Луїзіанський мох, або його називають іспанський мох – тілландсія усневидна з родини бромелієвих – аерофітна рослина, що в природних умовах росте в основному у тропіках і субтропіках Америки. Вона зовсім не має коренів і зовнішньо нагадує лишайник. Хоча це зовсім не мох і не лишайник, а квіткова рослина, яка дуже схожа на лишайника уснею своїм синьо-зеленим забарвленням.

Штат Луїзіана раніше був одним з рабовласницьких штатів з величезною кількістю плантацій. Зараз більшість з них перетворені на музеї або місця проведення спортивних змагань, хоча там і  досі живуть нащадки плантаторів. Тому назва рослини і пов’язана із даною місцевістю, де на заболоченій місцевості гирла річки Міссісіпі, в штаті Луїзіана, він виростає на болотних кипарисах. У ХVI столітті до Луїзіани вперше прибули іспанці. Тому й називається цей мох ще й іспанським, бо нагадує густі бороди іспанських конкістадорів, які прибули до Америки.

Луїзіанський (іспанський) мох – рослина-епіфіт. Стебла тонкі, ниткоподібні, сильно розгалужені, з невеликими шилоподібними листками. Основа стебла обплітається навколо гілок дерев, а довгі срібно-сірі пагони звисають вниз. Забарвлення у них може бути, і сіро-зелене, і сіро-голубе. З часом старі пагони відмирають, а живою залишається лише центральна частина волокнистої тканини. Довжина живих пагонів становить 15-20 см, відмерлі пагони продовжують звисати з молодих, утворюючи «бороди» довжиною до 3 м. Молода рослина корінням зміцнюється в корі дерева, але не паразитує на ньому. Величезними гірляндами пагони звисають з дерев, скель і, навіть, поселяються на телеграфних стовпах та проводах. 

 Воду мох поглинає за допомогою лускоподібних волосків, які покривають всю рослину. Квітки дрібні, жовті, поодинокі, які з’являються в пазухах листків. Плід – коробочка.

Поширюється іспанський мох за допомогою вітру, який відриває пагони і переносить їх на великі відстані. Також пагони луїзіанського моху використовуються птахами для будівництва гнізд. В колоніальні часи ним користувалися для набивання матраців і подушок, виготовлення м'яких меблів, нині ним продовжують користуватися для виготовлення ритуальних ляльок вуду.

Вирощувати іспанський мох зовсім неважко, ця рослина полюбляє значну вологість повітря, добре освітлення і температуру 20-30 С протягом усього року. Розмножується вегетативно. Пагони відривають від материнського організму і просто обмотують навколо якоїсь опори, яка може бути не завжди гілкою. Але обов’язково так, щоб один кінець вільно звисав вниз. Через деякий час «живець» розростеться і стане досить привабливим. 

Отже, луїзіанський мох досить незвичайна рослина і потребує до себе більшої уваги, ніж вона має сьогодні серед квітникарів. Він багаторічний і виглядає досить добре круглий рік, не пошкоджуючись ніякими шкідниками і хворобами. 

На сьогоднішній день цю рослину використовують майстри аранжування при створенні квіткових композицій. У висушеному і підмальованому вигляді вона є улюбленим матеріалом для флористів.