Всі ми – діти природи. Так вважали давно і, звичайно, вважають на сьогоднішній день. За мільйони років еволюції кожна жива істота виробила здатності чутливо реагувати на різноманітні зміни в довкіллі, і позитивні, і негативні для життєдіяльності. Такі чуття передавалися із покоління, удосконалювались, і стали у деяких тварин такими тонкими, що відчувають краще від найновіших сучасних приладів.

   Вчені вважають, що всі живі організми більше, або менше відчувають «дихання» Місяця і Сонця. Але є тварини, для яких така чутливість є життєво важливою. За їхньою поведінкою ми можемо судити про зміни погоди. Таких тварин називають живими барометрами і їх нараховується десь близько тисячі видів. Багато хто знає про живі барометри серед рослинного світу. 

Тварин-барометрів найкраще спостерігають люди, професії яких пов’язані з відкритими просторами, наприклад, моряки, пастухи, мисливці і прості сільські люди. Хоча мисливці також вміють спостерігати у лісах і непролазних хащах. Якщо під час полювання на зайців, мисливці повертались додому досить рано, це говорить про те, що за їхніми спостереженнями зайці зариваються глибоко в сніг і лежать неначе мертві, не із-за страху, що мисливці поруч, а із-за того, що після обіду чи ввечері буде завірюха. 

   Найкраще відчувають зміни в погоді тварини з шерстю:

-перед дощем у овець шерсть стає задубілою і втрачає природну м’якість. Крім того вони досить швидко поїдають свій корм. Механізм «овечого барометра» такий: шерсть має гігроскопічні властивості і виявляє підвищення вологості у повітрі ще до того, як людина це відчує на собі. 

-собаки вивалюють свою шерсть на снігу – до відлиги;

-коти ховають свої мордочки в шерсть – до морозу.

   Пастухи передбачають зміни в погоді за поведінкою корів. Наприклад, перед дощем вони задирають хвости, і можуть класти їх прямо на спину. В історичних джерелах повідомляються такі випадки, що метеорологи сперечалися із фермерами, хто краще передбачить погоду, причому перемагали саме фермери, бо їхні корови безпомилково відчували зміни. 

   Сільські люди, дивлячись на поведінку курей, можуть ствердно повідомляти про зміни в погоді. Якщо у курнику кури сідають на верхні жердинки, буде мороз, так як зверху під час морозу тепліше. Адже всім відомо, що тепле повітря піднімається вгору. 

Мисливцям, які найближче дотикаються до таємниць природи, найкраще зрозуміла мова різноманітних прикмет. Коли зранку в тайзі буде кричати бурундук – чекайте непогоду. Його поведінка змінюється вже годин за 10 до змін: тварина починає суєтливо бігати, хвилюватися, покрикувати. В такі дні йти далеко на полювання не стоїть. Також багато інших тварин передбачають негоду своєю поведінкою: кричать невластивими їм голосами, хвилюються, шукають собі укриття, ховають у надійні схованки корм,…

   Добре передбачають погоду птахи. Спостерігаючи за ними, люди багато що можуть сказати про зміни у природі. По-перше, про зміни можуть повідомити найближчі до людини птахи – горобці та ворони. В основному вони веселі, грайливі, забіякуваті, а потім раптом стихають, сідають на гілки і втягують голову в пір’я. Це перший показник, що погода буде змінюватися. Якщо взимку горобці починають ні з того, ні з сього ремонтувати гнізда, хоча весна ще далеко, скоро слід чекати тріскучих морозів. Кури перед дощем чистять пір’я, «купаються» в піску, кудахкають. Якщо під час дощу вони ховаються в сухе місце, - дощ падатиме недовго, бродять - негода затримається.

   Про ворон цікаво розповідають природодослідники: якщо вночі посвітити ліхтариком на дерево, де спочивають ворони, то можна здогадатися, яка погода буде завтра. Коли ворони сидять як попало, повернувшись в різні сторони – погода не зміниться. А якщо ворони повернуті головами в один бік, і сидять згорбившись – буде вітряна погода, причому вітер буде з того краю, куди повернуті дзьоби. 

   У лісі найкраще передбачає погоду яскрава пташка зяблик. Якщо зябликове братство весело щебече, пурхаючи з гілки на гілку – буде світло і тепло. Але якщо зяблик протяжно вигукує «рю-пинь», «рю-пинь» - необхідно готувати парасольку, бо дощ вже близько. Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду.

   Старі люди вважають, що передбачення погоди птахами досить важливо, особливо птахами відкритих водних просторів. Навіть, якщо світить сонце і в небі ні хмаринки, але чайки ходять по берегу, а не літають над водою – скоро погода зіпсується. Засоби інформування ще мовчать, барометри нічого поганого не сповіщають, але чайки не покидають берега – основна ознака, що в море виходити небажано. По скупченню медуз біля берега рибалки дізнаються, що можна вирушати на промисел, море буде спокійним.

Передбачати погоду можуть, навіть, перелітні птахи, які летять до вирію. Саме зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою. Якщо гуси і лебеді не зупиняються, навіть, вночі, а поспішають – зима на порозі.  

   Досить чутливі до змін погоди риби. Вони ніколи не будуть клювати і ловитися, якщо погодні умови змінюються. Атмосферний тиск робить рибу «нездоровою», вона або мечеться зі сторони в сторону, або знаходиться на одному місці нерухомо. Досвідчені риболови повинні знати всі тонкощі поведінки риб при змінах погоди. У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму, наприклад, риба голець, коли ясно, лежить на дні акваріуму, а з наближенням негоди починає метушитися. 

Серед представників тваринного світу передбачати погоду можуть і жаби, і п’явки, і метелики, і павуки, і мурахи, і бджоли. Наприклад, мурахи перед дощем добре закривають входи і виходи в мурашнику, а бджоли не вилітають з вулика. Якщо пасічник побачить, що бджоли летять до вулика без взятку – скоро негода. Звичайно, що це природно, адже комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря, вітру... Здатність мурашок, бджіл, жуків точно «передбачити» погодні зміни рятує їх від загибелі. Навіть, жуки-гнойовики помиляються рідше, ніж барометри: коли вони літають низько – на гарну погоду. Про рівень вологості повітря можна судити, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця і волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки, полюючи на них, літають над самісінькою землею. Всі знають – буде дощ.

   Павук боїться і сирості, і спеки, тому якщо він полює вранці чи в спеку – буде гроза, так як він заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, мабуть, на грозу і вітер. Перед дощем бабки безладно літають і збиваються в зграї, жучки-світлячки гаснуть, а комахи-паразити, такі як комарі і мошки стають дуже агресивними, бо їм треба наїстися про запас до того, як піде дощ.

   Жаби добре відчувають наближення негоди: якщо вони скачуть берегом і квакають – буде дощ, якщо надто голосно квакають – слід чекати гарної погоди, а мовчать – перед холодною погодою.

   Непоганими віщунами погоди є старі люди. Ще здавна, коли не було спеціальних приладів, таких як барометр, вони по стану організму, прислуховуючись до органів, могли передбачити, чого чекати від природи. Мудрість і досвід предків набагато корисніший і достовірніший, ніж прогноз погоди по телевізору. Але такі знання доповнювались поведінкою тварин, які живуть поруч, адже ті добре відчувають різні атмосферні явища: зміни атмосферного тиску, вологості повітря, температури, яскравості сонячного світла … ще до того, коли людина їх помітить.