1.Символ весни

Провісниками весни ми називаємо підсніжники, проліски, первоцвіти, сон-траву, але до цього списку беззаперечно можна додати і вербу. Чому? Адже «котики» вербові знайомі всім, а це не що інше як квіти, які з’являються на початку весни. Звичайно, вони приваблюють не красою, хоча це спірне питання, а структурою та формою. Верба зустрічається у двох життєвих формах - дерево і кущ:  верба біла, верба ламка, верба козяча, верба плакуча, верба мигдалева, верба червона, верба корзинова, чорнотал, жовтолозник, бредина, верба вухаста, верба чорніюча, чорницеподібна, верба лапландська, повзучий тальник… Взагалі вчені стверджують, що їх понад 500. Різні види цвітуть неодночасно і період цвітіння їх може розтягуватися на тривалий період.

«Котики» вербові – це суцвіття одностатевих вербових квітів, зібраних в сережки. Зацвітають вони до розпускання листків, що характерно для вітрозапильних рослин. Кожна квітка сидить у пазусі цілокрайої, більш-менш волосистої приквіткової луски. Оцвітина дуже редукована і представлена одним-двома нектарниками. Звідси і форма суцвіття така незвичайна, що нагадує маленьких пухнастих кошеняток. Жіночі квітки біліші, а чоловічі квітки жовтіші за кольором, що пов’язано з пилком. Тому людей і приваблюють різноманітні за кольором, формою, розмірами суцвіття верби, що розпускаються великою кількістю на рослині навесні. 

2.Символ численного роду і родинного вогнища

Верба - ідеальне дерево та поетичний образ всього роду. Як ідеальне дерево, вона вкрита «золотою корою», тому й має надзвичайну силу розвинути 700 віток-квіток, що символізують численний рід. Про це, наприклад, сказано у весільній пісні.

         Та стоїть верба не рік і не два.

         Не стій, вербо, розвивайся,

         Розвий собі сімсот квіток,

         Всім боярам по квіточці,

         Всім дружкам по квіточці… 

Слов'яни вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З вербою лягали і в домовину. Ця давня любов до верби народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. 

Навесні дівчата  прихорошували себе котиками верби та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку. 

Верба один із символів України, що оспівана в низці художніх творів, народних піснях, казках. 

3.Символ освячення

Не менш цікаву інформацію надає християнська традиція. На вході в Єрусалим Ісуса зустрічало багато людей. Вони встеляли дорогу пальмовим гіллям і своїм одягом, вшановуючи Його. Ось чому на згадку про цю подію навіть через багато сотень років люди несуть до церкви зелені гілочки, не берези, не дубу, не клену, не липи, не осики чи вільхи. Оскільки в нашому природному середовищі в цей час розпускається лише верба, вкриваючись маленькими листочками, то саме вона обрана для освячення. Відбувається це за тиждень до Великодня. І зветься він Вербною неділею. 

4.Символ жінки, дівчини (часто зажуреної)

Народна символіка символізує вербу так: «верба - заміжня жінка, та ще й зажурена». «Дівчина - як верба: де посадиш, там прийметься». Це означає, що  дівчина, виходячи заміж, переходить в іншу родину і там укорінюється. 

5.Cимвол неплідності

Верба не дає жодного плоду, тому вона стала символом неплідності. Коли ми чуємо «на вербі грушки ростуть», то це кажуть про людину, що оповідає неймовірні речі. Сюди ж відноситься й приповідка: «Гарбуза наїсися, на вербу подивися, то й зараз знову будеш голодний». Проте «ховатись під вербами», що дають добрий, але небезпечний захисток, значить вести розпусне життя. Тому верба є символом небезпечного, чи незаконного кохання. 

6.Символ ужитку

Природа обдарувала вербу такою гнучкістю, якої не має жодна швидкоросла деревна порода. Вербові гнуті дуги, полоззя, коромисла завжди були ходовим товаром. Деякі види верб дають непогану деревину. Наприклад, у верби білої вона м'яка, легка, в'язка, гнучка, хоча малостійка і невисокої міцності. Деревина верби найчастіше йде на виготовлення човнів, рибальських снастей, ночов, лопат, корзинок.  Гілки йдуть на плетіння огорожі, так званого українського тину, який часто описувався письменниками у своїх творах. На сьогоднішній день все це можна зробити із сучасних матеріалів, але погляд у минуле є досить важливим, тому вироби з вербових гілок до даного часу користується попитом. В природі практично нема кращого матеріалу для плетіння, ніж вербове пруття. Плетуть з нього кошики, крісла й різну тару. Найчастіше беруть прути однолітні, прямі, гладенькі, без пошкоджень та сучків. 

Добрим матеріалом для плетіння є й вербова кора. Ще стародавні римляни носили сандалії, сплетені з вербової кори. Тепер з неї роблять волокно для виготовлення мотузків і мішковини, а з кори верби білої виготовляють навіть канати.

Деревина усіх видів верб, кора яких іде на виготовлення дубильних екстрактів, може бути використана для целюлозно-паперової промисловості. Найціннішу деревину як сировину для целюлозно-паперової промисловості мають верби біла й козяча.

