Злакові рослини можна поставити на перше місце по значенню їх у житті людини. Вивчаючи  у школі родину Злакові ніколи не можна показати учням цілого хлібного поля. Тому залишається лише дати завдання на літо поспостерігати (по можливості) за розвитком злакових рослин у природних умовах, адже в багатьох областях України вирощують хлібні злаки.  Як же вони запилюються і цвітуть?
 Добова ритміка цвітіння і запилення злаків відкрита більше 100 років тому, але залишалася маловідомою і не була гідно оцінена. Лише в останній час з'ясувалося пристосувальне значення динамічної анемофілії, яка проявляється в приуроченості цвітіння і запилення кожного виду злаків до певного періоду доби. Поєднання розсіювання пилку у особин кожного виду злаків в межах обмеженого часу, іноді дуже короткого, вельми підвищує шанси запилення повітряними течіями. При такому одночасному і короткому цвітінні протягом доби у кожного виду створюється у відповідні терміни висока насиченість приземного шару повітря його пилком, незрівнянно більш значна, ніж вона була б у тому випадку, коли та ж сама кількість пилку розсіювалося безперервно протягом багатьох годин або діб поспіль. У цьому і проявляється своєрідна економність анемофілії.
 Добова періодичність запилення є найважливішим пристосуванням злаків до запилення вітром. За її характером цвітіння і запилення можна виділити нічні, ранкові, дополудневі, післяполудневі, вечірні, з дворазовим цвітінням (ранок і вечір) і цілодобово квітучі злаки. У середніх широтах більшість злаків цвіте вранці і багато хто після полудня. У тропіках справа йде точно так само, але там, крім того, деякі групи злаків цвітуть переважно вночі.
 Провідним екологічним чинником цвітіння злаків є температура. Для кожного виду є свої кардинальні температурні точки цвітіння (максимальна, мінімальна, оптимальна). Коливання температури стимулюють початок цвітіння. Відносна вологість повітря не регулює добових термінів цвітіння, але є важливим чинником екології запилення, оскільки пилок злаків дуже чутливий до сухості повітря. Для злаків, квітучих в світлий час доби, інтенсивність світла не грає ролі, тоді як для нічних злаків світло (точніше, відсутність світла) грає вирішальну роль, наприклад у видів сорго. Механічний струс суцвіть при вітрі сприяє цвітінню злаків, посилюючи або прискорюючи його. Жито при вітрі відцвітає швидше, ніж при тихій погоді.
 Будова квіток злакових рослин має певні пристосування до запилення. Квітки злаків звичайно двостатеві, роздільностатеві квіти зустрічаються рідко, наприклад у кукурудзи. Вони зібрані у складні суцвіття різного типу – волоті, кисті, качани або колосся. Основою всіх цих суцвіть є дуже характерні для всієї родини елементарні суцвіття - колоски. Кожен такий колосок може містити від однієї до багатьох квіток. Їхнє число має важливе систематичне значення. Кожна квітка сидить на власній короткій осі, яка по відношенню до осі колоска може вважатися віссю другого порядку. Квіткові луски також вважаються видозміненими листками. Вище верхньої квіткової луски на осі квітки розташовуються дві маленькі безбарвні лусочки. Вважають, що це залишки оцвітини. Більшість злаків має 3 довгі вільні тичинки, але в деяких груп (рис і бамбук) тичинок 6. Є злаки і з 8 (12) тичинками. Саме завдяки довгим тичинам може відбуватися процес розкривання і стрімкого виділення всього пилку у повітря.
 Динамічна анемофілія ранкових, нічних і післяполудневих злаків протікає по-різному, в чому проявляється адаптація їх до різко різних умов цих періодів доби. Ранок найбільш звичайний і сприятливий час для цвітіння злаків. Відносна вологість повітря вранці буває найбільшою (понад 70-80%), а температура повітря зниженою (менш +16-18°С). Ранкові та нічні злаки як би тікають від денної спеки і посухи і захищають пилок від їх згубної дії. Цвітіння і запилення у них тривають близько 4-6 годин, наростають і загасають поступово. Таке цвітіння можна назвати поступовим. Пилок ранкових злаків зберігає життєздатність протягом декількох годин, а при похмурій і прохолодній погоді навіть декількох діб. До числа ранкових злаків належить костриця лучна, райграс високий, їжака збірна і ін.
 Зовсім інакше протікають цвітіння і запилення післяполудневих злаків. Вони цвітуть і поширюють пилок при дуже високій температурі і низькій відносній вологості повітря. Пилок в цих умовах недовговічний і втрачає здатність до проростання вже через 3-5 хв. після розсіювання, якщо температура повітря дуже висока. Здавалося б, що в цих ксеротермних умовах післяполудневого часу перехресне запилення злаків за допомогою вітру має бути приречене на невдачу. Однак це не так. У післяполудневих злаків виявлено чудове пристосування до цих крайніх умов середовища у формі вибухового і порційного цвітіння.
 Вибухове цвітіння - це раптове, одночасне, масове і стрімке розкривання квіток у локальній популяції виду, здійснюване в одну мить як би за помахом чарівної палички. Порційне цвітіння представляє особливу форму вибухового. У цьому випадку в межах добового періоду цвітіння буває не один, а два-три послідовних «вибухів» цвітіння, як би окремими поштовхами (порціями). Вибухи цвітіння тривають всього 3-5 хв., а міжпорційні паузи, коли розкриття квіток зовсім не відбувається, тривають 30-60 хв., а іноді розтягуються до 1,5-3 годин. Одиночні і порційні вибухи цвітіння викликаються коливаннями температури (0,5 - 2°С), зазвичай ступінчастими, переважно в бік її зниження. Тому-то ці злаки і цвітуть після полудня, коли вже починається зниження температури після денного максимуму. Такий механізм екологічного регулювання послідовних вибухів цвітіння, здійснюється у локальній популяції виду суворо одночасно на значній площі.
 Вибухи цвітіння можна викликати штучно. Для цього потрібно внести в більш прохолодне приміщення лабораторії або кімнати зрізані суцвіття злаку або затінити щільною тканиною ділянка популяції; внаслідок зниження температури в тіні через 5-7 хвилин станеться вибух цвітіння. Запилення у таких післяполудневих злаків здійснюється протягом декількох хвилин, так як пилок їх втрачає життєздатність приблизно через 3-5 хвилин (при температурі близько і більше +30°C і відносній вологості близько і менше 20%).
В якості прикладів післяполудневих злаків з порційних цвітінням можна назвати стоколос, житняк, пирій, ячмінь та ін..
 Вибухове та порційне цвітіння - своєрідне, тонке, гнучке і важливе пристосування злаків до запилення вітром в крайніх ксеротермних умовах післяполудневого часу. Запилення здійснюється в короткі миті. Найтонша екологічна регуляція одиночних і порційних вибухів цвітіння забезпечує точну синхронізацію їх, що підвищує ефективність перехресного запилення за допомогою вітру.
 Добова періодичність запилення є широко поширеною у рослин. Це важливе пристосування до запилення вітром.