Що для кожного з нас значать дерева, про існування яких ми забуваємо: ростуть собі поруч з нами і добре, а зникнуть, чи помітимо? Якщо запитати людей різних вікових категорій та різних професій, що для вас означають дерева, можна почути безліч відповідей: садовод скаже, що плодові дерева – це все його життя; біолог скаже, що дерево – це життєва форма рослин; столяр відповість, що буде в нього сировина з дерева, будуть гроші; еколог надасть дереву планетарного значення; лісник порівняє дерево із багатоповерховим будинком для життя різних тварин: комах, птахів, ссавців. Звичайно, кожен з них має рацію, тому що дерева – це складова частина природи, національне надбання кожної країни, а отже і планети в цілому.
 «Шануй дерево, яке тобі тінь дає» – говорили римляни. Я вважаю, що немає жодної людини, яка б не згодилася із цим твердженням. Саме дерева є основними складовими елементами ландшафту та клімату планети, її легенями, вони утримують воду в грунтах, і саме деревні насадження є прикрасою довкілля і, нарешті, вони разом з іншою рослинністю дають первинну продукцію.
 За багатовікову історію розвитку людства дерева постійно супроводжували життя, так як були невід’ємною частиною людського існування.  Історія слов’янства творилась між дубів та лип. Тому і сьогодні дерева мають позитивний вплив на здоров’я та процвітання людини і нації в цілому.
 Дерева ростуть досить довго, десятки і сотні років, існують, навіть, вікові дерева, що пов’язують нас з рідним краєм, з його історією.  Кожне дерево має право на життя і чим старіше воно, тим більше цих прав. Дерева – відображення вічного ставлення до них людини, результат діяльності багатьох поколінь. Дерева пов’язують людину не лише з історією своєї Вітчизни, а й з його культурою, релігією, традиціями, красою природи рідного краю, вони живлять нашу мораль і патріотизм. У Чехії говорять: «Зустрінеш старе дерево – зніми капелюха». У нас, українців, по відношенню до дерев склалися різні традиції:
- при народженні дитини саджали дерево, в основному плодове;
- поблизу криниці саджали вербу або калину;
- після проводів на службу юнака, дівчина саджала на краю села тополю;
 Дерева діляться за видом листя на хвойні і листяні.
Хвойні відрізняються звичайно жорсткими вічнозеленими голкоподібними або лускатими листками, званими хвоєю або голками. Ці дерева утворюють шишки або ягоди (ялівцеві). До цієї групи відносяться сосни, ялини, ялиці, модрини, кипариси, секвої…
 Листяні дерева мають широкі і плоскі листки, у яких товщина значно менше довжини і ширини, зазвичай вони опадають раз на рік. Зазвичай ці дерева цвітуть і плодоносять. До цієї групи відносяться дуби, липи, берези, клени, тополі, ясени…
 Крім класифікації за виглядом листя, дерева діляться за терміном життя листя - на листопадні і вічнозелені.
 Листопадні дерева мають чітку зміну листяного покриву: всі листки на дереві втрачають зелене забарвлення і обпадають, деякий час (взимку) дерево стоїть без листя, потім (навесні) з бруньок виростають нові листки.
 Вічнозелені дерева не мають чіткої зміни листяного покриву: листя знаходиться на дереві в будь-який момент року, і його зміна листя відбувається поступово, протягом усього життя дерева.
 Крім біологічної класифікації дерева діляться і за іншими ознаками:       
- плодові дерева - плоди яких використовуються людиною в їжу;
- цінні, деревина яких використовується для промислових цілей;
- корабельні, використовувані в кораблебудуванні;
- тропічні, ареал проживання яких проходить недалеко від екватора;
- північні, ареал проживання яких проходить далеко від екватора…

Із історії використання дерева.