Деякі види верб дають доброякісний матеріал для тонкого плетива. Найкращими з них є верби прутовидна, пурпурова і тритичинкова:

-верба прутовидна одна серед найкращих верб, що використовуються для плетіння тонких виробів, для вистругування стрічок. Її прут добре колеться. Недоліком прута є здатність утворювати тріщини при тривалому зберіганні. В’язкість прута дуже висока.

-прут з верби тритичинкової тонкий, гнучкий, щільний, в'язкий, білого кольору, широко використовується для виготовлення рибальських снастей та кошиків.

-верба пурпурова має тонкі, гнучкі, прямі, гладенькі й блискучі прути; використовується для тонкого плетива у нерозщепленому вигляді. Очищений після варіння прут швидко темніє і набуває кольору непофарбованої шкіри, він добре і мідно фарбується в різні кольори, добре лакується і навіть полірується. Із кори виділяють волокно, придатне для виготовлення мотузок і мішковини.

Кора, знята з однорічних пагонів верби попелястої та тритичинкової, є гарним підв'язувальним матеріалом при щепленні, а саме окуліруванні, бо стрічки з неї широкі, еластичні, добре облягають ранки, разом з тим не в'їдаються у стовбур підщепи. Перед використанням їх зволожують. З кори верби білої роблять канати. З кори верби білої одержують червонувато-коричневу фарбу, верби козячої - чорну, коричневу, жовту та червону фарби, а з листків тритичинкової - жовту фарбу для тканин.

7.Верба – вказівник води 

Верба має прихильність до вологих місць. Там, де води мало, верба не росте. Здавна вона вказувала людям, де можна знайти воду. Тому й колодязі, як правило, копають там, де ростуть верби. «Де срібліє вербиця, там здорова водиця», - промовляє прислів'я. А здорова вона тому, що речовини, які містяться в деревині, знезаражують воду. Тому під вербою вода смачніша, тому й риби під вербовим корінням у заглибинах більше, тому й невелика вербова дощечка, покладена у діжку чи відро, поліпшує смак води, дезінфікує її.

Верба стала в пригоді й гідробудівникам. У штучних морях-водосховищах хвилі розмивають береги, унаслідок чого ґрунт  заболочується, гинуть сусідні лани, городи. Верби допомагають «приборкати» прибій, їх висаджують ще до заповнення моря. А коли вода добирається до насаджень і підмиває дерева, утворюється густа сітка дрібних плаваючих корінців. Вони, наче арматура залізобетону, захищають берег, приймаючи на себе удари хвиль. Так було зроблено на Дніпрі.

8.Верба – один із символів гороскопу друїдів

Люди, що народилися  01.03-10.03 і 03.09-12.09 вважають, що їхнім деревом життя є верба:

- жінка-Верба вельми приваблива і своєрідна особистість, що звертає на себе погляди не зовнішньої красою, але внутрішнім чарівністю. Вона повна неясних думок, неусвідомлених бажань, які часом сама не може чітко визначити. Дуже чутлива, любить сонячне тепло і перебування біля води, реагує на всі запахи і смаки.» 

        - чоловік-Верба здатний всією душею віддаватися хвилинним радощам, не відмовляючи собі ні в одній з них. Зовнішня меланхолія і удавана лагідність приховують діловитість і рішучість. Він ніколи і нікому нічого не нав'язує, бо в ньому розвинене почуття поваги до інших і начисто відсутнє бажання командувати або зневажати когось. 

         У почуттях людина-Верба скоріше романтична, ніж сентиментальна. Любить почуттєві задоволення і вносить в них поетичне забарвлення. Їй неприємні повсякденні безбарвні почуття. Вона володіє артистичними здібностями і багатою уявою. Часом буває непоганим психологом, що при певній проникливості дозволяє їй вгадувати чужі думки і бажання. Риси народжених під знаком Верби: інтуїція та багата уява. Її беззахисність і безпорадність - це здебільшого лише складові її тактики. 

 

9.Верба – магічний символ

Вербі здавна приписували магічні властивості - захист від злих духів і всіляких бід; нею лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров'я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, весною, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір'ям, могли передати її іншим.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою — «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду — «щоб град зупинився». Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що «поможе». 

Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу - один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп'яли Спасителя. Крім того, за народним віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: «Закохався, як чорт у суху вербу!» Козяча верба часто зустрічається в Україні, особливо в лісах і на левадах і має коротке і широке листя, а також грубі «котики».

10. «Поетова вербиченька»

Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку верби. І так нагадала вона йому далеку Україну, що поет не зміг покинути її і узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на неродючому солдатському городі. Та прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть «шевченківська верба» у Форті Шевченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку «поетової вербиченьки». Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево і як живий пам'ятник українському поетові.

Верба є багатогранним символом і увага до неї пояснюється тим, що вона вважається не лише символом весни, а й родючості, здоров'я, радості, життя, любові і вдячності. В Галичині про доброзичливу людину, що залишає по собі добрі спогади кажуть «Ростуть за ним золоті верби».