Під час вивчення різноманітності рослинного світу планети нам досить часто зустрічаються назви рослин, пов’язані із назвою пташки зозулі. Ці назви можуть бути  як видові біологічні, так і народні, тобто їх називають так люди.

Зозулин льон звичайний - листостебловий мох, що широко поширений. В Україні зустрічається в лісах, на болотах, також розвивається на луках і може бути бур’яном, який слід знищувати. Прямостоячі стебла зозулиного льону заввишки до 10 см, які щедро облистнені, розвиваються вони так густо, що часто утворюють купини на луці. 

З кожної спори за сприятливих умов розвивається пагін з невеликою тривалістю життя, який виглядає як коробочка (спорангій) на ніжці. Будова коробочки зі спорами відрізняється від інших листостеблових мохів. У верхній частині вона прикрита ковпачком із тонкими волосками і схожа на лляну пряжу. А самі коробочки нагадують зозулю, завмерлу на жердині. Це визначає назвурослин даного роду.

Зозульки, або пальчатокорінник –  багаторічна трав’яна рослина, 20-60 см заввишки. Стебло товсте, листків 4-6, за формою вони ланцетні, до 20 cм завдовжки. Суцвіття - густий колос. Квітки за кольором від білих до бузковорожевих та м’ясо-червоних у залежності від виду. Цвітуть у травні-липні. В Україні поширені такі зозульки:

-Зозульки бузинові - народна назва - буковець,

-Зозульки травневі - народна назва - мокруха,

-Зозульки м'ясо-червоні - народна назва – курячі сльозки,

-Зозульки плямисті - народна назва - прошибень,

Назва пальчатокорінник пов’язана з тим, що викопаний корінь нагадує кисть людини, тобто корені розгалужуються неначе рука. А ось назва зозульки, тому, що кожна квітка суцвіття нагадує пташку зозулю, яка летить, розправивши крила. А так як у суцвітті досить багато квіток, тому й зозульки.

Зозулинець, або ятришник -  багаторічна трав’яна рослина 10–35 см заввишки. Бульби кулясті. Листків 4–7, причому ті, які скупчені при основі стебла - ланцетні, сизо-зелені, відігнуті, тупі, а ті, які розміщені вище – дрібніші і загострені. Квітки фіолетово-пурпурові зі слабким запахом. Суцвіття коротке, овальне або циліндричне, не густе. Цвіте у травні–липні. Росте в сирих лісах – по галявинах і узліссях, вологих лугах, чагарниках, топких і болотистих берегах річок і озер. Найбільше зростання в Карпатах і Криму. Серед них розрізняють Зозулинець блощичний, Зозулинець болотний, Зозулинець гостоверхий, Зозулинець обпалений, Зозулинець пурпуровий.

Зозулині черевички - багаторічна рослина висотою 30-50 см. На верхівці стебла виростає велика квітка рідкісної краси, що за формою нагадує глибоке взуття. Одна з пелюсток утворює губу до 3 см завдовжки, що за формою дійсно черевичкоподібна, інші пелюстки, які більш або менш скручені, звисають по обидва боки губи. За кольором губа жовта, усередині з червонуватими плямами. Чашолистки зовнішньо схожі на пелюстки, за кольором зеленувато-коричневі, верхній нависає над губою, а два бічних зрослися в один, на кінці роздвоєний, розміщений під губою. Цвіте в травні-червні. 

Росте в листяних і мішаних лісах, здебільшого на вапнякових фунтах, у лісовій і лісостеповій зонах України. Трапляється дуже рідко. Кожна квітка цвіте до двох місяців. Запилюється дрібними бджолами і мухами. Внутрішня поверхня губи вкрита волосками, які виділяють липку маслянисту рідину. Ні нектару, ні якихось інших поживних речовин у квітці немає. Комах приваблюють тільки запах і барвиста оцвітина.

Зозулині сльози – багаторічна трав’яниста рослина 5–20 см заввишки з тонким повзучим кореневищем. Стебло тонке, з двома супротивними листками овальними за формою, які розміщуються майже горизонтально. Стебло закінчується видовженим багатоквітковим, до 12 квіток, суцвіттям. Квіти дрібні, зеленувато-жовтуваті або бруднувато-пурпурові, зібрані у багатоквіткову китицю. Цвіте у червні–липні. Форма квітів нагадує падаючі крапельки, що і відбилось у назві рослини. Чому саме сльози зозулі, бо коли вона підкидає свої яйця, вважається, що втрачає потомство і тому плаче. Існують такі види як Зозулині сльози яйцеподібні та Зозулині сльози серцелисті. 

Коронарія зозуляча - трав'яниста багаторічна рослина із прямостоячим стеблом заввишки 30-90 см. Ніжні, рожеві, химерно вирізані суцвіття зозулиного цвіту дивовижно гарні. Помітні тільки квіти, а стебла і листя губляться у густій масі трави. Уся рослина опушена короткими притиснутими волосками. Квітки правильні, шестипелюсткові, зібрані у рідку пірамідальну чи щиткоподібну волоть, зазвичай рожеві, рідше білі. Цвітуть з кінця травня до серпня, саме у розпал кування зозулі, звідси і походить народна назва. 

Коронарія зозуляча трапляється на всій території України, на вологих і болотистих луках, серед чагарників, на узліссях, по берегах річок і ставків. 

Символ зозулі. Зозуля – віщий птах, присвячена Богині Весни Живі, символ людської долі. Її свято відмічали під час воскресіння природи, їй приносили пожертви ті, хто вперше навесні почув голос зозулі. Вважалося, що сам Бог чи Богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. Тому зозуля пов'язана з Богинею Долею. Про це говорить українська приказка: "Зозуля кувала, літечка казала".

За повір'ями, на зиму зозуля відлітає першою, а прилітає останньою. Тому вона вважається посередницею світів - "ключницею" вирію, бо зачиняє і відчиняє Небесну браму. Магічною силою наділялося пір'я зозулі, або сучки з того дерева, на якому вона кувала.