На планеті відомо 500 тисяч видів рослин, і 250 тисяч з них квіткові. Квіткові – це ті, що цвітуть хоч один раз у своєму житті. Причому кожен вид має свою характерну квітку, тобто таку, що відрізняє її від інших за численними критеріями, наприклад, забарвлення віночка, вільність чи зрощеність частин, наявність або відсутність запаху, стійкість квітки. Також в біологічній науці в основному використовуються ще й такі критерії як поділ відносно статі, поділ за характером запилення, за наявністю нектарників, за формою оцвітини та інші.

   Крім цих ознак квітки мають певну симетрію, будову кожної квітки можна записати у вигляді формули та діаграми. Також квітки мають свою циклічність, кратність, символізм. 

      Поділ на стать

   Квіти бувають одностатеві і двостатеві. Одностатеві квітки несуть або тільки маточки, або тільки тичинки, як, наприклад, у дуба, тополі, ліщини. У двостатевих чоловічі і жіночі статеві органи розвиваються в одній квітці. 

Відповідно є однодомні та дводомні рослини. В однодомних рослин чоловічі й жіночі квітки ростуть на одній рослині, але окремо, наприклад, у кукурудзи чоловічі квітки розміщуються на верхівці стебла, а жіночі утворюють суцвіття початок по всьому стеблу.  У дводомних - чоловічі і жіночі квітки знаходяться на різних рослинах, тобто кожна конкретна рослина є або жіночою, або чоловічою (шовковиця, обліпиха). Існують також нестатеві квітки, що зовсім не мають тичинок і маточок, але які служать як приваблення, наприклад, язичкові крайові квітки соняшника.

      Поділ за характером запилення

   Значно частіше у природі зустрічаються квіти адаптовані до запилення чужим пилком, взятим з інших квітів або рослин. Такі квіти називаються перехреснозапильними, або алогамними. Їх протилежність - квіти, що запиляються власним пилком, називаються самозапильними, або аутогамними. Серед самозапильних є клейстогамні квіти - ті, що ніколи не відкриваються. Серед перехреснозапильних виділяють: вітрозапильні, комахозапильні рослини та рослини, які запилюються водою і тваринами.

      Поділ за наявністю нектарників:

- квіти з легкодоступними нектарниками;

- квіти з частково прихованими нектарниками; 

- квіти із повністю схованими нектарниками;

- квіти без нектарників.

      Поділ за формою оцвітини:

- лійкоподібні квіти;  

- дзвоникоподібні квіти;

- язичкові квіти;

- трубчасті квіти;

- метеликоподібні квіти;

- квіти-пастки.

     Оцвітина квітки

   Оцвітину квітки утворюють стерильні філоми (листочки), які оточують тичинки і маточки. Оцвітина виконує такі функції як: захищає спорофіли, приваблює запилювачів, запасає поживні речовини для побудови плодів і насіння, концентрує в собі різні "відходи” метаболізму, летючі виділення оцвітини сприяють кращому проростанню пилку на примочці маточки, сприяє кращому притоку води та поживних речовин до тканин квітки і таким чином підвищує насінну продуктивність рослин.

   Оцвітина може бути простою - не розділеною на чашечку і віночок, а також подвійною, яка складається з чашечки та віночка. Якщо оцвітина редукована, то квітка називається голою (безпокривною), при редукції тільки чашечки - вториннопростою віночковидною, а при редукції тільки віночка - вториннопростою чашечковидною.

   Чашечка - зовнішня частина подвійної оцвітини, яка захищає внутрішні частини квітки від механічних пошкоджень, пересихання, низьких температур. Чашолистики - це видозмінені верхівкові листки рослини.

      Симетрія квітки

   Характер симетрії в розташуванні та формі органів, особливо віночка квітки, є класифікаційною ознакою. Якщо через квітку можна провести декілька площин симетрії - квітку називають правильною, або актиноморфною. Якщо ж частини одного кола квітки різні і розташовані так, що площина симетрії тільки одна - її називають зигоморфною або неправильною. Якщо через квітку не можна провести жодної площини симетрії, її називають несиметричною, або асиметричною.

   Актиноморфні квітки у латаття, півонії, нарциса, маку, троянди та інших. Зигоморфні квіти у квасолі, ротиків, настурції, рясту та інших. Асиметричні квіти у гладіолуса, кали, едельвейсу та інших.

      Формула та діаграма квітки

   Для короткого і умовного позначення будови квіток застосовують формули, в яких за допомогою буквених і цифрових позначень кодують різні морфологічні ознаки: стать і симетрію квітки, число кіл у квітці, а також число членів у кожному колі, зрощення частин квітки і положення зав'язі у маточок.

