дві ємкості: з водою і порожню. У пустому середовищі жаби «літали» у просторі, дригаючи задніми лапками, а передні притискуючи до тіла. Вони неначе хотіли стрибнути, але переднім кінцівкам небуло від чого обпертися. У водному середовищі земноводні поводили себе зовсім по-іншому. Всі піддослідні жаби прийняли однакову позу: задні лапки були зігнуті в колінних суглобах, які були відведені в сторони, неначе тварини хотіли присісти. Передні лапки були також зігнуті у ліктьових суглобах і відведені в сторони. Всі м’язи були напружені і тварини нагадували загіпнотизованих. На думку вчених вони були схожими на гумові іграшки. Тварин періодично переносили із ємкості у ємкість, тобто міняли місцями і поведінка кожної з них була повністю ідентична. Після закінчення дослідів жаб відпускали у природне середовище, де вони продовжували нормальне життя.
 Така поведінка земноводних у невагомості дуже схожа на ту, яка спостерігається у них на волі, коли вони потрапляють у безвихідне становище. Тоді вони згинають розчепірені лапки і опускаються на дно, щоб заховатися у мулі або придонній рослинності. Такі експерименти були проведені вченими-медиками. Наприклад, вони досліджували рухи жаб, постійно штовхаючи їх і змушуючи рухатися. В кінці кінців тварини напружувались, згинали та розводили лапки, ставали неначе гумовими і намагались опуститися на дно. Або обкурювали їх тютюновим димом і тварини напружували м’язи, згинали кінцівки і присідали, неначе моляться. З цього можна зробити висновок, що коли тварини рятуються від неминучої небезпеки, то приймають саме описане положення тіла. 
 Ящірки. Ці тварини – мешканці суходолу і рухаються, повзаючи черевом по траві, камінні, піску. Для них був приготований спеціальний прозорий тераріум. У невагомості ящірки «планують» звиваючи тіло і часто перебираючи ногами. Як тільки тварина торкалась стінки ємкості, зразу ж відкидала хвіст. Це схоже на відлякування невидимого ворога. Після дослідження випущені ящірки проводили жити далі, відрощуючи нові хвостики.
 Птахи. Голубів у невагомості тримали без кліток, тобто вони перебували де хотіли, але поведінка була цікавою: голосно ляскаючи крилами, птахи зривалися з місця, літаючи спиною вгору до стелі. Долітаючи до неї, голуби хотіли стати лапками на поверхню, не розуміючи того, що знаходяться головою донизу. Потім крила знову ляскають і голуби летять уже до підлоги. Торкаючись до неї, птахи перевертаються і летять назад. Такі рухи весь час повторюються і салон невагомості нагадує автостраду, по якій два потоки машин рухаються навпроти один одному, тобто частина птахів летить донизу, а частина вгору, гублячи свої пір’їнки та пушинки.
 Через певний час, можливо втомившись, птахи перестають літати знизу вгору і навпаки та завмирають на одному місці, розкривши крила, деякі чіпляються за якісь предмети і не рухаються. На думку вчених птахи вміють економити сили, тому й не махають крилами, але тримаючи їх напоготові, розкритими, раптом прийдеться летіти.
 Після закінчення дослідження птахів випускають в повітря і ті, неначе нічого й не трапилось, швидко летять у своїх справах. 
 Мишовидні гризуни. Білі мишки були поміщені у прозорі коробки. У невагомості вони піднімались як пушинки, дуже розмахуючи лапками, а їхні хвости крутились так швидко, що повертаючись, нагадували довгу рожеву воронку. Всі ці швидкі рухи були схожими на віяло. 
 Кролики. Повиснувши у невагомому просторі кролі постійно брикалися, схоже на те, що вони хотіли від чогось відштовхнутись або втекти від переслідування. Тварини скакають, скакають, але залишаються висіти в повітрі. Стрибки перетворюються на біг «риссю», на біг «підтюпцем». З часом вони надто втомлюються від такого несправжнього бігу.
 Через кілька днів таких тренувань тварини звикають до невагомості і спокійно зависають, піджавши лапки і з цікавістю спостерігаючи за тим, що відбувається навколо. «Пропливаючи» поряд з якимсь предметом, намагаються схопитися за нього, що інколи їм і вдається.  
 Коти. Із усіх піддослідних тварин коти найбільше знервовані, причому кожна особина поводили себе по-різному: одні з них розмахували лапами та голосно нявчали, інші намагалися за щось вчепитися, ще одні дуже тремтіли, і нарешті, найстаріші за віком самці вдавали з себе, що вони зовсім спокійні. Але їм не вдавалося справитися зі страхом і вони неначе хотіли кудись заховатися безладно махаючи лапами у невагомості.
 Після експериментів коти важко приходили в норму, а ті, які вважалися хоробрими старими самцями, навіть, не хотіли декілька днів їсти. Можливо дійсно котам невагомість не підходить для нормального життя.
 Собаки. У невагомості собаки поводилися досить спокійно, вони літали по салону, розставивши лапи і крутячи хвостом. Через пару днів тренувань, ноги у них напружувались вже не так і хвіст повертався менше. Після припинення експериментів собаки трохи бояться гулу техніки, яка, можливо, нагадує їм про час проведений у невагомості.
 Ми знаємо, що першими до Ю.Гагаріна, у космосі побували саме собаки. Вони змогли перенести умови невагомості. А ще на космічному орбітальному комплексі «Мир» був незвичний екіпаж: два космонавти, мавпи, щурі, риби, тритони, мушки-дрозофіли, жуки-чорнотілки, паличники, рачки-бокоплави, виноградні слимаки, черви, одноклітинні. Не вистачило місця лише птахам. Але були перепелині яйця, з яких нормально вилупились пташенята, які зразу ж захотіли щось поклювати. Всі тварини благополучно вижили і після повернення досить ретельно досліджувались вченими, щоб з’ясувати вплив невагомості на живий організм.
 Навіщо вивчають поведінку тварин у невагомості? Звичайно, заради космічної біології. Все-таки вчені всього світу, і наші вітчизняні також, намагаються вивчити зміни процесів та функцій життєдіяльності живих організмів (від простих за організацією до складних) в умовах міжзоряного простору.