Рід первоцвітів поширені в усіх куточках України в світлих мішаних та листяних лісах, на узліссях, галявинах, на луках, трав'янистих схилах, по чагарникових заростях. Звичайно, в поліських та лісостепових районах і рідше в північно-східних районах степової зони, тобто у помірних, холодних і субтропічних районах північної півкулі.

Первоцвіти - багаторічні рослини, що мають розетку зморшкуватих сизуватих прикореневих листків, які по краю хвилясті і трохи схожі на шкірки молоденьких ягнят, тому рослину в народі називають ще баранцями, або баранчиками. Листки з обох сторін вкриті пушком, безлисті квітконосні стебла увінчані зонтикоподібними суцвіттями жовтих або рожево-фіолетових трубчастих, колесоподібних чи чашоподібних квіток. Стебло виростає з центру розетки висотою до 30 см. 

Всі вони – ранні весняні квіти, які улюблені й шановані у всіх народів. Стародавні греки вважали первоцвіт лікарською квіткою Олімпу, називали квіткою дванадцяти богів і вважали, що в ньому містяться ліки від усіх хвороб. Щоправда, цілющі властивості первоцвітів у той час дуже перебільшували, хоча в інших народів також існує чимало легенд, повір'їв, пов'язаних з первоцвітами. Наприклад, у німців існувало повір'я, що дівчина, яка першою у великодні свята знайде квітку первоцвіту, неодмінно цього ж року вийде заміж. Поетична легенда датчан розповідає про прекрасну небесну принцесу Ельф, котра, спустившись на землю, палко закохалась у вродливого юнака. Ельф не послухала богів, не захотіла покинути коханого і повернутись назад на небо. За це боги перетворили непокірну принцесу в первоцвіт, а юнака — у весняну анемону. В Англії вважали, що трубчасто-дзвоникоподібні пониклі квітки первоцвітів є притулком для казкових крихітних фей і гномів під час негоди.

А ось первоцвіт золотистий, що зростає в горах Європи, жителі Швейцарських Альп вважають талісманом, який приносить щастя. Ранньою весною тут шукають квіти первоцвіту і прикрашають ними житла. Крім того, цей вид є також символом любові до батьківщини. Коли горянин кудись виїжджає, він бере з собою засушену квітку первоцвіту як пам'ять про рідні гори та близьких людей.

У багатьох слов'янських народів первоцвіти шанувалися як золоті ключі, які відкривають літо. Чому саме ключі? Тому, що жовті квітки в зонтикоподібному суцвітті мають вигляд зв'язки мініатюрних ключиків. Мабуть, у цих назвах є відголосок давньогрецької легенди, за якою квіти первоцвіту є ключами богині весни Фреї. Фрея мала прекрасне багатобарвне намисто — райдугу. Коли богиня нахилялася, то там, де намисто торкалося землі, з нього випадали золоті ключі, які відкривали землю, і вона розквітала весняними квітами. А з самих золотих ключів, що впали на родючу землю, проростали жовті квітни первоцвітів.

Одна з середньовічних легенд твердила, що первоцвіт виріс на місці ключів від раю, які випали з рук апостола Петра, А трапилось це так. Коли Петро почув, що чорти нібито підробили ключі від раю і хочуть заселити райський сад нечистою силою, то він так розгубився, що ключі випали з його рук і полетіли на землю.

В давнину цій рослині приписували здатність виявляти заховані скарби. Це була своєрідна магічна ключ-трава. Вважалось також, що рослина має приворотну силу. Старовинні жерці-друїди варили з первоцвіту приворотне зілля — любовний напій.

Наукова назва роду походить від латинського слова, яке в перекладі означав "перший”. Така назва дана за те, що ряд видів цього роду цвітуть ранньою весною одними з перших. Це відображає і українська родова назва — первоцвіт. За весняне цвітіння її звуть також веснівка, веснянка, за трубчасті квітки — дзвінки, за колір квіток — жовтуха, малька жовта, медяник, буквиця жовта. Ще називають її лапи сорочі, опуцьки, примула, сережник, стигнячки, онисійка, зілля лісове, николайки, ручка, первенець лікарський та інші.

На верхівці стебла – зонтикоподібне суцвіття. Цвіте у квітні-червні. Квіти з приємним запахом. Цвітуть рясно, дуже привабливі, декоративні і навесні е справжньою окрасою гірських лісів.

Якщо уважніше придивитися до квітів первоцвіту то можна зробити відкриття, яке описав ще в свій час Ч.Дарвін. Виявляється, у первоцвіту є дві форми квітів: з маточками, приблизно вдвічі довшими за тичинки, і навпаки, з тичинками приблизно вдвічі довшими від маточки. Це пристосування до перехресного запилення. Обидві форми зустрічаються в природі однаково часто. І хоча є можливість перехресного запилення двох квіток однієї форми (і навіть самозапилення), але при перехресному запиленні квіток різних форм розвивається більш життєздатне насіння.

Зібране в коробочку насіння визріває приблизно через місяць і швидко втрачає схожість. Молоді рослини зацвітають на другий рік.

На сьогоднішній день багато видів первоцвітів вирощуються як садові рослини. Серед них є види з білими, жовтими, рожевими, темно-червоними, блакитними, синіми і навіть – коричневими і ліловими квітами. Отримано гібриди махрових форм. Однак первоцвіти вирощують не тільки як садові, а й як городні рослини. Листки первоцвіту є справжніми чемпіонами серед зелені за вмістом аскорбінової кислоти, або вітаміну С. Його тут до 600 міліграм-процентів, є також провітамін А — каротин. Досить сказати, що два листочки первоцвіту містять добову дозу вітаміну С для дорослої людини. Недаремно в Англії та Нідерландах первоцвіт культивується як цінна салатна рослина, з листків якого готують вітамінні салати, а також зелені суди, борщі, пюре.

Отже, якщо оглянутись в історичне, еволюційне минуле первоцвітів, то можна тільки здивуватись тому, який цікавий легендарний життєвий шлях цих прекрасних весняних рослин.