Нарциси – надзвичайно красиві квіткові рослини, наповнені подихом весни, що радують яскравими фарбами і вишуканими формами. 

Нарциси – багаторічні цибулинні однодольні рослини родини Амарилісові. Вони з'являються в саду рано, одними з перших, разом з крокусами, тюльпанами і гіацинтами. У дикому вигляді ростуть переважно на півдні Європи, в Середземномор'ї і в Азії. Культурних форм велика кількість і їх називають гібридними формами. Не багато існує на світі квіткових рослин, які, як нарцис, залучали б до себе увагу такої великої кількості селекціонерів. За даними Міжнародного регістру нарцисів кінця ХХ ст. селекцією цієї культури займалися селекціонери з Англії, Австралії, Північної Ірландії, Шотландії, Голландії, США та інших. В даний час вже відомо близько 30000 сортів і щорічно додаються 200 нових. Результатом наполегливої, напруженої і дуже нелегкої роботи стало отримання поліплоїдних сортів з великою оцвітиною (пелюстками), коронками або трубками незвичайної форми, міцними квітконосами, красивими прямостоячими листками і різноманітним забарвленням квіток. 

   Людство здавна приписувало нарцисам різні дивовижні властивості та якості. На Сході часто порівнювали квітку, називаючи її «наргіс», з прекрасними очима коханої. Для древніх греків нарциси були уособленням смерті – ними прибирали смертне ложе, а в Європі часів Ренесансу нарцис, навпаки, став символом любові і шлюбу. Для італійців донині букет нарцисів у подарунок – освідчення в любові.

   Досконалість витонченої будови нарциса викликало благоговіння у поетів, філософів, цінителів прекрасного. Гомер оспівав нарциси в гімні, присвяченому богині землеробства Деметрі. Перський цар Кір називав їх "створенням краси, безсмертною насолодою», адже окрім прекрасного вигляду нарциси підкорюють і сильним квітковим ароматом. 

   Нарцис оснащений щільними цибулинами і стрічкоподібним листям різної ширини в кількості 2-4. Листя прикореневе, лінійне, виростає раніше, ніж квітконос. Стебла безлисті, сплюснуті або круглі, квітка сидить на вершині квітконосного стебла до 50 см завдовжки. 

   Цибулини різних видів нарцисів мають різну форму: загострену, овальну, круглу, яйцеподібну. У деяких видів цибулини утворюють гніздо: на одному денці кілька цибулин, що загорнуті в забарвлені луски. Нове коріння цибулин виростає щороку після відмирання старого, життя коренів триває до десяти місяців. Квітки, прямі або пониклі, можуть бути поодинокими або перебувати в зонтичній кисті в кількості від двох до восьми штук. Пелюсткоподібна оцвітина має форму трубчастої воронки, яка вгорі переходить у горизонтальний відгин, привіночок дзвоникоподібний, трубчастий або чашоподібний, утворений виростами часток оцвітини, має, як правило, інший відтінок. Забарвлення квіток – біле або жовте, іноді двоколірне. Діаметр – від 2см до 10см. Плід – тригніздова коробочка з насінням. Насіння численне, округле або кутасте, дуже швидко втрачає схожість.

   Цвітуть нарциси в квітні-травні. У них не такі яскраві і помітні забарвлення,  як у тюльпанів, зате форм квітки набагато більше. Тому їх садова класифікація будується саме за формою квітки. Наприклад, у групі махрових нарцисів махровою може бути, або тільки коронка, або тільки оцвітина, а можуть бути махровими і коронка, і оцвітина. У іншій групі коронка може бути величезною, великою, середньої величини, плоскою, гофрованою по краю в різній мірі, іноді майже подвійною. 

Що стосується забарвлення квіток, то хоча у нарциса переважають м'які, пастельні фарби, але тонів і напівтонів така безліч, так прекрасні і ніжні переходи одного в інший, що залишається тільки дивуватися. У деяких сортів забарвлення коронки змінюється за період цвітіння 3-4 рази, особливо у сортів з рожевою коронкою. На початку цвітіння вона може бути золотисто-жовта, потім поступово рожевіє і у повному цвітінні коронка рожева, а в кінці цвітіння стає кремовою і кремово-білою. На нарциси варто уважно подивитися один-єдиний раз, щоб назавжди закохатися в них.

   З незапам'ятних часів нарциси використовувалися в парфумерії та медицині: у грецькій назві квітки «наркао» означає «одурманювати» є аналогія з п'янким ароматом, з отруйними властивостями цибулин, і з наркотичною дією олії. Отруйні властивості нарцисів відомі з глибокої давнини. Кажуть, що заснувши на «нарцисовій подушці», людина може й не проснутися. Цибулини нарцису містять алкалоїд нарцисин, що робить квіти невразливими для гризунів. 

   Останній сплеск моди на рослину нарцис припав на кінець ХІХ століття, і з тих пір мода на нього і його аромат не проходить. Нарциси і тепер масово вирощують на Сході заради ефірної олії. У Китаї Новий рік не обходиться без ароматних квіток нарцису, а в Англії він навіть став популярнішим за королеву квітів – троянду. 

   Багато тисячоліть тому нарциси, втікаючи від льодовика, облюбували собі хустську долину і оселилися тут назавжди. Навесні, як тільки зійде сніг, все величезне поле вкривається дрібненькими примулами, пролісками і первоцвітом, а за кілька тижнів — гордими красивими нарцисами. Існує декілька легенд про Долину нарцисів. 

   Нарциси деяких видів містять ефірну олію, а цибулини — алкалоїди, тому вони здавна широко використовуються в парфумерії та медицині.