 Дерево як і камінь є природним матеріалом, який зберігав нанесені зображення, що, за твердженням вчених, сприяло розвитку писемності у багатьох мовах. Здатність горіти допомогло освоєння вогню, що різко розширило ареал поширення людини на північ, і дозволило освоїти нові типи житла: печери, будинки, голку, і т д.. Те, що залишалося після згорання вугілля використовувалося для перших наскельних малюнків. Мала щільність деревини по відношенню до води сприяла розвитку судноплавства: починаючи від плотів і закінчуючи каравелами, які багато років робилися з дерева.
 У зв'язку з широтою поширення і простотою обробки, в багатьох культурах світу широко використовується деревина як матеріал для виготовлення як предметів побуту (меблі, посуд), так і предметів благоустрою житла.
 Особливості цвітіння деяких дерев стали загальними в культурі багатьох народів світу, так, в Японії квітка сакури оспівана багатьма поетами і часто використовувалася для медитації та відпочинку. На Сході поширений образ квітки персика, в Росії був оспіваний яблуневий цвіт. Фрукти є неодмінним атрибутом майже всіх свят, як і музичні інструменти, більшість яких виготовляється з певних сортів деревини.
 Згадки про дерево зустрічається також в багатьох сучасних релігіях, в християнстві згадується Дерево пізнання Добра і Зла, Дерево Життя. Пальмова неділя, або свято Входу Господнього в Єрусалим відзначається святковим богослужінням, на яке віруючі приходять з пальмовими гілками. У Росії першою розпускається верба, тому стали використовувати гілки цього дерева і свято отримало назву Вербна неділя. У фольклорі мертве дерево, корч служить символом або притулком нечистої сили. Деревина широко застосовувалася для виготовлення релігійної символіки: ікони, ідоли та інше.

Природоохоронна робота

 У багатьох країнах світу одним із завдань природоохоронної роботи є охорона вікових дерев. У Німеччині цією справою почали займатися ще на початку ХХ ст.. Пізніше до них приєднались Польща, Англія, балтійські та скандинавські держави. У другій половині ХХ ст. ці країни оголосили списки по заповіданню старих дерев, які нараховували десятки тисяч. А що ж Україна? У кінці ХХ ст.. тут було взято під охорону лише близько 400 дерев. Але на сьогоднішній день це питання переглянули і почали терміново інвентаризувати рідкісні, своєрідні, меморіальні та вікові дерева. Відшукали та почали заповідати всі дерева пов’язані з історичними особами, подіями, спогадами, народними переказами… Серед вікових дерев беруться на облік, наприклад, дуби в обхваті 3 м на висоті 1,3 м, а липи обхватом більш ніж 2 м. Беззаперечному заповіданню підлягають дуби в обхваті більше 4 м, а липи, клени, тополі, каштани, ясени, буки, сосни – в обхваті більше 3 м. Крім цих, під охорону беруться дерева із незвичайною кроною, із різною химерною формою, із стовбурами, які зрослися в кількох місцях, із наростами на стовбурах, із багатьма стовбурами з однієї кореневої системи, а також дерева із надзвичайною красою.
 Отже, старі дерева є важливим джерелом духовного збагачення, це повернення до давніх часів, що дає відчути єдність не лише з природою, а і з часом, який давно минув. Для багатьох із нас важливо, що на ці дерева дивилися наші предки впродовж віків.

Як зберегти пошкоджене старе дерево?

 Причиною хвороби дерева може бути звичайна рана від удару. Спочатку рану необхідно очистити від бруду, потім знищити хвороботворні бактерії та мікроби 5% розчином мідного купоросу. Коли поверхня підсохне, для подальшої дезінфекції застосовують 10% розчин садової карболки. Потім рану змазують садовим варом, чистою лляною олією чи живицею.
 Якщо рана не поверхнева, то необхідно не лише змастити вказаними речовинами, а й загорнути ганчіркою, змоченою гарячою оліфою. Рани закриваються тривалий час, а саме протягом 1-3 років.
 Дупла лікувати складніше. Починати треба з ретельного очищення дупла або внутрішніх трухлявих частин стовбура від трухлявої деревини аж до шару здорової деревини. Після цього всю вичищену поверхню дупла чи частини стовбура змочують 5% розчином мідного купоросу,а потім 10% розчином садової карболки. Цю процедуру краще проводити наприкінці літа або перед весною.
 Якщо дупла немає, а порожнина всередині стовбура прослуховується при простукуванні, то тоді просвердлюють чи випилюють у стовбурі штучний отвір. Коли дерево дуже товсте і порожнина в ньому великого об’єму, тоді роблять у стовбурі такий прохід, щоб всередину могла потрапити людина. Лише так можна якісно вичистити і продезінфікувати порожнину. Щоб запломбувати отвір, в нього вставляють залізну сітку розміром вічок 70-80 см із дроту 2-3 мм завтовшки. Після цього порожнину чи дупло наповнюють товченою цеглою чи невеликим камінням. І все це заливають рідким розчином цементу.

