Інфузорії вивчаються у шкільній програмі лише оглядово – це 1-2 уроки. Необхідно знати і їхню будову, і процеси життєдіяльності, і розмноження, і ще багато дечого цікавого. Але як можна їх побачити? Те, що зображено на малюнках, таблицях, чи відео, не розкриває особливостей цих крихіток тваринного світу. Хочеться розглянути власними очима саме живих інфузорій. Вони зустрічаються майже в кожній водоймі, але можна розвести і в штучних умовах. Їхня назва походить від слова «інфузум», що означає розчин. Тобто виростити їх можна у спеціальному розчині. Влітку можна також взяти пробу з дна висохлої водойми, а взимку - грунт з-під льоду.
 Видобувають їх таким чином: воду з водойми наливають у три скляні банки, в одну з них кладуть взяті з дна гілочки, гниле листя та інші рослинні залишки, які розкладаються. В іншу збирають різні рослини (ряска, елодея), а в третю - мул, взятий зі дна. Отже, в трьох банках будуть створені різні умови для життя туфельок.
 Банки ставлять на світле місце, але не під прямі промені сонця, при кімнатній температурі і закривають стеклами. Після того як банки простоять 2-3 дні, їх злегка струшують і переглядають на світло. При цьому можна визначити, чи багато туфельок в посудині і чи немає там її ворогів - водних комах і ракоподібних.
 Взявши краплину води з банки на предметне скло, переглянути її з допомогою мікроскопа або лупи. Туфельок легко відрізнити від інших тварин по їх швидкому плавному руху. Тіло у них веретеноподібне, що нагадує за формою підошву туфлі. Під малим збільшенням мікроскопа добре видно, як при русі вперед вони обертаються навколо своєї осі. Інфузорії часто масами скупчуються біля шматочків органічних залишків, листочка або у поверхневій бактеріальній плівці, де вони живляться бактеріями. При нерівномірному освітленні посудини переважна більшість туфельок концентруються у більш освітленій стінці. У закритій посудині і взагалі при нестачі кисню у воді вони тримаються біля поверхні.
 Якщо розмноження відбувається недостатньо швидко, можна додати у воду 1-2 краплі кип'яченого молока, але зазвичай через 2-3 дні інфузорій буває цілком достатньо. У такому випадку беруть краплю води біля стінки, розташованої з боку світла, і ретельно переглядають її під мікроскопом при малому збільшенні. В іншому випадку велика крапля води з максимальною концентрацією інфузорій розташовується на чистому склі, поруч з нею, з боку світла, розташовується крапля свіжої відстояної води. Обидві краплі з'єднуються за допомогою відточеного сірником водного місточка; туфельки спрямовуються у бік свіжої води і світла з більшою швидкістю, ніж всі інші мікроорганізми. Розмножуються туфельки дуже швидко, тому спочатку для розведення немає необхідності в їх великих кількостях.
 При розведенні туфельок можна використовувати різні посудини, найбільш зручні скляні банки. Найкращою є вода з температурою близько 26°; досить хороші результати виходять при кімнатній температурі, але зберігати культуру можна при набагато нижчій температурі (+10° і нижче). Тривале утримання культури при оптимальній температурі призводить до їх бурхливого розмноження, а потім до швидкого зникнення. Найкраще при розведенні інфузорій використовувати три трилітрові банки. В одній з них відстоюється вода, яку доливають в разі необхідності, а в двох підтримується культура інфузорій. З них по черзі беруться туфельки з місць їх найбільшої концентрації за допомогою гумової груші зі скляним наконечником.
 Туфельок можна культивувати на банановій шкірці. Шкірку стиглих непошкоджених бананів висушують і потім зберігають у сухому приміщенні; сушену шкірку промивають і в невеликій кількості (1-3 кв.см) поміщають в культуру.
 Найбільш простим є розведення туфельок на знятому, сирому або кип'яченому молоці. Молоко потрібно додавати по 1-3 краплі раз на кілька днів (краще менше, ніж більше). Необхідно завжди тримати в запасі культуру туфельок, якою можна замінити загиблу, так як культура на молоці дуже нестійка (особливо легко гине при його надлишку) . У молочному розчині туфельки живляться і розмножуються у величезній кількості молочнокислих бактерій.
 Можна розводити туфельок на сінному настої. Для цього в чисту каструлю або колбу кладуть 10 г лугового сіна на літр води і кип'ятять протягом 15-20 хв. За цей час гинуть всі найпростіші і їх цисти, але зберігаються спори бактерій. Після кип'ятіння остиглий настій фільтрують через лійку з ватою, розливають в судини і закривають ватно-марлевими тампонами. Через 2-3 дні зі спор розвиваються сінні палички, що слугують їжею для інфузорій. У такому вигляді настій можна у міру потреби додавати в культуру. Зберігається він протягом місяця.
 Туфельок можна розводити на сушених листках салату, поміщених в мішечок з марлі, і на пекарських дріжджах.
 Інфузорії досить добре використовуються для живлення акваріумних рибок. Тому купити живих, готових для розгляду  на уроці, інфузорій можна на пташиних базарах чи спеціалізованих зоомагазинах. Для постійного надходження інфузорій в акваріум з мальками можна поставши на ним банку з інфузоріями і повісивши через край лляну нитку, по ній настій разом з кормом буде повільно капати і служити джерелом живлення молодих риб.