Вивчаючи корені рослин, ми знайомимося не лише із будовою кореневих систем, а також розглядаємо їхні видозміни. Адже у природі видозмінених коренів набагато більше, ніж звичайних. Це корені-причіпки, корені-присоски, ходульні корені, кореневі бульби, коренеплоди, повітряні корені, дихальні корені, … Всі ці корені є важливим пристосуванням рослин до певних умов існування і відрізняються своєю особливістю. Але надзвичайно особливими серед них є корені-підпорки, які утворюються у баньяна.     

Баньян або фікус бенгальський – це дерево з найбільшою в світі площею крони. Чому? Тому, що спочатку воно росте як звичайнісінька деревна рослина, потім від великих старих гілок починають відростати повітряні корені, які спускаючись донизу, вкорінюються, утворюючи нові стовбури, які відразу ж починають товстіти, і можуть досягати кількох метрів в обхваті. Від таких новоутворених стовпів пізніше відходять пагони, які є стовбурами для початку життя інших. Це відбувається без кінця, і з року-в-рік кількість таких підпорок стає все більше, крона розростається і одне дерево стає лісом. Тому часто в літературі баньян називають дерево-ліс. У тіні такого величезного дерева можуть утворюватися великі села. В країнах, де росте баньян, його вік у 300 років вважається ще молодим.     

Походить воно із Бангладеш, Індії та Шрі-Ланки. Життєва форма цього дерева дивовижна. Його корені-підпорки з часом  потовщуються і перетворюються в додаткову опору для спільної густої крони. Тому одне дерево може займати територію до кількох гектарів. Місцеві жителі розповідають, що коли опинитися під одним з баньянів,  то можна досить довго бродити серед заростей і нарахувати не десятки, а сотні, і навіть, тисячі стовбурів. Тому одне дерево дає тінь і прихисток для інших організмів так, як у нас це робить багатовіковий ліс. Також дерево-лабіринт може врятувати від спеки не одну сотню стомлених мандрівників. Крім того, його червоні плоди з насінням служать прекрасним кормом для птахів, летючих мишей, комах та мавп, але для людини вони неїстівні. Його деревина м'яка і пориста, з неї виготовляють клейку речовину, яку називають пташиним клеєм. 

Баньян починає своє довге життя з насінини у випорожненнях мавп, птахів і кажанів, що живляться його плодами. Це насіння проростає на гілках рослини-хазяїна, а в органічному матеріалі, що накопичився в її тріщинах, розростається коріння. Вологість повітря прискорює ріст коренів нового дерева, воно потовщується навколо стовбура своєї «жертви» і спускається вниз в грунт. Тепер баньян готовий розростатися.

Назву баньяну дали європейці. Португальські і англійські мандрівники помітили, що індуські торговці – «баниас» часто збираються під широким деревом для розмов і відпочинку. Так з'явилася назва «Баниасдерево», яка згодом скоротилася до слова «баньян».

Найбільший баньян розташований в окрузі Анантапур штату Андрадеш. Його вік становить понад 500 років і займає це анантапурське дерево-ліс більше двох гектарів, за що включено в «Книгу рекордів Гіннеса». Вчені-дендрологи повідомляють, що знищити дерево-ліс неможливо. Інколи буває, що деякі корені-підпорки підсихають, або вражаються грибком, або під час ураганів пошкоджується частина крони. Відомо, що із-за стихійних лих одне дерево розділилося на декілька.

Баньян в місті Корат (Таїланд) стало місцем паломництва туристів. Між його стовбурами прокладені пішохідні доріжки, де можна вільно гуляти і відпочивати, є лавки для відпочинку, є невеликий буддійський храм. Площа крони дерева становить не менше 3000 квадратних метрів. Ніхто не знає, який їх цих коренів є першоосновою цього дерева.

В одному з міст півдня Індії розташований «Мачан» - ресторан, побудований на сильних гілках баньяна. Щоб потрапити туди, слід піднятися по товстих канатних сходах. Сам ресторан виготовлений з бамбука, листя кокосових пальм і канатів. Пірамідний бамбуковий дах захищає від сонця і дощу. 

„Багатоноге” дерево шанують індуські мудреці, його вважають національним деревом Індії і сакральним відразу в двох релігіях – буддизмі та індуїзмі. Кажуть, під цим деревом часто сидів сам Будда, і саме під баньяном до нього прийшло просвітлення. В Індії вірять, що це дерево росло ще в райському саду і саме його називали деревом «зла і добра».

Історичні хроніки стверджують, що в тіні одного баньяна знайшла укриття 7-тисячна армія Олександра Македонського.

Баньян – дерево, яке постійно оновлюється і відроджується, як весь світ, воно - невичерпне джерело життя, бо створює своє неповторне злагоджене життя. Це символ порядку і гармонії на противагу Хаосу.

Ось такі незвичні дерева можна зустріти в інших країнах.