Яким же чином поступає вода в рослину?

Коренева система поглинає воду із грунтового розчину і направляє її в рослину. Із поверхні свіжого пенька (трав’янистого і дерев’янистого) можна завжди помітити краплі води, це носить назву - плачу рослин або пасока. Плач доводить, що наявний кореневий тиск. Його величина у трав’янистих рослин складає 2-3 атм. Він являє собою розчин цукрів, білкових і мінеральних речовин. Особливо багато цукрів міститься у березовому соку навесні.
Після того як розпустяться листки на дереві, рух соку припиняється, так як присмоктуюча сила листків викликає негативний тиск у деревині.
Сік влітку не має великої кількості цукрів, а містить більше органічних кислот.
Плач рослин це не що інше як осмотичний тиск. За дослідженнями вчених (Д.А.Сабінін), якщо помістити рослину у розчин з осмотичним тиском рівним осмотичному тиску соку плачу рослин, то цей плач неодмінно припиниться. А якщо взяти оточуючий розчин більш концентрований, ніж сік плачу, то він почне відтягувати воду із самої рослини. Отже, плач рослин тісно пов’язаний з їхньою життєдіяльністю.

Чим можна пояснити гутацію?

Плач рослин нормальне явище. Його можна пояснити по явищу гутації. Гутація – виділення рослиною крапельно-рідкої води на поверхні листків, коли повітря, яке оточує рослину, насичене водяною парою. Вона з’являється лише ранком. Цей процес, як і плач, тісно пов’язаний з життєдіяльністю рослини.
Відбувається гутація через звичайні продихові клітини або через спеціальні водяні пори – гідатоди. При гутації ніякого пошкодження рослини немає. Гутаційна вода не є чистою водою: в ній завжди знаходиться деяка кількість солей, але їх тут набагато менше, ніж у пасоку.
За допомогою гутації рослина звільняється від надлишку солей, наприклад, солей кальцію, які поступають у рослину з грунту у великій кількості.
У природних умовах частіше всього гутація відбувається після опромінення рослини сонячними променями.
Таким чином, наявність плачу рослин та гутації показує, що коренева система поглинає воду, і подібно насосу, накачує її в рослину.
Процес випаровування води рослиною називається транспірацією. Велика кількість води під час безперервного потоку іде через рослину, випаровуючись із поверхні листків, а у трав’янистих рослин і з поверхні стебел. За даними вчених – це не простий фізичний процес, а складний фізіологічний.

Транспірація.

Основне значення транспірації полягає у охолодженні рослини. Поглинаючи сонячні промені у процесі фотосинтезу, рослина дуже нагрівається, так як основна частина енергії переходить у теплову і лише незначна частина розходиться безпосередньо на фотосинтез.
При сповільненні транспірації рослина починає перегріватися, плазма відмирає і на листках з’являються бурі плями, викликані загибеллю листка від коагуляції цитоплазми внаслідок підвищення температури.
Існує деякий зв’язок між процесом транспірації і поглинанням вуглекислоти, тому що випаровування води і поглинання вуглекислого газу відбуваються через одні і ті ж продихи.
Процес випаровування води сприяє переміщенню різних речовин від коренів до листків і точок росту, що має дуже велике значення у життєдіяльності рослини в цілому.
Розрізняють два види транспірації:
- продихову – крізь продихові щілини;
- кутикулярну – крізь поверхню кутикули, що вкриває епідерміс.
Кутикулярна значно менша за продихову, але молоді листки рослин мають високу інтенсивність саме кутикулярної транспірації. У дослідах з березою було доведено, що у молодих листках кутикулярна становила – 51 %, а продихова – 49 %. У більш старіших листках тієї ж самої рослини кутикулярна становила – 15 %, а продихова – 85 %.
Таким чином, у молодому віці рослина має інтенсивну кутикулярну транспірацію, яка з віком зменшується. У цьому випадку спостерігається прояв біогенетичного закону, що підтверджує водне походження рослин планети. Тобто коли рослини ще не мали захисних пристосувань проти висихання. Природно, що молоді листки особливо потребують водопостачання і дуже чутливі до недостачі води в грунті.скачать dle 10.3фильмы бесплатно