Квіти на сьогоднішній день не більше, аніж вияв приязні і поваги, але у давні часи вони мали ритуальну значимість, яка зараз виявляється в обрядах, особливо в родинних. Наприклад, весільні короваї прикрашались кетягами калини, а горщечки з кашою на христинах – ритуальним букетиком – “квіткою” , що складалася з квітучих трав, гілочок калини та колосся. У практиці ритуального використання квітів, знаходять сліди найдавніших вірувань, пов´язаних з культом Великої Богині – уособленням життя, землі і плодючості. Цей культ зародився ще у скіфські часи, а пізніше знаходив вияв у пошануванні давньоруських берегинь та рожениць. Наявність культу Великої Богині, за археологічними даними, простежується аж до періоду розквіту Київської Русі.. Є відомості, що у слов´ян богиня життя і плодючості Жива (Сіва) зображалась в образі жінки з квітами в руках. Цей образ зберігся на старовинних вишивках, в українському мистецтві дерев´яного різьблення. У Х-ХІІ ст. образ Великої Богині у пишному оточенні квітів, звірів і птахів зникає як культ, залишившись у родинній обрядовості та у повір´ях.
Що ми знаємо сьогодні про символіку квітів та трав у традиційних обрядах і звичаях? Це, насамперед, обереги:
- полин і петрушка – від русалок на русалчин Великдень;
- м´ята, любисток, татарське зілля – для прикрашення хати на Трійцю;
- хрест із пахучих трав на покуті – охорона від злих сил;
- пахуча трава, освячена на Маковея – захист від “вроків”, “навіювання”.
Здавна на Україні калина вважалась символом любові, щастя, краси, багатства, здоров´я та символом зв´язку з потойбічним життям. На весіллях калиною оздоблюють коровай та вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. На хрестини калину затикали у калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Дівчата садили цей кущ і на могилах коханих. Перед розлукою або, освідчуючись у коханні, дарували кетяг калини.
Схожа символіка і барвінку. Його клали біля новонародженого, оздоблювали коровай на весілля, а за невинність молодої батьків вшановували, виставляючи на хаті вінок з барвінком та калиною. Барвінок був першим вісником весни – переможцем зими. Його шкірясті блискучі листки не гинуть взимку від холоду, зберігаючись під снігом. Він став символом життєстійкості, нев´янучості. Існувало повір´я, що посаджений в саду барвінок приносить щастя, а поміщений в букет – незмінне кохання. Барвінок саджають на могили дорогих покійників в знак любові і спогадів, із нього плетуть вінки і кладуть у голови померлих.
У традиціях українського народу збереглися і приклади символіки квітів, що виникли не на Україні:
- подарований букетик волошок говорить про скромність і ніжність;
- червоні садові маки говорять про красу і вірність;
- лілові фіалки засвідчують невтішну тугу за померлим;
- фіалки інших кольорів утверджують радість і веселощі;
- квітка едельвейса – символ кохання і мужності, вірності і патріотизму.
Якщо говорити про кольорову гаму при складанні букетів, то тут існують деякі правила:
- поєднання червоного і блакитного символізує вірність і кохання;
- жовтий колір означає невірність, розлуку;
- поєднання жовтого і червоного – недовір´я;
- білими квітами підкреслюють вірність і цнотливість;
- поєднання білого і червоного – нагороду і повагу;
- пурпурові і зелені кольори означають мудрість, обережність і пересторогу.
Отже, даруючи букет, треба знати, які підібрати квіти до певної нагоди. Дівчині дарують квіти з напіврозпущеними бутонами, що підкреслює чистоту і щирість. Заміжній жінці дарувати червоні квіти нетактовно, бо вони означають готовність віддати їй серце. Чоловікам дарують гвоздики, гладіолуси, хризантеми та інші види з великими квітами. У букеті повинна бути непарна кількість квітів, дві квітки символізують щасливе подружжя і підходять до весілля.скачать dle 10.3фильмы бесплатно