Пошук:
Автор Pavlenko | 20 октября 2015 | Коментарів: 0 | Переглянуто 944
Рубрика: Корисна інформація / Тваринний світ

«Малий розбійник у чорній масці»

   Не всі, звичайно, звертали увагу на зовсім непомітну пташку невеликих розмірів сорокопуда-жулана. Природодослідники недарма називають його маленьким розбійником та ще й у масці, яку він ніколи не знімає. Цікаво, чому ж так?
   Орнітологи описують зовнішність сорокопуда як непомітну серед рослинної крони, хоча оригінальність забарвлення має місце: «під рудим пір’яним плащем, накинутим на спинку, ніжним пурпуром рожевіє сорочка, темна кайма якої відтіняє білизну хвоста. А голова і боки неначе припорошені попелом». Дійсно, голова сіра, а через очі проходить чорна смужка - «маска». 
   Сорокопуд-жулан, його ще називають терновий - найменший із сорокопудів фауни України (менший за шпака). Маса тіла 26-35 г, довжина близько 17 см. Дехто вважає, що сорокопуд так розміщується на гілках, щоб йому все було навколо видно і себе у всій пишності всім показати. Тому не люблять ці птахи дрімучого лісу, а поселяються частіше на узліссі, серед вільховини, і навіть на луках. Він типовий птах чагарникових заростей, особливо там де є глід. Населяє узлісся, що межують із заплавами річок або полями з розрідженими лісами з кущами або групами молодих дерев, зарості кущів по схилах ярів, лісосмуги.
   Сорокопуди – перелітні птахи, які повертаються навесні вже в її розпал. Саме в той час, коли інші птахи вже починають активний період життя і в їхній різноголосий шум вторгається грізна небезпека. Адже сорокопуди-жулани – неперевершені маленькі розбійники, їхня мисливська пристрасть підбурює весь день від сходу до заходу. Природодослідники спостерігають, що частіше вони полюють не заради поживи, а вважають полювання достойною справою і тому віддають цій забаві весь вільний час. Його жертвами є комахи, причому не дрібних розмірів, а досить великих. Серед них часто можна спостерігати коників-цвіркунів, твердокрилих, бабок. Не гидують і метеликами, павуками та гусінню. Інколи жулани не можуть стати байдужим до дичини значних розмірів, що більша за них, або ж така сама: жаби, дрібні звірі чи птахи інших видів. У тому місці де живуть сорокопуди-жулани дрібним птахам, гризунам, землерийкам, ящіркам завжди необхідно бути на сторожі. Причому з’їсти таку здобич він не може, а складає її у комору, або розпихує між гілками та розвилками стовбурів, також залишки може наколювати на гострі частини гілок та сучки. Орнітологи вважають, що на комору це зовсім не схоже, а схоже на виставку того, що сорокопуд ловить. 
   Живуть сорокопуди-жулани поодиноко, роблячи виняток лише у шлюбний період, адже необхідно давати потомство. Тому навесні самець тратить чимало зусиль для того, щоб у жорстокій боротьбі з конкурентами обзавестись власною земельною ділянкою, розміри якої повинні бути не менші за футбольне поле. Це необхідно для того, щоб здобути прихильність самок. 
   В момент появи самки, якій сподобалася реклама території даного самця, він поводить себе досить галантно, але напористо. Він різними способами намагається розважити самку, подовше утримати її у своїх володіннях, щоб тій не захотілося втекти до іншого. Господар сідає поруч з обраницею і ввічливо кланяється, крутить головою та іншими способами виражає своє захоплення нею. Він видає красиві мелодійні звуки, хоча сам не вміє гарно співати, а підслуховує та імітує звуки інших пернатих. 
   Після так званого знайомства, самець намагається показати самці житлові умови, направляючись до густого куща, де він знайшов підходящу розвилку для гнізда. У гніздо сідає сам самець, жваво совається, тіпає крилами, жалібно поскулює, неначе сидить не на гілках, а на гарячій сковороді. Показавши квартиру, жених починає показувати обраниці свої уміння, підгодовуючи її різними зловленими комахами. Після чого він, не чекаючи згоди, розпочинає шукати і таскати травинки на те місце, яке приготував для гнізда. Після цього ні одна самка вже не встоїть перед такою галантністю і домовитістю. 
   Через певний період у гнізді з’являться 5-6 білих з темними плямами яєць. Насиджує їх в основному самка, а самець лише добре її підгодовує, полюючи за двох. Через пару тижнів жовтороте потомство буде претендувати на частину зловленої поживи. Особливо важко тій парі сорокопудів, в гнізда яких зозуля підкинула свої яйця. Адже природодослідники стверджують, що до таких енергійних працелюбних пташок зозулі найчастіше підкидають яйця. 
скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Птахи із Птахи із "вухами" та помаранчевими очима
 При гніздуванні вухаті сови не дуже стараються, їм легше знайти старі сорочі та воронові гнізда та торішні незайняті гнізда шуліки, яструба чи...
Птахи, що не можуть себе наситити Птахи, що не можуть себе наситити
 Ніщо не врятує гризуна від неяситі, яка має тонкий слух і вміння визначати точність локації живої здобичі. Сови так можуть налаштовуватися на...
Той, що може побороти вітер Той, що може побороти вітер
... один серед них має досить цікаву назву – боривітер. Орнітологи вважають, що пов’язана вона з характерною особливістю цих птахів тривалий час...
Гончарна справа у птахів Гончарна справа у птахів
 Назва птаха пічник пов’язана із особливостями життєдіяльності, саме із створенням гнізда. Птах ніколи не намагається заховати своє гніздо...
Фрегати  - віртуозні майстри польоту Фрегати - віртуозні майстри польоту
 Фрегати належать до тих птахів, які більшу частину свого життя проводять у польоті. Орнітологи вважають, що там вони можуть протриматися до...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