Пошук:
Автор Pavlenko | 29 января 2014 | Коментарів: 0 | Переглянуто 3901
Рубрика: Корисна інформація / Рослинний світ

Рослина, що має два "обличчя"

Вивчаючи у 7 класі вищі спорові в рамках шкільної програми, учні завжди дивуються тому, які незвичайні рослини нас оточують. Найчастіше діти мають уяву лише про мохи та папороті. А ось про плауни та хвощі дехто зовсім не чув, особливо ті, які живуть у місті. Сьогодні ми охарактеризуємо хвощі, а саме хвощ польовий, на прикладі якого в школі розглядаються ці рослини. 

Ще років 20-30 назад, у науково-популярній літературі можна було зустріти інформацію про їстівне значення для людини хвоща польового. А що ми маємо зараз? У  підручнику з біології сказано, що в їжу у відвареному вигляді можна використовувати молоді пагони, які багаті на крохмаль. Також літні пагони застосовують у медицині як сечогінний та кровоспинний засоби, а у ветеринарії для загоювання ран у тварин. Ще століття назад хвощі використовували для забарвлення хутра в сіро-жовтий колір, а пагони хвоща зимуючого досить жорсткі і тому ним користувалися для шліфування і полірування металевих, дерев’яних  виробів та кухонного посуду. Деякі колись використовувалися на корм коням, оленям, кабанам. Довідники з біології щодо використання в їжу хвоща польового людиною повідомляють, що молоді пагони цієї рослини вживали лише бідні люди Євразії та Північної Америки. Мабуть, тому що саме бідні більше знали природу. 

Раніше люди сезон весняних вітамінних трапез починали з хвоща польового. Уявіть це сьогодні? Швидше всі поспішать за вітамінами в аптеку, тільки не на поля чи луки, якщо вони наявні на території. Товсті, соковиті стебельця хвоща польового вилазять із землі досить рано, як тільки сходить сніг. Але вони особливі, тому що не зелені, а рожево-коричневі і без листків. Стирчать вони із грунту, неначе стовпчики, з гострими голівками. Ці голівки не що інше як спороносні колоски.  Природодослідники описують, що люди сільської місцевості масово збирали їх, набиваючи кошики та кишені, пізніше з’їдаючи все до останнього. А ще раніше в літературі описували, що із таких їстівних дикорослих стебел люди готували окрошку, використовували для запіканок, робили начинки для пиріжків та варили вітамінний суп. Цікаво, але факт. Такі страви були смачними, пахли свіжістю, польовим ароматом і присутністю необхідних для організму поживних речовин. Особливо багато у хвощі аскорбінової кислоти, і навіть, після термічної обробки її залишається майже половина. 

Хвощ польовий – багаторічна трав’яниста рослина, яка постає перед нами неначе з двома обличчями, дволика, як сьогодні говорять «два в одному»: Рослина, що має два "обличчя"

-перше лице називають весняним пагоном, що з’являється навесні у вигляді рожевих або світло-коричневих стебелець-стовпчиків. На кожній верхівці такого стебла розвивається спороносний колосок, якого сьогодні називають стробіл. Коли спори у ньому достигнуть і висиплються, на його заміну народжується вже інакше стебло;

-друге лице, яке називають літнім пагоном, зелене стебло із численними майже голковидними листочками, які мутовчасто розміщені у вузлах. Воно пишне, гіллясте, досить високе - від 15 до 40 см. 

Вчені стверджують, що від вузлів відходять зовсім не листки, а гілочки, які в свою чергу також розгалужуються. Зовнішньо літній пагін нагадує мініатюрну красиву ялинку. 

Якщо запитати сільських жителів про хвоща польового, то вони скажуть, що це злісний бур’ян – «сосонка». І городи, і поля, і пасовища страждають від нашестя цих «сосонок», адже їх дуже важко вивести. Крім розлогої верхньої надземної частини, хвощі польові мають ще досить міцну підземну частину – кореневище. Прополюючи ділянки, їх дуже важко витягти. А чим більше їх прополювати, тим густіше вони ростуть.

Таким чином, повернути людям розуміння того, що колись хвощ польовий був їстівною рослиною, причому вітамінною і смачною у приготуванні певних страв, я думаю практично неможливо. На сьогоднішній день ми маємо досить значний асортимент рослинної продукції, і головне, що не лише української, а й з різних континентів. Хоча можна тільки здогадатися, чим обробляють рослинний товар, який швидко псується, щоб він у гарному товарному вигляді постав перед споживачами. А давно забуті корисні рослини нашої місцевості, що ростуть поруч з людиною, екологічно чисті, але не приваблюють нас. Тому, вивчаючи вищі спорові рослини, необхідно наголошувати учням, що наша природа – безцінний виробник і постачальник корисного і смачного. Його необхідно тільки знати.    

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Луїзіанський мох: не мох, а квіткова рослина Луїзіанський мох: не мох, а квіткова рослина
 Тому й називається цей мох ще й іспанським, бо нагадує густі бороди іспанських конкістадорів, які прибули до Америки....
Яке ж воно – «Венерине волосся»? Яке ж воно – «Венерине волосся»?
  Звичайно, всі знають, хто така Венера, але яке вона мала волосся, мабуть, ніхто не бачив? Згідно з легендою, ця ніжна папороть виросла з...
Кореневище ≠ корінь? Кореневище ≠ корінь?
 Кореневища бувають тонкими, потовщеними, іноді дуже великими, простими і розгалуженими, циліндричними, овальними, прямими, зігнутими,...
Чому хвощі є злісними бур’янами і неїстівними рослинами? Чому хвощі є злісними бур’янами і неїстівними рослинами?
 У нашій місцевості хвощі є багаторічними кореневищними рослинами, кореневища яких у грунті  розташовані на різній глибині, і розміри яких...
Розробки уроків до теми “Вищі спорові рослини” (7 кл.) Розробки уроків до теми “Вищі спорові рослини” (7 кл.)
Вищі спорові рослини 1. Загальна характеристика вищих спорових рослин. 2. Середовища існування. Пристосувальні риси будови і процесів...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