   Формула квітки – умовне позначення будови квітки знаками, літерами та цифрами, що відображають кількісний склад частин квітки. Формула квітки - це коротка її характеристика та опис за допомогою символів. Використовують такі символи: 

- актиноморфна квітка - *; 

- зигоморфна квітка - стрілочкою вгору; 

- асиметрична квітка - •І:;

- чашечка – Ч (на латині К або Са - Каlух або Саlух);

- пелюстки віночка – П (на латині С або Со – Согоllа); 

- тичинки  - Т (на латині А – Аndroeceum - андроцей); 

- маточки - М (на латині – G - Gynoeceum - гінецей); 

- проста оцвітина (perigonium) - P. 

Кількість елементів кожної частини квітки позначається відповідним числом:

- якщо цих елементів більше дванадцяти значком безкінечності; 

- факт зрощення частин квітки позначається дужками (); 

- розміщення даної частини квітки у різних колах розділяється знаком +;

- верхня зав’язь позначається рискою (–), поставленою під числом карпел гінецею, нижня зав’язь - над числом, а середня - поряд із числом карпел. 

Наприклад:

- формула квітки гірчиці: *Ч4П4Т2+4М(2); 

- формула квітки вишні: *Ч5П5ТМ1; 

- формула квітки квасолі: Ч5П1+2+(2)Т(9)+1М1,

- формула квітки тюльпана: О3+3Т3+3М1

   Найповніше уявлення про будову квітки дають діаграми, які представляють схематичну проекцію квітки на площину, перпендикулярну осі квітки і проходить через криючий листок і вісь суцвіття або пагін, на якому розташована квітка. Діаграма вказує на взаємне розташування частин квітки: чашолистки позначають дужками з кілем, пелюстки – округлими дужками, тичинки і маточки - формою поперечного перерізу пиляків і зав’язей. 

   Використання діаграм та формул квітки – важливий спосіб аналізу її структури, що важливо для систематики, філогенії та інших розділів ботаніки. 

      Циклічність квітки

   У більшості рослин частини квітки утворюють добре помітні мутовки або кола - цикли. Найпоширеніші п'ятиколові, або їх називають пентациклічні, і чотирьохколові, або тетрациклічні квітки. Найчастіше квіти бувають пентациклічні: два кола оцвітини (чашечка і віночок), два кола тичинок і одне коло з маточок. Таке розташування квіток характерно для лілійних, гвоздичних та інших. У тетрациклічних квіток - зазвичай розвивається два кола оцвітини: одне коло тичинок і одне коло маточок, як у  півникових, губоцвітих та інших.

   Іноді спостерігається зменшення числа кіл та членів в них або збільшення, що особливо виявляється у садових форм. Квітку із збільшеним числом кіл називають махровою. Махровість зазвичай пов'язана або з розщепленням пелюсток в процесі онтогенезу квітки, або із перетворенням в пелюстки частини тичинок.

   У більшості покритонасінних всі частини квітки розташовані на квітколожі у вигляді концентричних кіл, тому така квітка називається кругова, або циклічна квітка. В інших випадках, наприклад, у магнолії та купальниці частини розташовані по спіралі, тому квітка є спіральна, або ациклічна. Іноді одні частини квітки розташовані в колах, інші по спіралі, тому така квітка зветься напівколова, геміциклічна, або спіроциклічна. В таких випадках оцвітина має циклічне, а тичинки і маточка - спіральне розташування, як у жовтецевих, або ж чашечка має спіральне розташування, а інші частини квітки – циклічне, наприклад, шипшина. Вчені вважають, що в процесі еволюції ациклічні квітки утворилися раніше від циклічних.

      Кратність 

   У будові квіток проявляються певні закономірності, зокрема правило кратних відносин. Його суть полягає в тому, що в різних колах квітки є однакова або кратна кількість членів. У більшості однодольних рослин найчастіше зустрічаються тричленні, у дводольних - п'ятичленні, рідше дво-або чотирьохчленні (капустяні, макові) квітки. Відступ від цього правила часто спостерігається в колі гінецея, число його членів буває менше, ніж в інших колах.

      Квіти і жіночність

   У мистецтві багатьох культур в усьому світі існує виражена тенденція пов'язувати жіночність із квітами. Завдяки своїй різноманітній і колоритній зовнішності, квіти давно стали улюбленим предметом для зображення художниками. Деякі з найвідоміших картин знаменитих художників відображають квіти та жінок. Італієць Джузеппе Арчимбольдо створював свої полотна з портретами відомих та звичайних людей, використовуючи представників рослинного і тваринного світу. Наприклад, роботи «Флора» та «Весна» - це суцільні квіткові композиції, які називають квітковими метаморфозами.

   Вінок з квітів є символом дівчини-українки, кожна квітка якого має своє значення.   

   У міфології квіти пов'язані з богинями, наприклад римська богиня квітів, садів та весни Флора та грецька богиня весни, квітів і природи Хлорида.