Розглядаючи різноманітність дводольних рослин ми віртуально подорожуємо по світу. І ось в Єгипті, Туреччині, Іспанії та деяких інших країнах, можна зустріти досить незвичайні дерева – ріжкові, біологічна назва яких цератонія. Належать вони до родини Бобових. Батьківщиною їх є середземноморські країни, але здавна культивуються в Іспанії, Італії, на Кіпрі, в Ізраїлі, Палестині, Греції.  У нинішній час вирощуються також в Індії, Аргентині, Бразилії та інших субтропічних країнах.

Цератонія - потужне дерево з розкидистою кроною, що досягає висоти 15 м. Листки темно-зелені, щільні, шкірясті, причому ніколи не жовтіють. Квітки дрібні з сильним ароматом, зібрані в суцвіття китиці. Цвіте ранньою весною, і восени. Починає плодоносити на шостому році життя, а з 15-річного віку дає регулярні рясні врожаї і може плодоносити до 100 років. 

Плоди ріжкового дерева - сплюснуті боби, зігнуті у вигляді рогів, довжиною 10-30 см, шириною 2-4 см і товщиною до 1 см, коричневого кольору. Вони м'ясисті, з щільною солодкою м'якоттю і сочевицеподібним блискучим насінням. Зустрічаються ще такі назви плодів як «цареградський стручок» або «солодкий ріжок». Крім цього плоди цератонії називали ще набатейського ріжками - за назвою стародавньої держави Набатеї (сучасна Йорданія), куди ізраїльтяни виїжджали на заробітки.

Порошок з перемелених сушених плодів - кероб, який нагадує смак і аромат шоколаду з кавовим відтінком. Кероб ще називають «здоровим шоколадом», бо вважається замінником, і какао, і цукру. Після збору врожаю м'якоть плодів відокремлюють від насіння: на неї припадає 90% ваги боба, на насіння - 10%. З висушеної та змеленої м'якоті і виходить кероб, що буває двох видів - кероб світлий і кероб темний. Світлий виходить з висушених сирих бобів, а темний - з попередньо обсмажених.

Насіння йде на корм худобі, а також використовується в харчовій промисловості. З очищеного від шкірки насіння виготовляють харчову добавку Е-410 - стабілізатор і загусник, відому як камедь ріжкового дерева. М'якоть містить до 50% цукрів, завдяки чому в ряді країн кероб був важливим джерелом цукру до поширення цукрового буряка і цукрової тростини. Його їли також у Древньому Єгипті, використовуючи як підсолоджувач. Сьогодні з очищеного насіння роблять борошно, багате білком, що йде в їжу як людям, так і тваринам. З плодів роблять ласощі, сиропи, лікери, використовують у випічці, годують худобу. На Кіпрі сироп з бобів ріжкового дерева називають чорним золотом Кіпру, і він є одним з основних продуктів експорту. На Мальті такий сироп - традиційні ліки від кашлю, простуди, розладах травлення та для зміцнення імунітету,  а солодощі з керобу за традицією їдять під час Великого посту.

Крім кулінарії ріжкове дерево здавна знаходило застосування і в інших сферах: з його деревини виготовляли сувеніри, речовини з кори застосовували для дублення шкіри, на листках робили записи, з насіння виготовляли клей, а самі плоди, крім того, широко застосовували в медицині.

Але найдивовижніше в цій рослині те, що насінини мають завжди незмінну постійну і однакову для всіх масу - 200 мг, тобто 0,2 г (0,189 г), що зробило їх ще з часів Стародавнього Риму та Греції мірою ваги, відомої всьому світу як карат, причому при зміні умов, наприклад, при підвищеній вологості  чи засухах, насінини ніколи не змінюють свою вагу. Отже, карат походить від грецької назви цератонії - «кератос».

Ці дивовижні дерева існують вже декілька століть, люди здавна називали їх ще хлібними деревами. Цікаво, чому? У священних християнських писаннях згадується про те, що плодами ріжкового дерева харчувалися християнські пророки, жебраки, бідняки, що завдяки їм виживали під час посухи і голоду. Також повідомляється, що ними харчувався сам Іван Хреститель, тому кероб придбав назву – «Иоаннов хлеб», тобто хліб святого Іоанна. Ймовірно, завдяки такій своїй властивості - замінювати продукти першої необхідності - ріжкове дерево отримало ще назву хлібного дерева. 

Ріжкові дерева не схильні до хвороб і шкідників, через що у багатьох народів давнини вважалися священними і використовувалися в релігійних обрядах.

Дійсно, цератонія  – диво-рослина, але на жаль, у наших природних умовах його не виростити, хіба що в кімнатних. Вражає воно не лише незвичністю насіння-каратів, але й такими різноманітними назвами самої рослини та її плодів: ріжкове дерево, хлібне дерево, або «Иоаннов хлеб», цареградський стручок, солодкий ріжок, кероб.