Якщо взяти краплю води з найближчого водоймища і подивитися на неї в мікроскоп, можна побачити цілий світ дивовижних організмів. 
 Водорості, зустрічаючись у воді в незліченних кількостях, разом з мікроскопічними тваринами, утворюють планктон. Тому, по-перше, у краплі води можна побачити хламідомонад - зелених водоростей, які є примітивними одноклітинними організмами, що рухаються в воді самостійно. Ближче до осені в калюжах і невеликих водоймах починає зеленіти вода і, якщо краплю такої води розглянути під мікроскопом, то в ній можна побачити численні зелені кульки, які рухаються в різні боки. Вони такі дрібні, що тонкий шар води між покривним і предметним склом для них є великим водоймищем, де можна вільно рухатися в будь-якому напрямку. Для того, щоб ці непосидючі кульки зупинити, в краплю води слід додати трохи розчину солі. Коли хламідомонади вгамуються, її клітини можна детально розглянути. Під оболонкою добре помітно зелений хлоропласт, а в передній звуженій частині клітини є червона стигма або світлочутливе вічко та пульсуючі газові вакуолі. Якщо додати крапельку йоду, то стають помітні два джгутики, що стирчать з переднього краю клітини. Отже, в клітині хламідомонади ми бачимо зелений хлоропласт, який свідчить про фотосинтез, а також органи, що властиві більше тваринам, ніж рослинам - джгутики, світлочутливе вічко - стигму і газові (пульсуючі) вакуолі. Як висновок: хламідомонада рухається за допомогою джгутиків, дивиться за допомогою стигми, піднімається або опускається в товщі води за допомогою газових вакуоль і фотосинтезує за допомогою хлорофілу. Ось скільки цікавого може розповісти допитливій людині звичайна крапелька води з калюжки на вулиці.
 На поверхні води у стоячих водоймах і в калюжах часто утворюються синюваті плівочки слизу. Це нагромадження одноклітинних ціаней з роду мікроцистіс. Якщо такі плівки розглянути під великим збільшенням, можна побачити, що вони складаються з міріадів кулястих клітин. Клітини через нагромадження газових вакуоль здаються чорними. Саме завдяки останнім колонії мікроцистісів піднімаються до поверхні води і утворюють там плівки.
 У солоних озерах півдня часто відбувається не зелене, а червоне «цвітіння» води. Його викликає водорість дуналієла. Її червоний колір обумовлений присутністю пігменту каротину, який маскує хлорофіл. У дуналієли немає клітинної оболонки і пульсуючих вакуоль.
 Справжнім гігантом серед вольвоксових є сам вольвокс. Діаметр його колонії може становити до 2 мм. У колонії нараховують до 60 тис. окремих клітин. Великі розміри колоній дають змогу бачити його без додаткового збільшення. При збільшенні колоній вольвокса видно великі клітини - партеногонідії, що дають початок молодим колоніям. Таким чином, вольвокс породжує дочірні колонії, неначе "живородний" організм.
 Серед вольвоксових є чимало інших цікавих видів, що мешкають у водоймах. Деякі з них створюють значні колонії. Наприклад, в гоніумів колонія складається з 8-16 клітин, що створюють слабкий слизовий килимок. Коли цей килимок потрапляє в поле зору, тобто під об'єктив мікроскопа, то перед очима оживають сторінки забутих дитячих казок про килим-літак і інші примхи. Хоча насправді килим гоніума ширяє в товщі води розміром в декілька десятих доль міліметра.
 Евдоріна - це також вольвоксова водорість, що схожа на мікроскопічну структуру молекули. Тільки окремі клітини евдоріни не з'єднаються, а вільно лежать в шарі слизу, створюючи кілька сфер, одна в іншій. Така колонія може мати до 32 клітин. Вона теж рухається в товщі води.
 Якщо вам пощастить, то в тій же краплі води ви побачите і мікроскопічний футбольний м'яч, який сам по собі може котитися в невідомі ворота. Це колонія пандорини. Її клітини щільно з'єднані між собою, немов обшивка м'яча, правда, цей м'яч зелений, як і належить фотосинтезуючій водорості. А рухається пандорина за рахунок джгутиків, які властиві всім вольвоксовим.
 Є серед зелених водоростей ще одна група мікроскопічних одноклітинних організмів, які надзвичайно декоративні, якщо розглядати їх при відповідному збільшенні. Це порядок десмідієві. Такі водорості живуть не лише у воді, а також на сфагнових болотах, де на поверхні мохів збирається слиз, який являє собою нагромадження десмідій. Будова клітин цих водоростей надзвичайно різноманітна. Вони можуть мати розгалуження, загострення, закручення. Але форма цих клітин завжди близька до симетрії. Точніше, одна половина клітини дещо більша, друга - трохи менша. Між половинками чітко виділяється центральна вісь, на якій лежить ядро клітини.
 Восени у штучних водоймах можна побачити пірофітову водорість - криптомонас. Це досить великі кулясті клітини з характерним золотистим забарвленням. Таке забарвлення зумовлюють пігменти з групи каротинів, які найчастіше з'являються у водоростей, що живуть у холодний період року. Криптомонас дуже активно рухається у товщі воді.
 Отже, мікроскоп лише в одній краплі води може показати надзвичайно цікавий світ мікроскопічних організмів.