Рекорди, пов'язані з деревами.

 Найбільшої висоти досягають дерева виду секвойя, в національному парку Редвуд їх висота сягає 115,55 м. Найтовстіше дерево в світі – баобаб - 15,9 м в діаметрі. Стверджують, що найстаріше дерево в світі - гігантська ялина, що росте в горах на заході Швеції, ймовірно, з льодовикового періоду. Її вік становить близько 9550 років.

Культ дерева.

 В різних куточках Землі (за дослідженнями етнографів) живе легенда про «праотца всех деревьев»  - дерево-велетня, яке піднімалось до неба від центру Землі і було віссю Всесвіту. Воно поєднувало три стихії, його корені проникали дуже глибоко в грунт, а крона впиралась у небосхил. Воно дарувало планеті повітря, всім тваринам плоди, а також притягувало блискавки, які давали людям вогонь, а рухами своїх гілок наказувало хмарам поїти землю живильними дощами. Воно було джерелом життя і оновлення. Такий культ дерева був поширений в далекому минулому. Наприклад, відомо, що у випеченому сонцем Єгипті священним деревом був сикомор, у скованій льодами Скандинавії – ясен, в Індії – баньян,.. Інколи дерева були охоронцями міст. Наприклад, в Римі охоронялось фігове дерево (смоковница), під яким вовчиця годувала Ромула та Рема.
 Крім цього ще відомо, що греки створили календар дерев, де кожен місяць символізував своє дерево. В Європі відомі ще й так звані, лісові календарі. Вибір дерев не був випадковим, кожне з них представляло саме той місяць, в якому воно буяло в повній красі.
 У літературі дореволюційних часів було описано, що ні один український селянин не буде рубати бузину, бо в ній сидить чорт, палити її також не хотіли, бо загине домашня птиця, знищувати корені бузини також боялись, бо скорчить руки і ноги. «Не рубай калину – накличеш біду» - говорили українці, «Не ламай калину» - накличеш морози.
 В усній народній творчості ми часто зустрічаємо, що «дерева плачуть, як їх зрубують», в Чехії говорять «пусть у того, кто погубит дерево, рука отсохнет», а в Латвії – «кто над деревом насмехается, тот заболеет». Народна мудрість має чимало прислів’їв та приказок, загадок та примовок про дерева. Наприклад, «одно дерево свалил – посади десять», «весной веселит, летом холодит, осенью питает, зимой согревает», «нужна щепка – не руби целое дерево», «сломать дерево секунда, а взростить – года», «лес сожгли, а птица по гнезду плачет»…
 В старому підручнику з біології, по якому ще моє покоління вчилося в школі, був малюнок, що в США росте секвойя, в якій був зроблений тунель, через який катались туристи. Це дерево, звичайно, впало, але туристи запропонували прорубати новий тунель уже в другому дереві секвойї. Адміністрація національного парку відмовилась: «Ми не повинні руйнувати велетенські старі дерева для розваг, необхідно поважати їх життя». Є одна українська притча: їдуть три брати на конях по лісу, перший говорить: «Ех, скільки дров можна нарубати і будинок збудувати», другий підтверджує: «А скільки грошей можна заробити, коли ці дошки продати», а третій на їхні слова з незадоволенням відповідає: «Вірно, але ж яка краса тоді загине».
 Дерева були пов’язані не лише з долею держав чи міст, але і з долею людей. Вони допомагали їм у житті і здоров’ї. Існує гороскоп друїдів, де кожна людина має своє дерево-покровителя. 
 Отже, зрозуміло, що в усіх країнах життя людини і дерева тісно пов’язувались. Вважається, що на сьогоднішній день люди зруйнували ці тісні узи, тому таким незрозумілим та невизначеним стає наше майбутнє.