Ще не спустились як слід сутінки, а вже в свій мисливський політ вилітають вухаті сови. Проголодавшись за довгий літній день дорослі птахи, а ще більше їхнє потомство, хоче поживитися, тому й приходиться їм вилітати на полювання так рано. 

   Сова вухата – назва одного з видів сов, типових представників лісу. Назва пов’язана не з тим, що саме цей вид має справжні вушні раковини, а з тим, що пір’їни на голові розміщені так, неначе настовбурчені вуха тварини. Якщо говорити про розміри вухатої сови, то вони менші за сіру ворону. Самки більші за самців, наприклад, самці масою - 0,16-0,33 кг, самки - 0,18-0,43 кг, розмах крил близько 1 м.

   Інформаційні наукові джерела досить яскраво описують зовнішність вухатої сови: «Забарвлення досить строкате з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю.Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2-3 приховані. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір'я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір'яні «вушка» довгі. Коли птах сидить, то добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння: стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір'яними вушками».

   Передня кромка останнього пера в крилах вухатої сови, на відміну від інших видів, зовсім не гостра, а схожа на акуратний гребінець, що складається як мінімум з двохсот і більше дрібних війок на пір’їнах. Верхня сторона махових пер покрита ніжним, досить пружним та густим коротким пушком. Такі крила, навіть, при різких помахах розсікають повітря зовсім безшумно, що допомагає сові шукати здобич на слух і, звичайно, їх зовсім не чують жертви. 

   На території України вухата сова гніздиться скрізь, крім Карпат. Для гніздування обирає ліси зі старими високими деревами листяних і хвойних порід, але обов’язковою умовою повинні бути галявини чи інші відкриті місця, бо для полювання вони потребують відкритих просторів, а не суцільних лісових насаджень. Гніздяться також в лісосмугах різного віку. У періоди міграцій і зимівлі вухаті сови трапляються в заростях чагарників, по зарослих схилах ярів, балок, берегів річок, також у сільській місцевості, приміській зоні та в міських садах і парках. Характерною рисою сов вухатих є збирання у групи на денний відпочинок. Найчастіше групи відпочиваючих сов можна зустріти у осінньо-зимовий період. Інколи в них нараховується до 100 і більше особин.

   Звуки вухатих сов залежать від характеру їхньої діяльності. Особливо це чути у шлюбний період та час небезпеки. Наприклад, шлюбний сигнал самця – низьке монотонне «укання», а у проміжках між цими звуками самець літає досить шумно, ляскаючи крилами, що для сов зовсім не характерно. Самка видає плакучий звук «няяя», часто їх можна почути разом. Крик хвилювання різкий і схожий на - «квяк», «квяк». 

   При гніздуванні вухаті сови не дуже стараються, їм легше знайти старі сорочі та воронові гнізда та торішні незайняті гнізда шуліки, яструба чи канюка. Дуже рідко займає гнізда інших птахів. І взагалі відкладає яйця будь-куди, якби тільки вони не викотилися. Бувають випадки, що сови можуть вигнати з гнізда самку іншого птаха, яка вже сидить, і в цьому їй допомагає ніч. Відстань між гніздами різних пар в щільних гніздових угрупуваннях коливається від 100 до 800 м, у менш насичених - від 0,8 до 3 км.

   Якщо сова знесла перше яйце, вона вже не покидає гнізда ні на хвилину. Причина в тому, що класти яйця сова вухата починає ще в квітні, а ночі ще можуть бути із заморозками, також колір яєць білий і його добре видно на фоні ще голих безлистих дерев, а сороки і ворони дуже полюбляють красти яйця із гнізд. У кладці від 3 до 9, частіше 4-6 яєць. Вилуплювання пташенят може тривати до десяти днів. Хоча орнітологи вважають, що швидше всього сова перші відкладені яйця не гріє і з них малюків немає. Дослідження показали, що мати в гнізді пташеня, що вже може їсти мишу і малюка, який тільки-но вилупився, досить важко. Пташенята в гнізді тонко свистять, причому інтонація свисту залежить від віку.

   Низько і повільно летить сова, слухаючи шарудіння на землі, яке в основному характерне для їхньої найголовнішої поживи – мишовидних гризунів. В який-завгодно сезон, вухаті сови по-перше, живляться ними і мають високу кваліфікацію по полюванню на них. Ловлять вони їх у густій пшениці, в луковій отаві, на низенькій стерні, в опалому листі, під рихлим снігом, під сміттям і, навіть, під плаваючими по воді органічними залишками.

   Буває, що вухаті сови полюють на дрібне пташине братство: горобців, вівсянок, чечіток, але ловлять вони їх тільки в скрутний час, коли не вистачає головної поживи, або вона чомусь стає недоступною. Причому здобич обирають по собі, щоб легко було з нею справитись, так як полюбляють її ковтати цілою, а не роздирати на дрібні шматочки. Така вже совина примха. Трапляються випадки, що вухаті сови нападають на птахів своїх розмірів – сойку чи сороку, коли ті вночі не чекають небезпеки. Сова миттєво відриває жертві голову і ковтає її разом із пір’ям та дзьобом, хоча вся тушка залишається потім незайманою. 

   За дослідженнями орнітологів вухаті сови, так як і всі інші совині, досить потаємні. Вони зовсім раптово можуть виникнути із нічної пітьми, схопити здобич і так же миттєво зникнути, не створивши ніякого шуму. Лише в світлі літні сутінки та місячні ночі можна полюбуватися повітряними совиними іграми. Перебуваючи зовсім недалеко від їхніх польотів, людське вухо не вловить ні єдиного шереху і помаху їхніх досить великих крил, навіть, якщо літатиме не одна пташка, а цілий десяток. Інколи в літературі можна зустріти, що польоти сов у нічній пітьмі за деревами і кущами вважають примарними.

   Природодослідники-орнітологи повідомляють, що зовнішність сови вночі перетворюється до невпізнання: її так зване обличчя стає круглим, змінюється вираз очей, неначе пишніше робиться все оперення та інакше виглядає його малюнок, і навіть, змінюється посадка птаха на дереві. З настанням світлого дня все повертається назад: вуха стають сторчма, щільно притискаються пера, обличчя витягується і його вираз змінюється. Вона стовпчиком заклякає на гілці ближче до стовбура. 

   Влітку совам простіше вкритися від стороннього ока, а взимку їх виручає хвоя. Причому збирається сов на одному дереві до двох десятків особин. Після того як розтане сніг, під деревом чітко видно мишачі кістки та пір’їни самої сови і по їхній кількості можна здогадатися, скільки сов знаходило тут сховище. 

   Вухаті сови не дуже часто селяться поруч з людьми, бо прогодувати своє потомство їм не під силу, не вистачає корму. Вони намагаються покрити недостатність полівок горобцями, невеликими вороновими птахами, але для вухатої сови це не вихід. На полях, коли йде сівба, вони літають прямо за тракторами. Тракторні плуги вивертають із землі цілі мишачі гнізда. 

   Шлюбні пари сови вухатої можна порівняти із лебединою вірністю. Вони досить віддані один одному, захищаючи себе і пташенят вони безстрашні перед ворогом і здатні на все. Хоча за поведінкою вухаті сови не злі і не підступні, і не провокують інших на щось погане. Чужого їм не потрібно, чужих границь гніздування вони не чіпають, звичайно, крім гнізда, у період гніздування.