Не всі, звичайно, звертали увагу на зовсім непомітну пташку невеликих розмірів сорокопуда-жулана. Природодослідники недарма називають його маленьким розбійником та ще й у масці, яку він ніколи не знімає. Цікаво, чому ж так?

   Орнітологи описують зовнішність сорокопуда як непомітну серед рослинної крони, хоча оригінальність забарвлення має місце: «під рудим пір’яним плащем, накинутим на спинку, ніжним пурпуром рожевіє сорочка, темна кайма якої відтіняє білизну хвоста. А голова і боки неначе припорошені попелом». Дійсно, голова сіра, а через очі проходить чорна смужка - «маска». 

   Сорокопуд-жулан, його ще називають терновий - найменший із сорокопудів фауни України (менший за шпака). Маса тіла 26-35 г, довжина близько 17 см. Дехто вважає, що сорокопуд так розміщується на гілках, щоб йому все було навколо видно і себе у всій пишності всім показати. Тому не люблять ці птахи дрімучого лісу, а поселяються частіше на узліссі, серед вільховини, і навіть на луках. Він типовий птах чагарникових заростей, особливо там де є глід. Населяє узлісся, що межують із заплавами річок або полями з розрідженими лісами з кущами або групами молодих дерев, зарості кущів по схилах ярів, лісосмуги.

   Сорокопуди – перелітні птахи, які повертаються навесні вже в її розпал. Саме в той час, коли інші птахи вже починають активний період життя і в їхній різноголосий шум вторгається грізна небезпека. Адже сорокопуди-жулани – неперевершені маленькі розбійники, їхня мисливська пристрасть підбурює весь день від сходу до заходу. Природодослідники спостерігають, що частіше вони полюють не заради поживи, а вважають полювання достойною справою і тому віддають цій забаві весь вільний час. Його жертвами є комахи, причому не дрібних розмірів, а досить великих. Серед них часто можна спостерігати коників-цвіркунів, твердокрилих, бабок. Не гидують і метеликами, павуками та гусінню. Інколи жулани не можуть стати байдужим до дичини значних розмірів, що більша за них, або ж така сама: жаби, дрібні звірі чи птахи інших видів. У тому місці де живуть сорокопуди-жулани дрібним птахам, гризунам, землерийкам, ящіркам завжди необхідно бути на сторожі. Причому з’їсти таку здобич він не може, а складає її у комору, або розпихує між гілками та розвилками стовбурів, також залишки може наколювати на гострі частини гілок та сучки. Орнітологи вважають, що на комору це зовсім не схоже, а схоже на виставку того, що сорокопуд ловить. 

   Живуть сорокопуди-жулани поодиноко, роблячи виняток лише у шлюбний період, адже необхідно давати потомство. Тому навесні самець тратить чимало зусиль для того, щоб у жорстокій боротьбі з конкурентами обзавестись власною земельною ділянкою, розміри якої повинні бути не менші за футбольне поле. Це необхідно для того, щоб здобути прихильність самок. 

   В момент появи самки, якій сподобалася реклама території даного самця, він поводить себе досить галантно, але напористо. Він різними способами намагається розважити самку, подовше утримати її у своїх володіннях, щоб тій не захотілося втекти до іншого. Господар сідає поруч з обраницею і ввічливо кланяється, крутить головою та іншими способами виражає своє захоплення нею. Він видає красиві мелодійні звуки, хоча сам не вміє гарно співати, а підслуховує та імітує звуки інших пернатих. 

   Після так званого знайомства, самець намагається показати самці житлові умови, направляючись до густого куща, де він знайшов підходящу розвилку для гнізда. У гніздо сідає сам самець, жваво совається, тіпає крилами, жалібно поскулює, неначе сидить не на гілках, а на гарячій сковороді. Показавши квартиру, жених починає показувати обраниці свої уміння, підгодовуючи її різними зловленими комахами. Після чого він, не чекаючи згоди, розпочинає шукати і таскати травинки на те місце, яке приготував для гнізда. Після цього ні одна самка вже не встоїть перед такою галантністю і домовитістю. 

   Через певний період у гнізді з’являться 5-6 білих з темними плямами яєць. Насиджує їх в основному самка, а самець лише добре її підгодовує, полюючи за двох. Через пару тижнів жовтороте потомство буде претендувати на частину зловленої поживи. Особливо важко тій парі сорокопудів, в гнізда яких зозуля підкинула свої яйця. Адже природодослідники стверджують, що до таких енергійних працелюбних пташок зозулі найчастіше підкидають яйця.