Вороняче око оточене ореолом чарівних повір’їв. Над ним чаклували, над ним загадували. Із його чорного ока на людину дивиться неначе магічна старина. Будова нагадує деякий символ: чотири темно-зелені листки з таємничим оком посередині, як зашифрований план світу і дійсно, як око ворона, що є міфічним птахом. 

Росте вороняче око в тінистих, переважно листяних лісах та чагарниках. Поширене в змішаних і хвойних лісах з вологим грунтом, часто по ярах і тінистих берегах боліт  і також в лісостепу. Ще з дитячого віку мені пам’ятається, як у наших українських лісах досить часто можна було зустрітися з цією непростою рослиною, яка приваблювала своєю таємничістю. Народні назви воронячого ока також цікаві: воронець, воронячі ягоди, хрещате зілля, хрест-трава, ведмежа ягода. Головне, що всі вони пов’язані саме із вороном, крім ведмежа ягода, яке також можна пояснити. Мабуть, ведмеді люблять поласувати ягодами цієї таємничої рослини. 

Вороняче око - багаторічна трав'яниста рослина з довгим повзучим кореневищем від якого відходить невисоке прямостояче стебло, висотою 15-30 см. Чотири листки розміщені мутовчасто у верхній частині стебла і розташовані хрест-навхрест. За формою широкоеліптичні, або яйцеподібні, коротко-загострені. Вони майже сидячі, з трьома жилками. В центрі між листками спочатку знаходиться жовто-зелена квітка, а потім єдина сизувато-синя ягода, яка восени чорніє і тому схожа на велику чорницю. Через характерне розташування листя рослина має другу назву - хрест трава. 

Квітка досить велика, поодинока, з подвійною оцвітиною, що складається з 4 ланцетних гострих чашолистків і 4 вузьких шиловидно - лінійних жовтувато-зелених пелюсток, рівних по довжині з чашолистками. Тичинок 8 з довгими, продовженими на верхівці в шиловидний придаток, пиляками. Цвіте у червні – липні. Плід - чорна велика ягода близько 1 см в діаметрі, дозріває в липні.

Всі, напевно, чули, що вороняче око - отруйна рослина, тому, гуляючи в лісі з маленькими дітьми, потрібно стежити, щоб вони не спокусилися незвичними ягодами. Від однієї або двох ягід нічого страшного не трапиться, але при більшій кількості можливе отруєння. Найменшу небезпеку становлять листки рослини, а більшу - його ягоди. Взагалі всі частини рослини отруйні, але мають різну дію: кореневища - блювотну, ягоди діють на серце, а листя на нервову систему. При вживанні рослини в їжу з'являється нудота, печіння в роті, в горлі, в шлунку, блювота, пронос. Спостерігається порушення серцевої діяльності. Можлива зупинка дихання і параліч. Складність отруєння залежить від кількості з'їденої рослини.

Перша допомога при отруєнні воронячим оком полягає у тому, щоб прийняти активоване вугілля та промити шлунок. Прийом проносних протипоказаний. Далі слід робити дії, спрямовані на ліквідацію подразнення слизових оболонок травного тракту - ковтати шматочки льоду, приймати анастезін всередину. При сильному отруєнні в якнайшвидшому часі звернутися до лікаря.

Хіміками в складі воронячого ока виявлені такі речовини, як сапонін, парадін і парістіфін. До речі парістіфін є хорошим інсектицидом.

Отже, на відміну від отруйності, в той же час ця рослина - прекрасний лікар. На перший погляд дивно, але навіть свіжі недозрілі ягоди збирають і вживають як лікувальний засіб при порушенні обміну речовин, запамороченні, мігрені, серцевій недостатності, тахікардії, ларингіті, розлада х психіки.

Заготовляють траву воронячого ока під час цвітіння і швидко висушують у теплих, добре провітрюваних приміщеннях.  

У середні віки вірили, що "зачарованих" людей можна було "розчарувати" за допомогою воронячого ока. Ягоди носили на тілі або зашивали в одяг, щоб уберегтися від заразних хвороб, для чого збирали їх від 15 серпня до 8 вересня. Але, загалом, воронячого ока побоювалися і тому застосовували рідко. Крім цього, у давні часи люди вірили, що ягоди воронячого ока захищають від пристріту. Тому збирали їх і носили на тілі.

За бажанням можна сходити в ліс і знайти вороняче око - рослину, овіяну таємничістю.